укр

Що Верховний Суд визнає зловживанням процесуальними правами?

18 01 2019

Якість судового процесу залежить не лише від роботи судової системи, але й від поведінки учасників процесу та їх представників. Однією з новел процесуальних кодексів є їх направленість на боротьбу зі зловживанням процесуальними правами. Так, кодекси, в тому числі господарський процесуальний кодекс, передбачають декілька видів відповідальності за зловживання процесуальними правами. І якщо спочатку був певний скептицизм щодо реального застосування судами заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами, то наразі судова практика, в тому числі Верховного Суду, свідчить, що суди активно застосовують вказані норми на практиці.

Що (які прояви поведінки) Верховний Суд вважає зловживанням процесуальними правами, які заходи відповідальності застосовує та до кого?


ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ

ГПК України визначено дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами. Серед них є, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу тощо (частина друга статті 43 ГПК України).

Практика Верховного Суду показує, що найбільш часто зловживанням процесуальними правами визнаються:

- неодноразове звернення із завідомо безпідставними касаційними скаргами, які не відповідають вимогам ГПК України;
- завідомо безпідставні відводи суду;
- подання касаційних скарг на рішення (ухвали), які вичерпали свою дію.

При цьому, Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту. Відтак, враховуючи, що перелік дій, наведений у частині другій статті 43 ГПК України, не є вичерпним, то суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Звернення із завідомо безпідставними касаційними скаргами

Найчастіше касаційні скарги визнаються Верховним Судом завідомо безпідставними, якщо вони подані на ухвалу, яка не переглядалась в апеляційному порядку або яка не підлягає касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга явно не відповідає вимогам ГПК України – до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору, касаційна скарга подана з пропуском строку, копії касаційної скарги не надсилались учасникам справи, касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або касаційна скарга не оформлена належним чином (на титульній сторінці скарги не зазначено усіх учасників процесу), касаційна скарга не містить жодного обґрунтування. Найчастіше звернення з подібними скаргами визнаються зловживанням процесуальними правами, якщо вони подаються неодноразово.

Для прикладу, у справі № 905/2065/16 двоє з відповідачів багаторазово оскаржували ухвали апеляційного суду без будь-якого обґрунтування скарг, просто зазначаючи про свою незгоду з оскаржуваними ухвалами. При цьому, всі подані касаційні скарги не відповідали вимогам ГПК України (не було сплачено судовий збір тощо).

Зрештою, врахувавши кількість звернень із завідомо безпідставними касаційними скаргами, які містять численні недоліки та подані на ухвалу місцевого господарського суду, що не може бути оскаржена до касаційного суду, а також поведінку скаржника під час звернення до місцевого та апеляційного судів, Верховний Суд повернув вказані касаційні скарги не з підстав того, що вони не відповідають вимогам ГПК України, а з огляду на те, що визнав їх подання зловживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме, невиправдане затягування судового процесу.

Також повертаючи вказані скарги Верховний Суд вказав, що така поведінка відповідачів є прикладом систематичного зловживання процесуальними правами і полягає у їх недобросовісному використанні, натомість, процесуальні права надані особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Безпідставний відвід

Поширеними є випадки визнання судами зловживанням процесуальними правами заявлення учасниками процесу завідомо безпідставних відводів. Верховний Суд вважає відвід «завідомо безпідставним», якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ’єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони із процесуальними рішеннями судді. Додатковою підставою для визнання відводу зловживанням процесуальними правами є порушення строків для його заявлення.

Для прикладу, в ухвалі від 18.12.2018 р. у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення – зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди із процесуальним рішенням Верховного Суду, після того, як суд мотивував таке рішення».

В ухвалі від 29.05.2018 р. у справі № 910/14716/17 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення – зловживанням процесуальними правами, оскільки як обґрунтування відводу судді у поданій заяві було вказано тільки те, що «після аналізу діяльності судді Верховного Суду у скаржника виникли сумніви в неупередженості та компетентності головуючого у даній справі судді», а в судовому засіданні на запитання суду щодо обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді та щодо часу, коли про такі обставини стало відомо учаснику у справі, представник останнього жодних обставин не зазначила та на докази не послалася, а також вказала, що про сумніви щодо неупередженості та компетентності судді скаржнику стало відомо та повідомлено довірителем представнику в день судового засідання.

Подання скарг на ухвали, які вичерпали свою дію

Також часто зловживанням процесуальними правами визнається оскарження ухвал, які вичерпали свою дію. Такими ухвалами у більшості випадків є ухвали про зупинення провадження у справі, а зловживанням процесуальними правами визнається їх оскарження після поновлення провадження у справі.

Наприклад, Верховний Суд в ухвалі від 06.12.2018 р. у справі № 922/1054/17 встановив, що скаржником подано касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі після того, як провадження у справі було поновлено, відтак, дія якої вичерпана. Суд визнав такі дії зловживанням процесуальними правами.

Інші аналогічні дії

Список дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, визначений кодексом, не є вичерпним, проте Верховний Суд рідко визнає інші дії (відсутні в цьому списку) зловживанням процесуальними правами, хоча такі приклади є.

Так, в ухвалі від 17.05.2018 р. у справі № 916/36/16 Верховний Суд визнав прикладом зловживання особою процесуальними правами, яке полягає у «вчиненні інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи», багаторазове подання зустрічних позовних заяв та подальше оскарження процесуальних рішень судів щодо вказаних заяв. Верховний Суд дійшов такого висновку, оскільки відповідач неодноразово та недобросовісно, з порушенням норм процесу заявляв «зустрічні позовні заяви», а потім оскаржував ухвали суду про залишення без розгляду таких заяв, що, на думку Верховного Суду, створювало перешкоди у справедливому розгляді первісних позовних вимог позивача у справі в межах розумного строку.


НАСЛІДКИ ЗЛОВЖИВАННЯ ОСОБОЮ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ

ГПК України передбачено, що суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені кодексом.

Повернення або залишення без розгляду заяви (скарги, клопотання)

Одним з наслідків зловживання процесуальними правами може бути повернення або залишення без розгляду заяви (скарги, клопотання), подання якої визнано судом зловживанням (частина третя статті 43 ГПК України). Як показує практика Верховного Суду найчастіше з підстави зловживання процесуальними правами повертаються завідомо безпідставні касаційні скарги, які не відповідають вимогам ГПК України, а залишаються без розгляду завідомо безпідставні відводи суду.

Накладення штрафу

Зловживання процесуальними правами є однією з підстав застосування штрафу. Суми накладеного штрафу можуть коливатись від 1 921 грн. до 96 050 грн. Якщо дії учасника процесу визнаються зловживанням процесуальними правами вперше, то розмір штрафу зазвичай не перевищує п’яти розмірів прожиткового мінімуму (9 605 грн.), проте якщо зловживання процесуальними правами відбувається систематично, а суд не вперше застосовує до такої особи заходи процесуального примусу, то розмір штрафу може досягати й максимального розміру.

Вирішення питання розміру штрафу процесуальний закон покладає на суд (суддю, колегію суддів), який на власний розсуд оцінює дії (бездіяльність) учасника процесу та за своїм внутрішнім переконанням визначає відповідний розмір штрафу.

Окрема ухвала

Окрім того, у випадку зловживання процесуальними правами адвокатом або прокурором (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) суд може постановити окрему ухвалу, яка надсилається кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури або прокурорів відповідно.

Окремою ухвалою від 18.06.2018 р. у справі № 922/2723/17 Верховний Суд визнав звернення адвоката від імені позивача із завідомо безпідставним відводом зловживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме, невиправдане затягування судового процесу. Окрему ухвалу Суд направив у відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а про результати розгляду окремої ухвали зобов’язав повідомити у місячний строк.

Однак, цей захід відповідальності за зловживання процесуальними правами Верховний Суд застосовує досить рідко.

Наприклад, в ухвалі від 05.12.2018 р. у справі № 910/16039/16 Верховний Суд в резолютивній частині ухвали попередив адвоката про неприпустимість зловживань процесуальними правами. Окрім визнання зловживанням процесуальними правами завідомо безпідставного відводу, в ухвалі Суд додатково зазначив, що вважає неприпустимою поведінку представника відповідача-адвоката в частині допущених зловживань під час розгляду справи, зокрема і щодо заявлення та подання завідомо безпідставного відводу суддям Верховного Суду. Суд наголосив, що такі дії адвоката є виявом неповаги до Судової влади в Україні, суперечать правилам адвокатської етики та підривають авторитет адвокатської спільноти. Проте окремої ухвали Верховний Суд не постановив.


ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ

У випадку зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Як свідчить практика Верховного Суду відповідальними за зловживання процесуальними правами у більшості випадків визнаються саме учасники судового процесу, а не їх представники. Якщо Суд вважає, що у конкретному випадку відповідальним має бути адвокат, то більш поширеною є практика винесення окремих ухвал з подальшим їх направленням до відповідних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а не накладення на адвоката штрафу.

Хоча є приклади накладення штрафу на представника учасника процесу. Ухвалою від 12.07.2018 р. у справі № 910/11436/16 Верховний Cуд визнав завідомо безпідставним повторно заявлений представником учасника справи відвід та вирішив застосувати до представника штраф у розмірі 1 762 грн.

* * *

Практика Верховного Суду свідчить, що Верховний Суд старається активно протидіяти зловживанню процесуальними правами – накладає на учасників процесу та їх представників штрафи, повертає та залишає без розгляду заяви та скарги, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Безумовно, це дисциплінуватиме учасників судового процесу та стимулюватиме їх добросовісно користуватись процесуальними правами та сприяти суду у виконанні його функцій.

Опубліковано: Юридична Газета, 15 січня 2019 р., №1

Автори: Олександра Бортман, Аліна Подолєва