укр

Зробити заборонене дозволеним, або особливості сурогатного материнства для іноземців в Україні

21 05 2019

Питання сурогатного материнства для України є вкрай актуальним. Це пов’язано з тим, що Україна є однією з небагатьох країн, де дозволяється використання такої допоміжної репродуктивної технології, а особливості її проведення закріплені у нормативно-правових актах. Умовно країни світу можна поділити на три види:

- в яких сурогатне материнство дозволено (Україна, деякі штати США, окремі штати Австралії);
- в яких сурогатне материнство не врегульовано (Чехія);
- в яких сурогатне материнство заборонено (Італія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Китай).

Загалом, у світі переважає тенденція заборони сурогатного материнства. У зв’язку з цим, а також враховуючи цінову доступність, чимало подружніх пар з країн Європи обирають саме Україну для участі у програмі сурогатного материнства. Водночас зіткнення двох протилежних режимів заборони та дозволу сурогатного материнства призводить до певних ускладнень. Основні проблеми виникають саме під час встановлення за кордоном прав біологічних батьків на дитину, яка була народжена сурогатною матір’ю.

Хто може взяти участь у програмі сурогатного материнства в Україні?

Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань (п. 6.4. Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України 09.09.2013 № 787, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2013 р. за № 1697/24229).

Подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною. Водночас сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною. Слід зазначити, що Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо).

 Перелік документів, необхідних для проведення сурогатного материнства, з боку сурогатної матері:

  • ­ заява сурогатної матері;
  • ­ копія паспорта сурогатної матері;
  • ­ копія свідоцтва про шлюб або про розлучення сурогатної матері (крім одиноких жінок);
  • ­ копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
  • ­ згода чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства (крім одиноких жінок).

 

Перелік документів, необхідних для проведення сурогатного материнства, з боку подружжя, в інтересах якого здійснюється сурогатне материнство:

  • ­ заява пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій;
  • ­ копії паспортів;
  • ­ копія свідоцтва про шлюб;
  • ­ нотаріально засвідчена копія письмового спільного договору між сурогатною матір'ю та жінкою (чоловіком) або подружжям.

 

Реєстрація народження дитини в Україні

У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя (ст. 123 Сімейного кодексу України). У разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У такому випадку одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має нотаріально засвідчитися, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом. У графі «Для відміток» актового запису про народження робиться такий запис: «Матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові)». Окрім того, зазначається найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата, а також за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини (п. 11 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5).

Цікавий момент! Запис про сурогатну матір робиться саме у актовому записі, натомість у свідоцтві про народження цієї відмітки немає. У свідоцтві про народження зазначаються відомості виключно про біологічних батьків.

Таким чином, враховуючи законність програми сурогатного материнства в Україні, не має виникати труднощів у вчинені актового запису про народження та під час отримання українського свідоцтва про народження дитини.

В чому ж тоді складність?

В більшості іноземних країн, в яких сурогатне материнство заборонено, такі свідоцтва про народження не визнаються. Для прикладу, відповідно до ст. 27 Закону Швейцарії про міжнародне приватне право (IPRG), рішення, прийняте за кордоном, не визнається в Швейцарії, якщо визнання буде несумісним із публічною політикою країни. Враховуючи те, що у пункті «d» ст. 119 Конституції Швейцарської конфедерації (Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft) донорство ембріонів і всі види сурогатного материнства заборонені, у Швейцарії не визнаються свідоцтва про народження, у яких матір’ю зазначається особа, яка не народжувала. За цивільним законодавством Швейцарії матір’ю вважається жінка, яка народила дитину. Подібна норма міститься у законодавчих актах Німеччини, Франції.

У зв’язку з цим, уповноважені органи іноземних країн, в яких сурогатне материнство заборонено, задля внесення відомостей до реєстру про народження дитини вимагають від біологічних батьків рішення суду, яке встановлює родинний зв’язок між ними та дитиною, народженою сурогатною матір’ю. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, отримання подібного рішення суду є можливим в порядку окремого провадження. Прикладами справ, у яких біологічні батьки-іноземці отримували позитивне рішення суду про встановлення родинного зв’язку між ними та дитиною, народженою сурогатною матір’ю є такі: справа № 628/834/18, справа № 645/6571/18, справа № 645/6571/18.

У справі № 628/834/18 громадянин Німеччини звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства дітей, які народилися шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій. Обґрунтовуючи свою заяву, громадянин Німеччини посилався на українське свідоцтво про реєстрацію народження дітей, у якому він та його дружина були зазначені їх батьками. Також у заяві було повідомлено, що сурогатна мати, яка народила дітей, надала свою згоду, посвідчену приватним нотаріусом на запис батьками дітей подружжя, а саме заявника та його дружини (обидва іноземці).

У процесі розгляду справи було встановлено, що сурогатне материнство в Німеччині заборонено. Згідно з цивільним законодавством Німеччини, матір’ю вважається жінка, яка народила дитину, а отже, сурогатна мати. Водночас у разі народження дитини жінкою, яка перебуває у шлюбі, батьком дитини вважається чоловік такої жінки.

Звернувшись до посольства Німеччини в України, заявник отримав відмову в оформленні паспортних документів на дітей, оскільки сурогатна матір перебувала у шлюбі, а отже їхнім батьком вважається чоловік сурогатної матері, поки інше не буде доведено.

Таким чином, постала необхідність спростування презумпції батьківства особи, яка перебувала у шлюбі із сурогатною матір’ю та зумовила звернення біологічного батька до суду. Обов’язковою складовою такого процесу задля отримання позитивного рішення суду, була участь чоловіка сурогатної матері у процесі розгляду справи.

Під час судового розгляду чоловік сурогатної матері надав заяву про те, що підтримує вимоги заявника в повному обсязі та підтверджує, що не є батьком дітей. Окрім того, для підтвердження факту родинних зв’язків між біологічним батьком та дітьми було надано довідку про генетичну спорідненість.

В резолютивній частині рішення зазначається, що оскільки судовим розглядом справи достовірно встановлено, що батьком дітей, які народилися шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій, є громадянин Федеративної Республіки Німеччина, а чоловік сурогатної матері не є батьком цих дітей, суд дійшов висновку про задоволення заяви у повному обсязі та встановлення факту батьківства.

Водночас факт родинного зв’язку може встановлюватись не лише стосовно біологічного батька до дитини, але й стосовно біологічної матері до неї. Згідно із законодавством багатьох європейських країн (зокрема, Німеччини, Франції, Швейцарії), після встановлення зв’язку між біологічним батьком та дитиною, яка народжена сурогатною матір’ю, біологічна мати може прийняти (всиновити) дитину свого чоловіка.

Якої думки ЄСПЛ?

У рішеннях від 26.06.2014 р. у справі «Меннессон проти Франції» (MENNESSON V. FRANCE) скарга N 65192/11) та у справі «Лабассе проти Франції» (LABASSEE V. FRANCE) скарга N 65941/11), Європейський суд з прав людини конкретно визначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території. Однак суд також визнав, що заборона сурогатного материнства не може негативно впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. У цьому контексті суд висловив позицію, що країни, в яких сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв’язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми біологічними батьками, інакше відбуватиметься порушення прав дітей на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10.04.2019 р. Європейський суд з прав людини надав консультативний висновок, в якому визначив, що загальна і абсолютна неможливість визнання родинного зв’язку між дитиною, народженою шляхом сурогатного материнства за кордоном, та біологічною матір'ю, несумісна із забезпеченням і захистом найкращих інтересів дитини. Також суд зазначив, що питання визнання прав біологічної матері на дитину, яка народжена сурогатною матір’ю, мають розглядатися у світлі конкретних обставин справи.

Водночас Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація права дитини на повагу до особистого життя не вимагає обов’язкового внесення відомостей щодо біологічної матері дитини у Реєстр цивільного стану на підставі свідоцтва про народження, виданого іноземною державою. Реалізація такого права можлива шляхом використання іншого способу встановлення зв’язку між біологічною матір’ю та дитиною (наприклад, такого як всиновлення).

Висновки

В Україні сурогатне материнство дозволяється та нормативно врегульовується. Після народження дитини іноземні біологічні батьки отримують свідоцтво про народження, в яке вносяться їхні данні. Після цього іноземних біологічних батьків, які бажають повернутися з дитиною в країну, де сурогатне материнство забороняється, чекає тривала процедура, пов’язана із встановленням родинного зв’язку, усиновленням (прийняттям) біологічною матір’ю дитини свого чоловіка.

Опубліковано: Юридична Газета № 20, 21 травня 2019 р.
Автор: Микита Жуков