Розроблений за участі Держспоживстандарту законопроект, очевидно, має на меті, насамперед, врегулювати порівняно нові в Україні явища у рекламних відносинах, зокрема такі як: так звана 'непряма реклама' (BTL); реклама, спрямована на певну групу споживачів; рекламні заходи щодо просування продукції на ринку та стимулювання її збуту (конкурси, лотереї тощо); використання реклами під час дистанційної торгівлі з використанням телекомунікацій, в т.ч. мережі Інтернет; використання поштового зв'язку для рекламування товарів і послуг.
Окрім зазначеного, вбачається, що автори законопроекту також ставили за мету провести законодавчу межу між власне рекламою та інформацією, яка повина бути доведена до споживачів згідно із діючим законодавством про захист прав споживачів. Це видається особливо важливим у випадках розповсюдження реклами у місцях продажу товарів.
Усі викладені у описаному проекті закону положення, на думку його авторів, спрямовані на забезпечення прав споживачів на одержання достовірної, об'єктивної і повної інформації про продукцію та її виробників.
Як бачимо, ідеї, закладені у законопроект є надзвичайно важливими і корисними для суспільства, проте чи витримує критику втілення цих ідей у коментованому проекті?
ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ
У законопроекті в порівнянні з діючим законом з'явилися нові поняття, такі як: 'засоби внутрішньої реклами', 'спеціальні виставкові заходи', 'заходи рекламного характеру', 'стимулюючі маркетингові заходи', мета введення яких авторами у текст законопроекту не зовсім зрозуміла, оскільки у самому проекті (у тексті законопроекту після розділу дефініцій) використовується лише останній з наведених термінів.
Необхідно відмітити, що, врегульовуючи відносини у сфері реклами стимулюючих маркетингових заходів, автори, на мою думку, закріпили у проекті закону спеціальну норму по відношенню до норм, які містяться у главі 78 Цивільного кодексу України, що, як вбачається, є позитивним зрушенням і закономірним кроком у розвитку законодавства у сфері реклами.
Положення законопроекту про відокремлення у місцях реалізації товарів власне реклами від інформації, право на яку мають споживачі, сформульовано не конкретно та видається таким, що надасть уповноваженим контролюючим органам зловживати своїми повноваженнями по відношенню до суб'єктів господарювання у зв'язку з цим.
Позитивним кроком є намагання авторів проекту врегулювати відносини у галузі реклами з використанням телекомунікаційних мереж, однак, з огляду на повну відсутність в Україні основ нормативного регулювання відносин у мережі Інтернет, вбачається відверто наївною та нереалістичною спроба регламентувати розповсюдження реклами у цій мережі (такі норми, як і багато інших в Україні, просто не будуть діяти).
І НА САМ КІНЕЦЬ
У законопроекті поняття 'порівняльної реклами' залишилось неузгодженим із цим же поняттям, закріпленим у Законі України 'Про захист від недобросовісної конкуренції'. Окрім того, на мою думку, у коментованому проекті закону найближчим часом слід визначити поняття 'неправомірної порівняльної реклами', адже наразі таке поняття у законодавстві України відсутнє, проте виходячи із вказаного закону лише неправомірна порівняльна реклама визнається недобросовісною конкуренцією. На даний час притягнення недобросовісних конкурентів за дії з неправомірної порівняльної реклами є складною і непередбачуваною процедурою, і не в останню чергу через відсутність у чинному законодавстві відповідних дефініцій.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що даний проект Закону України 'Про внесення змін до Закону України 'Про рекламу' наразі є 'сирим' і недоопрацьованим, складається враження, що його автори прискореними темпами виконували план законопроектної роботи, при цьому втративши якість.
Юридична газета, #14