«Щоб зміни до податкового законодавства цього разу були вчасними, професійними і доречними, над ними потрібно було починати серйозно працювати вже вчора», – таку тезу висловив представник влади на цьогорічній квітневій зустрічі з бізнесом щодо подальшого вдосконалення податкової системи України. Звісно, бізнес схвалив цю оптимістичну позицію, оскільки вже втомився від щорічного нехтування принципом стабільності податкового законодавства і несподіваних «подарунків під ялинку» у вигляді завжди очікуваних і не завжди зрозумілих змін до Податкового кодексу України.
Весна-2016 була періодом бурливих обговорень актуальних змін до податкового законодавства, часом аналізу помилок, а літо суб’єкти законодавчої ініціативи та інші стейкхолдери реформ, як не дивно, використали не лише на отримання натхнення для подальших звершень, а й на напрацювання нового проекту змін.
Вже на початку серпня Міністерство фінансів України оприлюднило на своєму сайті проект Податкового кодексу України, заявивши його про головну мету: «створити найбільш збалансовану та оптимальну податкову систему для бізнесу – зменшити тиск на бізнес і створити умови для його розвитку». Більш предметно регулятор охарактеризував ці наміри так: пріоритетними змінами є не зниження ставки ПДВ, а його вчасне і належне відшкодування, не зменшення ставки податку на прибуток, а ліквідація податкової міліції і, відповідно, уникнення великої кількості безпідставно розпочатих кримінальних проваджень.
Отже, план Мінфіну з моменту презентації змін став зрозумілим – реформувати підхід до адміністрування податків, зменшити рівень дискреції фіскальних органів, а відтак, блокувати виникнення можливостей для корупції. Критика усіх попередніх змін до Податкового кодексу України з боку бізнесу і громадянського суспільства в цілому, на щастя, не була даремною – законотворці зрозуміли, що ігри зі ставками, зменшення загальної кількості податків шляхом об’єднання кількох в один вже ніхто не оцінить і реформою не назве. Тому цього року Мінфін підготував більш концептуальні й глибокі зміни, таргетовані на боротьбу з найбільшим недоліком податкової системи України – корупцією, а сам законопроект згодом назвали антикорупційним.
Не хочеться забігати наперед, але на даному етапі важливо оцінити прогресивний підхід регулятора до прозорості підготовки і обговорення антикорупційного законопроекту. Зокрема, після оприлюднення тексту представники Мінфіну активно обговорювали проект змін до Податкового кодексу з ключовими бізнес-асоціаціями України, приймали від них пропозиції і критику. Сама динаміка цього процесу активно відображалася на сайті Міністерства фінансів та його сторінці у Facebook, яка регулярно оновлюється і охоплює велику аудиторію. Це великий крок уперед, адже такий підхід сприяє зростанню та розвитку колективної відповідальності за зміни і усвідомленню важливості ролі громадянського суспільства у процесі законотворення.
Станом на дату підготовки цієї статті антикорупційний законопроект прийнято за основу у Верховній Раді України. Він, зокрема, пропонує створення єдиного реєстру відшкодування ПДВ замість двох, встановлює зареєстровану в системі електронного адміністрування податкову накладну як достатній документ для визнання податкового кредиту з ПДВ, не передбачає нових пільг та преференцій для окремих груп платників податків, забороняє розривати договір про визнання електронних документів у односторонньому порядку, сприяє досконалішій роботі електронного кабінету платника податків.
Законотворці мали на меті створення єдиного реєстру відшкодування ПДВ ще минулого року, проте несподівано ми отримали два окремі реєстри заяв, тому про хронологію і прозорість підходу до відшкодування ПДВ у 2016 р. мова йти, на жаль, не могла. Відповідно, фіскальні органи досі продовжують «довільно» визначати черговість відшкодування, а метою антикорупційного законопроекту є позбавити їх цих повноважень.
У свою чергу, встановлення зареєстрованої в системі електронного адміністрування податкової накладної як достатнього документу для визнання податкового кредиту з ПДВ покликане зменшити кількість зловживань з боку фіскальних органів. Сума податкового кредиту, забезпечена коштами на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, не має бути приводом для дискусій і приводом для безпідставних та виснажливих податкових спорів, за які бізнесу ще й доводиться платити немалі суми судового збору.
Здавалося б, це дуже прості й очевидні істини, але на практиці потрібен не один рік, щоб втілити їх у життя. Так само не один рік потрібен для того, щоб фіскальні органи зрозуміли свою роль у державі – що вони є сервісною службою, якій ми платимо зарплатню за належне виконання своїх обов’язків. Такі дії у межах повноважень і відповідне виконання обов’язків фіскальними органами будуть реальними лише в умовах чіткого визначення, без шансу на непомірний розсуд у прийнятті рішень.
Хочеться вірити, що у процесі прийняття парламентом антикорупційного законопроекту, який пропонує зменшити дискрецію ДФС, ми не наступимо на минулорічні граблі, зокрема на несподівані, але дуже важливі поправки з голосу, а сам законопроект залишиться у актуальній прогресивній редакції. Звісно, цим ривком не вирішити усі недоліки Податкового кодексу України, але позбавлення органів ДФС надмірних повноважень покликане зменшити кількість податкових спорів, залучити інвестиції, і взагалі зменшити час, який бізнес інвестує у адміністрування податків.
Опубліковано: "Юридична Газета", №51, 20 грудня 2016 р.
Автор: Тетяна Бережна