Про те, що карантин назавжди змінить наше уявлення про офісну роботу, говорять уже чимало експертів як в Україні, так і світі. Віддалена робота і конференції в Zoom раптом увірвалися в наш звичний ритм, спонукаючи роботодавців до пошуку прийнятної моделі організації роботи. Були сподівання, що законодавець відповість на карантинні виклики адекватними змінами до трудового законодавства. Однак дива не сталося. Навіть ті незначні зміни, які були прийняті, багато в чому поставили ще більше запитань...
Карантин зробив сферу трудового права мало не найпопулярнішою в останні 3 місяці. Така тенденція зберігатиметься щонайменше до кінця 2020 р., коли компанії ще будуть оговтуватися від наслідків епідемії та відповідатимуть на бізнесові виклики реструктуризаціями та переглядом зарплат.
На найвищій позиції у топі трендів трудового права, що назрівав, мабуть, протягом останнього десятиліття, можна розмістити запит на дистанційну роботу. До того ж не лише на дистанційну роботу в її класичному розумінні, але й на будь-які інші гнучкі форми організації праці. Робота з дому, вільний графік, задачі через електронну пошту та наради за допомогою конференц-зв’язку – все це раптом стало реальністю для 90% офісних працівників. Хоча задумувалося це як відповідь на карантинні виклики, деяким роботодавцям такий формат настільки сподобався, що його планують залишити й надалі. Можливо, хтось пам’ятає, що роботодавці раніше також були б раді надати працівникам можливість працювати самостійно. Однак радянське законодавство про надомну роботу, що існувало до березня 2020 р., зводило нанівець такі ініціативи. Згадати хоча б вимогу про проведення комісійної експертизи умов праці вдома.
Нарешті, наприкінці березня 2020 р., в законодавство було введено поняття дистанційної роботи та гнучкого графіка. Запит роботодавців на запровадження цих форм роботи одразу підвищився. На жаль, зміни до закону вірогідно готувалися в авральному режимі, тому породили низку нових проблем: облік робочого часу при гнучкому графіка, постановка завдань працівникам за допомогою електронної пошти та месенджерів, контроль за їх виконанням, засоби повідомлення працівника про істотні зміни умов праці та відкликання з «дистанційки». Деякі роботодавці вже зараз намагаються проактивно знайти відповіді на ці питання, а інші вирішили «подумати про це завтра» та сподіваються, що раптом минеться.
Окрім того, з новою силою постало питання щодо охорони праці та протиепідемічних заходів, запроваджених на період карантину. Розробка внутрішніх положень та політик з цих питань стало другим за популярністю запитом.
Інше важливе питання, яке постало перед роботодавцями - це реструктуризації зі скороченням робочих місць чи хоча б можливість перегляду та зменшення зарплат. Яким соціально відповідальним не був би будь-який бізнес, карантин все ж таки дався взнаки, тому завдання зі збереження бізнесу стоїть особливо гостро. Як наслідок, я передбачаю, що кількість судових спорів щодо незаконних звільнень та скорочення зарплати до кінця 2020 р. значно зросте.
Зі специфічних питань, що пов’язаних саме з карантином, варто відзначити проблему з оплатою праці під час простою. Пам’ятаємо, що ще на початку карантину постало питання щодо розміру оплати: у повному розмірі чи у розмірі 2/3 ставки. Проблема виникає з неоднозначного формулювання статті, яка вимагає повної виплати у випадку, якщо до простою призвела небезпечна виробнича ситуація. Тому, можливим є виникнення спорів стосовно оплати часу простою за період карантину, що спостерігатиметься найближчим часом.
Нарешті, слід згадати про розрекламовану допомогу через часткове безробіття, яку влада пообіцяла малому та середньому бізнесу. В попередніх матеріалах вже йшлося про труднощі з отриманням допомоги та критично оцінювалися підстави для її повернення. Все це, доповнене неточностями у формулюванні законодавчих норм, може призвести до виникнення специфічної категорії спорів, пов’язаної з невиплатою або стягненням допомоги в рахунок держави.
Отже, можна підсумувати, що всі ті проблеми, які стояли на порядку денному до карантину, раптом відійшли далеко на другий план. Влада вже не згадує про реформу трудового законодавства, а на будь-які подібні згадки просто відмахується та виправдовується більш нагальними питаннями. Тому варто не сподіватися на якісь відчутні зміни у законодавстві на найближчий рік, натомість продумувати нові креативні способи, як пристосувати радянські норми до сучасного бізнесу.
Опубліковано: Юридична Газета, 09 червня 2020 р.