Нелегка взаємодія: принципи співпраці юристів із державними органами

ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА № 25(246)

Соціальною взаємодією в широкому розумінні цього слова можна назвати таку діяльність двох та більше суб’єктів соціальних відносин, при яких вони зазнають взаємного впливу один на одного. Представники юридичних компаній зустрічаються зі взаємодією у повсякденному житті сотні разів на день: коли йдуть на роботу та взаємодіють з іншими учасниками руху, коли телефонують та зустрічаються з клієнтами з приводу юридичних послу та під час дружніх та професійних бесід з колегами під час та після роботи.

Звичайно, що без взаємодії не можна собі уявити діяльність юридичних компаній. За своєю соціальною структурою ця взаємодія є досить складною та включає в себе взаємодію між різними ланками юристів всередині фірм, між юристами та клієнтами та між юристами (корпоративними, представниками юридичних фірм) та органами державної влади задля захисту інтересів клієнта, у тому числі, шляхом участі у розробці нормативних документів, спрямованих на підтримання балансу інтересів бізнесу та Держави. Ця стаття ставить на меті дослідити та певною мірою уніфікувати досвід професійної взаємодії між юристами в юридичних компаніях та співробітниками органів державної влади.
Зазначену взаємодію умовно можна класифікувати наступним чином:

За ступеню офіційності: офіційна - процес взаємодії, який відбувається в рамках закону, та «неофіційна». Неофіційна взаємодія, яка давно вже стала катастрофою для українського суспільства та має більш різку назву – «корупція», зі зрозумілих причин не є темою розгляду в цій статті.

За змістом взаємодії можна розрізнити конфліктну та по «позаконфліктну» взаємодію. Під конфліктною ми розуміємо взаємодію що виникає під час розгляду справ в судах; під позаконфліктною ми розуміємо взаємодію юристів з не судовими органами державної влади.
Незалежно від того, з яким органом державної влади доводиться взаємодіяти, існують загальні принципи, дотримання яких сприяє досягненню найкращого результату. Головне, що слід пам’ятати під час взаємодії з державними органами, це те, що державний апарат являє собою, перш за все сукупність людей, це не відокремлена «машина», як її багато хто уявляє, а сума окремих індивідуальностей членів нашого суспільства. Не дивлячись на те, що нижче наводяться, можливо, вже відомі для багатьох істини, саме розуміння того факту, що спілкування з органами державної влади є спілкування з людьми, допоможе поглянути на наведені принципи по-новому.

Принцип моральності.

Найважливішим принципом взаємодії з державними органами влади є принцип моральності. Під ним слід розуміти загальну систему поглядів юриста при, якій він в своїй поведінці дотримується загальнолюдських та професійних правил та норм. Для розуміння цього принципу можливо процитувати певні положення правил адвокатської етики: «Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах» (стаття 11 правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року); «Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд» (стаття 13 правил). Важко заперечувати, що у випадку, якщо юрист буде агресивно вимагати від співробітника держаного органу вчинити певну дію, йому це вдасться зробити. Також важливо знов таки не забувати, що державний службовець є людиною зі своїми проблемами та тривогами.

Наполегливість.

До наступного принципу взаємодії слід віднести наполегливість. Так, притримуючись першого наведеного принципу моральності, слід не забувати про наполегливість в досягненні поставленої мети та виконанні завдань клієнта. Наполегливість - це можливість рухатись далі при відсутності будь-яких ознак досягнення мети. Найбільш вдало цей принцип, мабуть, описав Уінстон Черчіль, який наприкінці життя прийняв запрошення від студентів рідного міста виступити з лекцією. На цю лекцію з’їхалися люди з усієї Великобританії, тому що були впевнені, що лекція стане апофеозом життєвого досвіду славетного співвітчизника. Уінстон Черчіль піднявся на трибуну, подивися на студентів та промовив «Ніколи не здавайтесь!», після цього пів години стояв та уважно спостерігав за здивованою публікою та знов виголосив «Ніколи, ніколи не здавайтесь!», і покинув приміщення. В принципі, ця промова є гарною ілюстрацією правила наполегливості, юристам потрібно ніколи не здаватися під час захисту інтересів своїх клієнтів, у тому числі, під час спілкування з представниками державних органів, рішення яких може як позитивно, так і негативно вплинути на ведення бізнесу клієнтом. Навіть, якщо при цьому відсутні ознаки досягнення мети.

Уважність.

І нарешті третій принцип взаємодії, який слід окремо виділити це уважність. В разі, якщо юрист звикає робити все уважно, то уважність стає постійною рисою юриста. Уважний юрист швидше реагує на події, що відбуваються навколо, швидше засвоює новий матеріал і в результаті працює ефективніше.

Дотримання трьох наведених принципів дозволить досягти найбільш важливого ефекту взаємодії, а саме взаємодії взаємної вигоди, наслідком якої є позитивний ефект для всіх учасників процесу: Клієнта, його юридичного радника, держави.

Як юрист навчається новим засобам та прийомам, так і представники державних органів в процесі своєї роботи можуть змінити певні підходи з огляду на практику, що склалася. Враховуючи поширеність судової практики, багато статей присвячено взаємодії суддів та представників юридичного суспільства, взаємодії з податківцями та іншими органами, відповідальними за дотримання фінансово – податкових вимог.

Крім того, протягом останніх років все більше значення в житті бізнесу та його юридичних радників набуває Антимонопольний Комітет України (далі – «АМК»). Саме досвід роботи юристів «Василь Кісіль і Партнери» з представниками АМК може бути гарною демонстрацією ефекту взаємного впливу між юридичною спільнотою та державними органами.

Наприклад, зважаючи на порівняно низькі порогові показники, встановленні чинним законодавством щодо економічної концентрації, значна кількість транзакцій (навіть у випадку відсутності впливу на конкуренцію в Україні) потребує дозволу АМК. Разом з тим, основними пріоритетами клієнта, особливо під час кризи, є швидка процедура розгляду заяви з мінімальними часовими, фінансовими, інформаційними та людськими витратами та досягнення найкращого результату, тобто отримання дозволу, який не містить жодних зобов’язань Клієнта.

Діюче законодавство, на жаль, містить багато прогалин, які ускладняють досягнення зазначеного вище результату, у тому числі, відсутність скорочених процедур розгляду заяв; значний обсяг інформації, яка підлягає розкриттю (не залежно від наявності чи відсутності впливу на конкуренцію в Україні), відсутність можливості завершення транзакції до отримання відповідного дозволу, навіть у випадку щодо переходу контролю стосовно українських активів.
Разом з тим, саме готовність представників АМК до відкритого обговорення, діалогу, консультацій з учасниками концентрацій та їх представниками роблять можливим досягнення для цілей клієнта результату, не зважаючи на зазначені прогалини.

Так, працівники-виконавці АМК, які безпосередньо працюють на початкових стадіях з документами, що надходять до них, та перебувають у постійній взаємодії із юристами-виконавцями, зазнають найбільшого впливу. Саме на них лежить обов’язок донести позицію бізнес структури до керівництва та, відповідно, сприяти вирішенню ситуації. Слід зазначити, що АМК є тим органом, який дійсно чує «простих бізнесменів» та може піти на зустріч в певних питаннях (наприклад, скорочення строку розгляду справи, звільнення від надання певної інформації, тощо). Юристи, в свою чергу, під час своєї роботи вже знають на які питання слід звертати увагу і яку саме інформацію отримувати від клієнта.
При цьому, дотримання вищезазначених принципів спілкування з представниками державних органів є також передумовою досягнення найкращого результату для Клієнта.

Так, наприклад, відповідно до пункту 4.3. Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України №33-р від 19 лютого 2002 року (надалі – «Положення про Концентрацію»), органи Комітету можуть запитувати у заявника (заявників) та інших осіб додаткову інформацію, якщо її відсутність перешкоджає розгляду справи.
Застосування наведених вище принципів при взаємодії з АМК на підставі згаданої норми може виглядати наступним чином:

 

Іншим прикладом взаємодії можуть стати переговори з АМК під час визначення розміру штрафів, що накладаються за порушення антимонопольного законодавства. Слід зазначити, що не дивлячись на тенденцію збільшення штрафів, АМК прислухається до аргументів основних гравців ринку та зважає на випадки визнання помилок, коли компанії самі звертаються з повідомленням про порушення норм закону. І знов таки юристи, зважаючи на цей практичний досвід та в разі виявлення порушення під час аналізу ситуації радять клієнтам не приховувати ці факти, а проте заявити про них в АМК.

Цікавим є досвід взаємодії з АМК у конфліктних справах (наприклад, під час розгляду справ про недобросовісну конкуренцію та антиконкурентні узгоджені дії). Задача юриста в таких справах іноді буває надзвичайно складною через те, що клієнт не бажає поступатися, а АМК налаштований досить рішуче. Знов таки моральність, наполегливість та уважність допомагають переконати АМК та клієнта в необхідності досягти взаємодії та піти на певні поступки.

Серед останніх тенденцій роботи АМК можна зазначити намагання запровадити електронну базу економічних концентрацій. На нашу думку, такий крок є також наслідком взаємодії з юридичною спільнотою. Через те, що процедура подачі документів до АМК є досить ємкісною з точки зору часу та об’ємів інформації, що повинна оброблятися АМК кожного разу окремо, було вирішено сприяти спрощенню процедури подачі інформації до АМК. Тенденція на запровадження електронного методу роботи є позитивним кроком, що в подальшому призведе до скороченню часу як на підготовку документів юристами, так і на їхній розгляд виконавцями в АМК.

І заключним моментом, про який слід загадати, це взаємодія з АМК в розрізі законотворчої діяльності. Ні для кого не є новиною, що юристи можуть вплинути на формулювання тих чи інших положень в проектах законів. На честь АМК слід зазначити, що робота в цьому напряму ведеться постійно та результати взаємодії на законодавчому тлі є дійсно продуктивними.

Підсумовуючи все вищевикладене, зазначимо, що не дивлячись на велику кількість негативних нюансів, пов’язаних з корупцією у державі, взаємодія юристів з державними органами на прикладі взаємодії з АМК може відбуватися в цілком офіційному руслі та при цьому бути продуктивною для всіх учасників такої взаємодії.