Судове рішення має бути законним (відповідати нормам законодавства) та справедливим. Законність і справедливість рішення – це ідеальна ситуація. Однак, можливі випадки, коли суд відмовляє у захисті прав особи на підставі певних норм закону, які є дискримінаційними або несправедливими (з позиції такої особи). У такій ситуації, після отримання остаточного судового рішення, особа вичерпує національні засоби захисту прав та може ставити питання лише про порушення Україною своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній заяві до Європейського суду з прав людини.
На щастя, останні законодавчі зміни розширюють перелік механізмів для захисту прав. Зокрема, прийняті у 2016 році зміни до Конституції України в частині правосуддя надали фізичним та юридичним особам право подавати конституційну скаргу до Конституційного Суду України («КСУ») після отримання остаточного рішення у справі. Розглянемо детально цей механізм і його особливості як можливий додатковий спосіб захисту прав.
Подання конституційної скарги
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» конституційна скарга є однією з форм звернень до КСУ щодо конституційності закону чи його окремого положення, який був застосований в остаточному судовому рішенні у справі скаржника.
Щоб подати конституційну скаргу, потрібно:
- бути суб’єктом права на конституційну скаргу (будь-яка фізична або юридична особа, крім юридичних осіб публічного права);
- отримати остаточне судове рішення у справі, яке не підлягає оскарженню;
- вказане рішення має базуватися на положенні закону, яке може суперечити Конституції України;
- з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано такий закон, сплинуло не більше ніж 3 місяці, проте з мотивів суспільного інтересу цей строк може бути продовжений (справи, в яких остаточне рішення було прийнято до 30.09.2016 р., повертаються скаржникові).
Дотримання вказаних умов та формальних вимог Закону щодо змісту конституційної скарги є надзвичайно важливим, оскільки більшість скарг «завертаються» КСУ ще на початковому етапі. Лише за період з 01.01.2019 р. до 24.06.2019 р. було подано 372 скарги. 204 скарги були повернуті суб’єкту подання через недотримання формальних вимог або через те, що зміст і вимоги скарги були очевидно необґрунтованими, або КСУ дійшов висновку про зловживання правом на подання скарги. Колегія суддів відмовила у відкритті провадження щодо 121 скарги. Інші скарги на сьогодні Суд вже розглянув або їх розгляд не завершений.
Більшість відмов у відкритті конституційного провадження і повернень скарг були пов’язані з тим, що скаржники неправильно розуміють суть і природу конституційної скарги. КСУ – це не суд четвертої інстанції, він не розглядає спір по суті, не досліджує обставини справи й докази. КСУ аналізує відповідність закону або певного його положення Конституції України, беручи справу скаржника лише як приклад застосування норми на практиці. Тому подання конституційної скарги лише на тій підставі, що скаржник не згоден з тлумаченням та застосуванням судом норм права є безперспективним. З огляду на зазначене, належне обґрунтування неконституційності норми закону, яка покладена в основу судового рішення, є головним завданням для юристів скаржника.
Забезпечувальний наказ
Під час розгляду конституційної скарги Велика палата КСУ (у виняткових випадках) з власної ініціативи може видати забезпечувальний наказ, що має на меті встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію. Підставою для такого забезпечення є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення. По суті мова йде про призупинення виконання судового рішення шляхом заборони певним суб’єктам вчиняти певні дії. Таким чином, подання конституційної скарги може призупинити виконання судового рішення стосовно скаржника. Однак така ініціатива належить лише Суду.
Розгляд скарги
Конституційна скарга спершу розглядає Секретаріат, який перевіряє її на відповідність за формою вимогам закону впродовж 1-го робочого дня з дня реєстрації. Далі скарга розподіляється судді-доповідачу, який протягом 20 днів готує проект ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження у справі. У разі відкриття провадження справа розглядається на пленарних засіданнях Сенату, якщо Сенат не вирішить передати її на розгляд Великої Палати КСУ. Як показує практика, процедура розгляду Судом справи з моменту подання конституційної скарги до винесення рішення в середньому триває 6-8 місяців.
Перші рішення за конституційними скаргами
У 2019 р. КСУ розглянув декілька справ за конституційними скаргами приватних осіб і ухвалив рішення про визнання неконституційними положень деяких законів. Зокрема, АТ «Запорізький завод феросплавів» подав конституційну скаргу щодо неконституційності положення Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», яким Національному антикорупційному бюро України («НАБУ») надавалося право подавати до суду позови про визнання недійсними угод. НАБУ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними угод, які суперечать інтересам держави, стороною яких був АТ «Запорізький завод феросплавів». Верховний Cуд залишив чинним рішення апеляційного суду про задоволення позову.
КСУ в рішенні від 05.06.2019 р. № 4-р(ІІ)/2019 визнав спірне положення (пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України») неконституційним, дійшовши висновку про те, що Верховна Рада України не має права делегувати конституційні повноваження прокуратури (щодо представництва інтересів держави у суді) іншим органам поза межами, встановленими конституційними нормами. Таким чином, Верховна Рада України, приймаючи оскаржуване положення, вийшла за межі повноважень і порушила вимоги ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Іншим прикладом реалізації права на конституційну скаргу є справа ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА». Товариство вважало неконституційним положення Податкового кодексу України щодо заборони на повернення нарахованої та сплаченої плати за землю, яка перебуває на тимчасово окупованій території або на лінії зіткнення. КСУ рішенням від 05.06.2019 р. № 3-р(І)/2019 задовольнив конституційну скаргу і аргументував своє рішення тим, що одночасне скасування обов’язку щодо сплати орендної плати та встановлення заборони на повернення сплачених сум орендної плати порушило принцип юридичної визначеності і призвело до того, що легітимні очікування скаржника не справдилися, а його право власності було порушено.
Окрім того, КСУ також визнавав положення законів неконституційними за конституційними скаргами фізичних осіб. Зокрема, керуючись обов’язком держави забезпечувати виконання судового рішення, Суд визнав неконституційним обов’язок сплатити аванс для початку процедури примусового виконання рішення (рішення Другого сенату КСУ від 15.05.2019 р. № 2-р(ІІ)/2019). Таким чином, Суд встановив, що обов’язок сплати авансового внеску нівелює сутність права на судовий захист, адже покладає обов’язок держави на особу, на користь якої ухвалено рішення.
Наслідки задоволення конституційної скарги
Задоволення конституційної скарги КСУ та визнання закону чи його положення неконституційним визнається процесуальним законодавством як виключна обставина і є підставою для перегляду судового рішення (якщо таке рішення ще не було виконане). У такому випадку, якщо негативне рішення ґрунтувалося на законі, який визнаний неконституційним, новий розгляд справи може мати інший результат, адже під час нового розгляду суд не може застосувати неконституційну норму.
Отже, конституційна скарга є новим додатковим механізмом захисту прав приватних осіб, щодо яких винесено остаточне судове рішення. Підготовка конституційної скарги вимагає якісної юридичної аргументації щодо неконституційності окремих норм закону, покладених судами в основу судового рішення. Подання конституційної скарги дає шанс скасувати спірну норму закону як неконституційну та переглянути судову справу за винятковими обставинами.
Опубліковано: Юридична Газета, №28-29, 9 липня 2019 р.
Автори: Юрій Колос, Дмитро Деркач