публікації

Діджиталізація судових повідомлень: як суди будуть направляти документи учасникам справи?

11/01/2021

Юрій Колос

Радник, адвокат

Національний судовий процес,
Реструктуризація та банкрутство

Наприкінці 2020 року багато українських судів припиняють відправлення повісток та будь-яких інших документів поштою у зв'язку з відсутністю належного фінансування. Зокрема, мінімум 40 судів повідомили, що не мають коштів на поштові послуги. Проте, не було б щастя, так нещастя допомогло. Проблеми з фінансуванням та карантин підштовхнули до змін в процесуальні кодекси для переходу до дешевших електронних методів сповіщення. У цій статті ми проаналізуємо, як зараз регулюється питання повідомлення сторін та надсилання кореспонденції, чому з цим виникають проблеми і які зміни пропонуються.

  1. Як повідомляють учасників процесу зараз?

Кодекс адміністративного судочинства, Господарський та Цивільний процесуальні кодекси України приблизно однаково регулюють питання надсилання повісток та процесуальних документів учасникам справи. На даний момент, є три способи:

  1. надсилання на офіційну електронну адресу (в електронній формі);
  2. надсилання поштою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
  3. телефонний дзвінок або СМС-повідомлення.

Перший спосіб на разі не працює, оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) ще не функціонує. Надсилання судами документів в електронній формі можливе за допомогою підсистеми ЄСІТС - «Електронний суд». Проте таке надсилання не передбачено законом як належний спосіб повідомлення і суди змушені, окрім направлення повідомлення в електронній формі в «Електронному суді», дублювати паперові документи поштою.

Третій спосіб також не здобув значного поширення, оскільки для того, щоб суд міг повідомляти про розгляд справи за допомогою телефонного дзвінку чи СМС-повідомлення, учасник справи має подати відповідну заяву, а такі заяви на практиці сторони подають нечасто.

Таким чином, основним і найбільш поширеним способом повідомлення залишається надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Проте цей спосіб, м'яко кажучи, далекий від ідеального, адже має кілька суттєвих проблем. Перш за все, це високі витрати. Надсилання учасникам справи паперових документів поштою коштує платникам податків понад один мільярд гривень щороку. По-друге, часто затримки у повідомленні учасників справи виникають через пошту, а саме, значне її навантаження та порушення строків доставки кореспонденції. Це призводить до відкладення судових засідань у зв'язку з неповідомленням учасника справи і, як наслідок, затягування розгляду справи.

Більше того, надсилання судової кореспонденції поштою також створює умови для зловживання процесуальними правами. Учасники справи можуть не з'являтися на поштове відділення за повісткою або, дізнавшись, що на їхнє ім'я надійшла повістка, не отримувати її і цим затягувати розгляд справи, або ж створити підставу для скасування правильного по суті рішення. Позиція судів з цього приводу неоднозначна.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 17.12.2019 р. у справі № 296/3851/16-ц дійшов висновку, що повернення листа «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про належне інформування учасника справи, оскільки Цивільний процесуальний кодекс не передбачає цього. Такі зловживання і «лояльна» позиція Верховного Суду стосовно застосування процесуальних норм призводять до відкладень і затягування розгляду справ.

Отже, на даний момент процесуальні кодекси передбачають можливість повідомляти сторони використовуючи офіційну електронну адресу, звичайну пошту, телефонні дзвінки або СМС-повідомлення. Левова частка усіх повідомлень здійснюється засобами поштового зв'язку і у паперовій формі, що має наслідком високі витрати, затримки у доставці та зловживання з боку адресатів.

  1. Які зміни пропонуються?

Новий законопроєкт № 4360 від 11.11.2020 р. запроваджує альтернативу пошті тут і зараз, щоб врятувати теперішню ситуацію і її потенційне повторення в майбутньому. Законопроєкт надає суду право комунікувати з учасниками справи за допомогою електронної пошти. Планується, що це працюватиме таким чином: учасник справи зазначає в будь-якій заяві свою електронну пошту й надалі суд буде надсилати виклики, повідомлення, рішення, ухвали, постанови та судові накази на вказану електронну пошту. Законопроєкт також передбачає, що суд може надсилати документи на електронну пошту, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо учасник справи сам не надав таку адресу.

  • Пріоритетність методів повідомлення

Загалом, законопроєкт встановлює, що надіслання документів на офіційну електронну адресу та електронну пошту є пріоритетним перед поштовим (паперовим) повідомленням і лише в разі відсутності таких адрес суд буде надсилати документи звичайною поштою.

Аналогічний принцип діятиме стосовно направлення копії судових рішень, які направлятимуть у паперовій формі поштою лише за письмовою заявою учасника. За відсутності такої заяви - копія рішення буде направлена судом в електронній формі на електронну пошту.

  • Презумпція отримання

Законопроєкт пропонує приблизно однакове визначення моменту отримання документів, надісланих на електронну пошту, для всіх трьох процесуальних кодексів, проте з певними відмінностями між ними.

Щодо надіслання судових рішень, законопроєкт зобов'язує учасника справи негайно підтвердити суду отримання електронного листа (телефоном або електронною поштою). Працівники суду додають таке підтвердження до матеріалів справи. Проте, якщо протягом наступного дня від учасника справи не надійшло повідомлення про отримання, секретар складає про це довідку і підтверджує належне повідомлення учасника справи. Якщо судове рішення було надіслано після 17 години, то воно вважається врученим наступного робочого дня, незалежно від отримання відповіді про отримання та дати складання довідки.

Недоліком законопроєкту є відсутність чіткої норми про строк складення секретарем довідки про отримання стороною копії судового рішення. Із запропонованих положень в цілому видається, що секретар має скласти довідку на наступний день після надсилання судового рішення, проте цього в нормі прямо не написано, а момент належного повідомлення прив'язаний саме до дня складання довідки. Це, у свою чергу, створює поле для маніпуляцій із датою отримання стороною копії судового рішення.

Щодо направлення повісток, повідомлень та викликів, запропоноване регулювання в Господарському та Цивільному процесуальних кодексах аналогічне до судових рішень, проте зміни до Кодексу адміністративного судочинства взагалі не передбачають складення довідки секретарем у разі відсутності відповіді від учасника справи про отримання повістки. У цій частині законопроєкт лише передбачає, що часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на електронну пошту та дублює вищезгадане положення про направлення документа після 17 години. Сподіваємося, що ці редакційні недоліки будуть виправлені в межах законодавчої процедури.

Як бачимо, зміни, запропоновані законопроєктом, загалом є позитивними, оскільки вони мають зменшити витрати з бюджету, пришвидшити й полегшити процедуру судових повідомлень, а також забезпечити повідомлення сторін судами, які не мають коштів на поштові послуги. Проте цей законопроєкт скоріш є вирішенням однієї нагальної проблеми, а не системним покращенням електронного судочинства. Законопроєкт не вирішує проблему обміну процесуальними документами між учасниками справи, а лише надає суду законодавчу перевагу в інформування учасників справи електронними засобами.

Ці питання комплексно мало б вирішити запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), яка планувалася до запуску ще на початку 2019 року. Однак, на сьогодні реалізовані лише окремі модулі цієї системи, такі як «Електронний суд» та EasyCon (платформа для відеоконференцій поза межами приміщень судів), які лише частково реалізують функції електронного судочинства, які передбачені новими редакціями процесуальних кодексів.

* * *

Таким чином, проаналізований законопроєкт вирішує лише одну із наявних проблем: направлення судом учасникам справи повідомлень та судових рішень за допомогою електронної пошти. Сподіваємося, що запровадження інших складових електронного судочинства (обмін електронними повідомленнями між учасниками, повсюдне забезпечення відеоконференцій у судовому процесі та ін.), що було передбачено у кодексах ще в 2017 році, все ж таки буде реалізовано на практиці і полегшить доступ громадян та бізнесу до суду, а також підвищить ефективність судового процесу.

Опубліковано: ЛІГА:ЗАКОН, 5 січня 2021 р. 

Що нового?

Найважливіша аналітика у вашій пошті.

більше аналітики

24/11/2020

Стаття доступна англійською мовою

Юрій Колос

06/03/2012

Практика вирішення спорів, пов’язаних із порушенням грошових зобов’язань, показує, що отримавши рішення суду про стягнення боргу з боржника, але не добившись фактичного його виконання, кредитори намагаються отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна...

Юрій Колос, Олег Качмар