Сьогодні на розгляді у Верховній Раді Україні перебувають два законопроєкти №4073 та №4101, які мають на меті змінити актуальний порядок розкриття банківської таємниці на користь податкових органів.
Як зараз?
Чинне законодавство передбачає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками податковим органам лише у двох випадках:
- на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;
- у випадках та в обсязі, визначених угодою (FATCA) (йде мова про американський підзвітний рахунок – тобто рахунок в українському банку, який належить американським особам чи неамериканському суб’єкту господарювання, який контролюється американськими особами) та іншими міжнародними договорами (у статті мова йтиме лише про перший випадок).
Таким чином, сьогодні податкові органи на свою письмову вимогу до банку можуть отримати інформацію щодо наявності банківських рахунків. Більший обсяг інформації вони можуть отримати за рішенням суду – у разі задоволення позову податківців про розкриття банківської таємниці. Як свідчить остання судова практика, суди часто відмовляють податковим органам у таких позовах, оскільки вважають їх необґрунтованими. Зокрема, Верховний Суд вважає, що розкриття банківської таємниці за рішенням суду можливе, тільки якщо податківці доведуть, що вони не зможуть провести перевірку без розкриття банківської таємниці. Відтак, сьогодні доступ податківців до банківської інформації бізнесу є досить обмеженим.
Що пропонують законопроєкти?
Законопроєкти №4073 та №4101 пропонують спростити життя податковим органам на шляху до отримання банківської таємниці – дозволити отримувати більший обсяг інформації, ніж просто наявність банківських рахунків, без рішення суду у відповідь на письмову вимогу. При чому, законодавча ініціатива від депутата від партії «Слуга народу» (№4073) пропонує спростити доступ до банківської таємниці щодо всіх платників, а тоді як Кабмін (№4101) – лише щодо тих платників податку, з яких за рішенням суду стягується податковий борг.
Наприклад, по формі дуже лаконічний Законопроєкт №4073 пропонує дозволити податковому органу на його письмову вимогу отримувати інформацію щодо:
- операцій за рахунками конкретної юридичної особи, фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності або фізичної особи за певний проміжок часу;
- контрагентів такої особи;
- призначень платежів.
Із формулювання можна зробити висновок, що мова йде про всіх без винятку платників податків.
На думку авторки законопроєкту, поточна ситуація, яка вимагає подання заяви до суду про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, гальмує своєчасне виявлення платників податків, стягнення з них податків і штрафів, та своєчасну ідентифікацію операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
Також авторка ініціативи розуміє ризики такого безперешкодного доступу, проте зазначає в пояснювальній записці, що вони «нівелюватимуться економічним ефектом збільшення надходжень до державної скарбниці».
У свою чергу, Законопроєкт №4101 має на меті змінити порядок розкриття банківської таємниці трохи іншим чином – він полегшує доступ до банківської таємниці лише тих платників податків, з яких за рішенням суду стягується податковий борг. Зокрема, йде мова про таку інформацію:
- щодо руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу;
- про залишок коштів на банківському рахунку;
- щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
У пояснювальній записці автори ініціативи зазначають, що відсутність у податкових органів такої інформації ускладнює стягнення коштів з рахунків платника в банках у рахунок погашення податкового боргу, тому пропонують зобов’язати банки розкривати банківську таємницю на вимогу контролюючого органу.
Автори законопроекту також наводять статистику про неефективність стягнення податковими органами боргу з платників через відсутність у них потрібної інформації щодо таких боржників: «за 2019 рік податковими органами сформовано та направлено 35 369 інкасових доручень на загальну суму податкового органу 5 734,3 млн. грн., з яких стягнуто 39,2 млн грн (0,7%). За 2020 рік податковими органами сформовано та направлено 11 115 інкасових доручень на загальну суму податкового органу 7 892,4 млн грн., з яких стягнуто 134,5 млн грн (1,7%).»
Відтак, дві законодавчі ініціативи відрізняються і за суб’єктами, щодо яких розкривається банківська таємниця, і за обсягом інформації, до якої надаватиметься доступ на письмову вимогу податкового органу.
Як можна оцінити такі законопроєкти?
Зрозуміло, що описані вище законодавчі ініціативи спричинені карантином: як відомо, податкові органи призупинили планові перевірки платників податків, а парламент на початку карантину запровадив певні пільги для платників – це призвело до зменшення надходжень. Навіть автори кабмінівського законопроекту приводять статистику про те, що на 2020 рік було заплановано 3 761 податкових перевірок, з яких на теперішній час завершено лише 401 перевірку, за результатами яких донараховано 1,4 млрд. гривень. При цьому за січень – серпень 2019 року було проведено 3 236 документальних планових перевірок, за результатами яких донараховано 11,2 млрд. гривень.
Таке недоотримання бюджетом коштів змушує авторів законопроєктів вдаватися до створення інших способів наповнення бюджету – таких як зміна порядку доступу до банківської таємниці і отримання більшої кількості інформації про платників податків. При цьому, очевидно, що розкриття інформації є актуальним загальносвітовим трендом, але воно можливе лише за умов довіри платників податків до державних інституцій і високого рівня правової культури працівників податкових органів. Цілком ймовірний сценарій, що спрощення доступу податкових органів до банківської таємниці в Україні може призвести до переходу частини операцій платників податків в тінь.
Автори: Тетяна Бережна, радниця