"Юридична газета", лютий 2009:
1. Рішення МС ООН виправдало Ваші прогнози? Чи не стало воно несподіваним?
Сподівання і прогнози – це різні речі. Можна було до останнього моменту сподіватися на беззастережну перемогу української сторони. Проте, враховуючи специфіку спору та категоричність претензій обох сторін, було зрозуміло, що Суд намагатиметься відшукати певний компроміс. Так і сталося. На чию користь цей компроміс, сподіваюся, буде зрозуміло протягом найближчих років, коли на колишню спірну територію мають прийти інвестори та видобувні компанії.
2. Чи відповідає дане рішення міжнародному праву, зокрема Ямайській конвенції з морського права 1982 року?
Питання «юридичної чистоти» Рішення наразі не мають практичного сенсу, оскільки Рішення не може бути оскаржене. Більше того, створений прецедент, який буде враховуватись у подальшому при вирішенні аналогічних справ. Утім, слід зазначити, що, вирішуючи справу, Суд посилався на положення двосторонніх міждержавних угод, Конвенції з морського права, а також, певною мірою, виходив із міркувань ex aequo et bono. Можливо, останні й зіграли вирішальну роль, проте висновки Суду виглядають обґрунтованими.
3. Чи можна вважати рішення МС ООН програшем України на зовнішньополітичній арені? Якщо так, то кого слід вважати винним?
Розглядати саме по собі Рішення як виграш чи програш української дипломатії в принципі некоректно. Слід мати на увазі, що суд як такий лише тлумачить та застосовує відповідні правові принципи і норми. У свою чергу, зовнішня політика – це, зокрема, інструмент врегулювання міждержавних протиріч за допомогою дипломатичних засобів. Вирішення спірних питань шляхом переговорів – це правовий інститут, зобов‘язання суб‘єктів міжнародного права, закріплене, зокрема, у Конвенції ООН з морського права. У цьому контексті можна вважати, що Україна почала програвати «на зовнішньополітичній арені» вже тоді, коли дозволила довести справу до суду. Те саме можна сказати і про румунську сторону, але аналізувати та виправляти власні помилки завжди корисніше, ніж намагатись перекласти відповідальність на когось іншого.
З іншого боку, Рішення поставило крапку у тривалому міжнародному спорі, і це слід вважати позитивним моментом.
4. На Ваш погляд, яким чином буде відбуватися використання нафтогазоносного району після розподілу континентального шельфу та визначення виключної економічної зони між Україною та Румунією згідно з цим рішенням?
Після остаточного вирішення питання делімітації шельфу та ВЕЗ у межах спірної території, можна прогнозувати активізацію діяльності Румунії щодо залучення інвестицій та розвідки корисних копалин. Щодо України, подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від перспектив владнання політичної кризи та проведення сприятливої регуляторної політики.
1. Рішення МС ООН виправдало Ваші прогнози? Чи не стало воно несподіваним?
Сподівання і прогнози – це різні речі. Можна було до останнього моменту сподіватися на беззастережну перемогу української сторони. Проте, враховуючи специфіку спору та категоричність претензій обох сторін, було зрозуміло, що Суд намагатиметься відшукати певний компроміс. Так і сталося. На чию користь цей компроміс, сподіваюся, буде зрозуміло протягом найближчих років, коли на колишню спірну територію мають прийти інвестори та видобувні компанії.
2. Чи відповідає дане рішення міжнародному праву, зокрема Ямайській конвенції з морського права 1982 року?
Питання «юридичної чистоти» Рішення наразі не мають практичного сенсу, оскільки Рішення не може бути оскаржене. Більше того, створений прецедент, який буде враховуватись у подальшому при вирішенні аналогічних справ. Утім, слід зазначити, що, вирішуючи справу, Суд посилався на положення двосторонніх міждержавних угод, Конвенції з морського права, а також, певною мірою, виходив із міркувань ex aequo et bono. Можливо, останні й зіграли вирішальну роль, проте висновки Суду виглядають обґрунтованими.
3. Чи можна вважати рішення МС ООН програшем України на зовнішньополітичній арені? Якщо так, то кого слід вважати винним?
Розглядати саме по собі Рішення як виграш чи програш української дипломатії в принципі некоректно. Слід мати на увазі, що суд як такий лише тлумачить та застосовує відповідні правові принципи і норми. У свою чергу, зовнішня політика – це, зокрема, інструмент врегулювання міждержавних протиріч за допомогою дипломатичних засобів. Вирішення спірних питань шляхом переговорів – це правовий інститут, зобов‘язання суб‘єктів міжнародного права, закріплене, зокрема, у Конвенції ООН з морського права. У цьому контексті можна вважати, що Україна почала програвати «на зовнішньополітичній арені» вже тоді, коли дозволила довести справу до суду. Те саме можна сказати і про румунську сторону, але аналізувати та виправляти власні помилки завжди корисніше, ніж намагатись перекласти відповідальність на когось іншого.
З іншого боку, Рішення поставило крапку у тривалому міжнародному спорі, і це слід вважати позитивним моментом.
4. На Ваш погляд, яким чином буде відбуватися використання нафтогазоносного району після розподілу континентального шельфу та визначення виключної економічної зони між Україною та Румунією згідно з цим рішенням?
Після остаточного вирішення питання делімітації шельфу та ВЕЗ у межах спірної території, можна прогнозувати активізацію діяльності Румунії щодо залучення інвестицій та розвідки корисних копалин. Щодо України, подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від перспектив владнання політичної кризи та проведення сприятливої регуляторної політики.