15 червня 2010 року Верховною Радою України був прийнятий у першому читанні Законопроект України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України (щодо державної реєстрації договорів комерційної концесії )» № 2334 від 7 квітня 2008 року («Законопроект»). На даний момент очікується друге читання вищевказаного Законопроекту.
Законопроектом пропонується внести зміни в Статтю 1118 (2) Цивільного кодексу України й Статтю 367 (2) Господарського кодексу України в положення про державну реєстрацію договорів франчайзингу. Відповідно до Законопроекту, реєстрація договорів франчайзингу повинна здійснюватися центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності, зокрема Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
На сьогодні державна реєстрація договорів франчайзингу здійснюється органом, що проводив державну реєстрацію франчайзера. У випадку проведення реєстрації франчайзера за межами країни реєстрація договору франчайзингу здійснюється органом, що проводив державну реєстрацію франчайзі. Однак порядок здійснення державної реєстрації не врегульований на законодавчому рівні, що фактично є причиною відмови згаданих органів у реєстрації договорів франчайзингу.
Варто відзначити, що згідно Цивільного і Господарського кодексу: (а) договір франчайзингу, (б) які-небудь внесені в нього зміни, а також (в) розірвання договору підлягають державній реєстрації. Сторони договору франчайзингу мають право посилатися на вищезгаданий договір, а також на які-небудь внесені в нього зміни, у рамках своїх відносин із третіми сторонами винятково після здійснення його державної реєстрації. Більше того, відсутність державної реєстрації договору франчайзингу позбавляє сторони права посилатися на даний договір у випадку виникнення будь-яких пов'язаних суперечок.
У цілому, зазначені зміни розглядаються як бажані і повинні сприяти здійсненню державної реєстрації договорів франчайзингу в Україні. Проте дане твердження реалізується лише в тому випадку, якщо в найближчому майбутньому буде розроблений і прийнятий законопроект, у якому буде детально викладений порядок реєстрації договорів франчайзингу. У випадку прийняття вищезгаданих законопроектів факт реєстрації договорів франчайзингу більше не буде виступати як фактор, що перешкоджає розвитку франчайзингу в Україні.
Проте, варто звернути увагу на відсутність послідовності положень Законопроекту, що вносять зміни в Цивільний і Господарський кодекси України. Тому що відповідно до Законопроекту в Цивільному кодексі залишене положення про зобов'язання, що передбачає здійснення державної реєстрації договору франчайзингу органом, що проводив державну реєстрацію франчайзі, у випадку, якщо франчайзер зареєстрований за межами країни, тоді як таке положення відсутнє в Господарському кодексі. Такі невідповідності, також як і інші недоліки Законопроекту, були піддані критиці з боку Верховної Ради України й фахівців. Сподіваємося, що вищезгадані невідповідності й інші недоліки Законопроекту, а також необхідність встановлення порядку здійснення державної реєстрації, урегульованого на законодавчому рівні, будуть прийняті до уваги при його підготовці до другого читання українським парламентом.
Законопроектом пропонується внести зміни в Статтю 1118 (2) Цивільного кодексу України й Статтю 367 (2) Господарського кодексу України в положення про державну реєстрацію договорів франчайзингу. Відповідно до Законопроекту, реєстрація договорів франчайзингу повинна здійснюватися центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності, зокрема Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
На сьогодні державна реєстрація договорів франчайзингу здійснюється органом, що проводив державну реєстрацію франчайзера. У випадку проведення реєстрації франчайзера за межами країни реєстрація договору франчайзингу здійснюється органом, що проводив державну реєстрацію франчайзі. Однак порядок здійснення державної реєстрації не врегульований на законодавчому рівні, що фактично є причиною відмови згаданих органів у реєстрації договорів франчайзингу.
Варто відзначити, що згідно Цивільного і Господарського кодексу: (а) договір франчайзингу, (б) які-небудь внесені в нього зміни, а також (в) розірвання договору підлягають державній реєстрації. Сторони договору франчайзингу мають право посилатися на вищезгаданий договір, а також на які-небудь внесені в нього зміни, у рамках своїх відносин із третіми сторонами винятково після здійснення його державної реєстрації. Більше того, відсутність державної реєстрації договору франчайзингу позбавляє сторони права посилатися на даний договір у випадку виникнення будь-яких пов'язаних суперечок.
У цілому, зазначені зміни розглядаються як бажані і повинні сприяти здійсненню державної реєстрації договорів франчайзингу в Україні. Проте дане твердження реалізується лише в тому випадку, якщо в найближчому майбутньому буде розроблений і прийнятий законопроект, у якому буде детально викладений порядок реєстрації договорів франчайзингу. У випадку прийняття вищезгаданих законопроектів факт реєстрації договорів франчайзингу більше не буде виступати як фактор, що перешкоджає розвитку франчайзингу в Україні.
Проте, варто звернути увагу на відсутність послідовності положень Законопроекту, що вносять зміни в Цивільний і Господарський кодекси України. Тому що відповідно до Законопроекту в Цивільному кодексі залишене положення про зобов'язання, що передбачає здійснення державної реєстрації договору франчайзингу органом, що проводив державну реєстрацію франчайзі, у випадку, якщо франчайзер зареєстрований за межами країни, тоді як таке положення відсутнє в Господарському кодексі. Такі невідповідності, також як і інші недоліки Законопроекту, були піддані критиці з боку Верховної Ради України й фахівців. Сподіваємося, що вищезгадані невідповідності й інші недоліки Законопроекту, а також необхідність встановлення порядку здійснення державної реєстрації, урегульованого на законодавчому рівні, будуть прийняті до уваги при його підготовці до другого читання українським парламентом.