Хтось скаже: “Окей, є різні види підписів – прості і складні, більш і менш безпечні, а що нам з цього?” В економіці є поняття “трансакційні витрати”, які зазвичай несуть перед укладенням договору. До них входять послуги юристів, бухгалтерів, нотаріусів, оцінщиків, банківські комісії та навіть вартість паперу, на якому надрукований договір. При купівлі квартири потрібно заплатити нотаріусу, оцінювачу, банку і Пенсійному фонду. З іншого боку, несучи трансакційні витрати, ми купуємо впевненість – нотаріус перевірив квартиру і посвідчив договір, оцінювач визначив справедливу ціну, а банк підтвердив, що гроші пішли, куди потрібно.
Чим менші трансакційні витрати, тим швидше працює економіка: більше договорів, більше економічних гравців, швидший оборот. На блокчейні квартири продавались б частіше без нотаріусів і зайвих витрат. Для мокрого підпису навпаки потрібен папір, який складають в папки і архівують, доставляють кур’єром чи поштою, везуть літаком через океан, щоб підписати, і так само везти назад. Все це витрати, які закладаються в ціну договору і сповільнюють економіку.
Електронні підписи вирішують ці проблеми. Чохол на телефон можна замовити з Китаю без підпису Джека Ма, для користування Фейсбуком не потрібен підпис Цукерберга, навіть декларацію з сімейним лікарем можна “підписати” кодом з SMS. Взяти мікрокредит чи замовити ноутбук на Розетці можна так само легко. У кожному з цих випадків все одно укладається договір з простим електронним підписом. Для більшої впевненості можна було б використовувати КЕПи, але з ними є дві проблеми.
По-перше, “українські” КЕПи не працюють в інших країнах – для цього потрібне міждержавне визнання. КЕПи з країн ЄС працюють у всіх 27-ми країнах Союзу, але з них мало користі у США та інших країнах. По-друге, КЕПи складні і незручні. Крім токенів, для них потрібні спеціальні програми: Вчасно, M.E.Doc тощо. Результат підписання не завжди очевидний для користувача (спойлер: печаточка “підписано ЕЦП” – це ще не КЕП). А ще він унеможливлює онлайн-анонімність. Захисник простих електронних підписів Стів Мейсон взагалі впевнений, що інтернет вимре, якщо КЕПи стануть обов’язковими.
КЕПи використовують для звітності і взаємодії з державою. Дехто підписує ними договори та акти з контрагентами в Україні. Зовсім рідко КЕПи використовують для внутрішнього документообігу. Дещо простіші УЕПи практично не використовуються, хоча уряд чи приватні компанії могли б видавати їх своїм працівникам для підписання заяв і наказів чи користування службовою технікою. Це дешевше, ніж КЕП, а рівень достовірності “приватного” УЕПу достатній для закритої організації, де немає сторонніх осіб.
Прості електронні підписи хоч і домінують в електронній комерції та загалом в В2С, але практично не працюють в В2В. Кліком мишки можна купити телевізор за 100 тисяч гривень, але для договору з іноземною компанією на тисячу доларів потрібен мокрий підпис – інакше банк не пропустить платіж, а податкова скаже, що він нікчемний.
Розширяти межі використання простих електронних підписів – завдання Міністерства цифрової трансформації та судів. Це питання управління юридичною параноєю – тверезого співвідношення ризиків і користі для економіки. Державний реєстратор обов’язково використовує КЕП, але для чого він громадянину, який бере витяг з відкритого реєстру? Валютному відділу банку достатньо скан-копії договору з мокрими підписами, та чим вона краща за договір в DocuSign? Відсканований підпис – це ж теж простий електронний підпис: електронні дані, які додаються до інших даних…
Олександр Мельник (так, це теж електронний підпис)