Чому люди звертаються зі скаргами до Європейського суду з прав людини? Для когось важливим є визнання факту порушення, а для когось основним мотиватором буде отримання грошової компенсації. Однак важливо усвідомлювати (особливо у другому випадку), що основною метою справедливої сатисфакції є відновлення, наскільки це можливо, порушених прав особи. До того ж далеко не завжди справедлива сатисфакція матиме грошову форму.
Встановлення порушення ≠ грошова компенсація
Практичні рекомендації ЄСПЛ щодо правил звернення з вимогою про справедливу сатисфакцію слушно починаються з акценту на тому, що встановлення Судом порушення прав, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, не призводить до автоматичного присудження справедливої сатисфакції.
Щоб уникнути марних ілюзій щодо присудження Судом грошової компенсації, насамперед, необхідно зважати, чи в цій категорії справ Суд вважає за необхідне присуджувати грошову компенсацію, а також чи існує переконливий причинно-наслідковий зв'язок між заявленою сумою відшкодування та встановленим порушенням.
Зокрема, Суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначати грошову компенсацію у випадку, якщо особа в результаті провадження, яке не відповідало вимогам Конвенції щодо справедливості, була покарана судом, оскільки належним відшкодуванням буде повторний розгляд справи ("Надточій проти України", заява №7460/03); у випадку встановлення ЄСПЛ порушення ст. 5 §2 Конвенції (неповідомлення про підстави арешту), визнання порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією («Сааді проти Сполученого Королівства», заява №13229/03).
Для ілюстрації трактування Судом причинно-наслідкового зв’язку можна згадати такі справи:
- «Барбулеску проти Румунії» [ВП] (заява №61496/08) – в результаті моніторингу роботодавцем переписки працівника, заявник був звільнений з роботи. Суд встановив порушення ст. 8 Конвенції. Заявник вимагав грошову компенсацію у розмірі заробітної плати, яку він міг би отримати, якби його не звільнили. Суд вказав на відсутність причинно-наслідкового зв’язку, оскільки порушення ст. 8 Конвенції було встановлене у зв’язку з тим, що національні суди не з’ясували необхідні факти та не змогли встановити баланс між правом заявника на повагу до приватного життя та кореспонденції та інтересами роботодавця.
- «Дубецька та інші проти України» (заява №30499/03) – Суд визнав порушення ст. 8 Конвенції у зв’язку з тим, що органи державної влади не змогли захистити житло, приватне та сімейне життя заявників від надмірного забруднення двома державними промисловими підприємствами. Скарги заявників щодо відшкодування матеріальної шкоди у зв’язку з втратою ринкової вартості їхніх будинків, у порівнянні з аналогічним майном у незабрудненій місцевості, були відхилені, оскільки заява була подана та розглянута за ст. 8 Конвенції, а не за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, яка захищає майнові права.
Які критерії враховуються?
Якщо Суд все ж робить висновок про призначення грошової компенсації, то визначення конкретної суми відбувається на основі того, що Суд вважатиме справедливим у конкретному випадку, при цьому враховуючи такі аспекти:
- Серйозність порушення. Мова йде не лише про те, що катування є більш серйозним порушенням, ніж, наприклад, незаконний обшук. У контексті серйозності порушення враховується також тривалість порушення, інтенсивність порушення, а також конкретні негативні наслідки, які були завдані заявнику.
- Особисті обставини заявника. Суд може врахувати вік, стан здоров’я, особливий статус заявника (напиклад, статус судді). Водночас неналежна поведінка заявника (затягування судового процесу чи штучне збільшення розміру завданих збитків) може призвести до зменшення суми компенсації або взагалі до її непризначення.
- Загальний контекст. Насамперед, йдеться про рівень економічного розвитку держави-учасниці. Випереджуючи питання про те, чому застосовувати тортури в Україні дешевше, ніж у Німеччині – логіка цього підходу полягає у відносній рівності купівельної спроможності. Окрім того, Суд так чи інакше враховує тягар, який буде покладений на державу. Зокрема, у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16) Суд не присуджував відшкодування моральної шкоди, оскільки надзвичайно велика кількість осіб зазнає впливу мораторію на продаж сільськогосподарських земель, а присудження відшкодування призвело б до нестримного потоку нових скарг.
- Попередня практика. Достатньо часто в аналогічних чи типових справах (наприклад, щодо незадовільних умов тримання під вартою) Суд визначає суму компенсації з посиланням на свою попередню практику, в тому числі у рішеннях проти тієї ж держави. Таким чином, необхідно обґрунтовувати свої вимоги щодо сатисфакції з формулюванням «не менше ніж» та посиланням на релевантну практику.
Ще один негласний критерій
Дослідниця Кембриджського університету Вероніка Фікфак, аналізуючи практику ЄСПЛ в частині призначення справедливої сатисфакції, виявила достатньо невтішну тенденцію у визначенні Судом розміру грошової компенсації: чим більше держава порушує конкретне право чи його аспект, тим менше отримують жертви порушення.
Можемо це простежити на судовій практиці щодо невиконання рішень національних судів в Україні. Зокрема, від 2500 євро компенсації лише моральної шкоди у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд перейшов до практики призначення 2000 євро як сукупного відшкодування моральної, матеріальної шкоди та судових витрат, незалежно від особистих обставин заявника і тривалості невиконання рішення (див. «Філатова та інші проти України», «Кисельова та інші проти України», «Цибулько та інші проти України» тощо). Врешті-решт, з нами трапився сумнозвісний «Бурмич та інші проти України», де понад 12 тис. заявників у кращому випадку все ж таки дочекаються виконання рішень національних судів, але навряд чи отримають хоча б євро компенсації за роки чи десятиліття своїх очікувань.
Опубліковано: Юридична Газета, 3 грудня 2019 р.