Наприкінці 2019 року Президент Єврокомісії Урсула фон дер Леєн офіційно представила Європейський зелений курс або ж European Green Deal.
EGD — це комплекс заходів, спрямованих на покращення екологічної ситуації в Євросоюзі, основною метою якого є перетворення Європи на кліматично нейтральний континент до 2050 року.
Такими заходами є заохочення інвестицій в екологічно чисті технології, підтримка інновацій, декарбонізація енергетичного сектору, співпраця з міжнародними партнерами для вдосконалення глобальних екологічних стандартів.
Реалізація цих задумів матиме наслідки не лише для країн-членів ЄС, а й для будь-якої країни, яка планує надалі підтримувати торговельні відносини з країнами Євросоюзу, у тому числі для України. Уже зовсім скоро Україна може відчути на собі ефект запровадження одного із заходів EGD — Механізму прикордонного вуглецевого коригування або ж Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM).
Що таке СВАМ, і які наслідки він матиме для українських компаній?
Станом на сьогодні немає офіційної інформації щодо того, в чому полягатиме СВАМ та яка його правова природа. Проте, вже зараз відомо, що цей механізм передбачатиме накладення спеціальних виплат (збір, мито чи податок) на компанії, що експортують до Євросоюзу товари, виробництво яких супроводжується викидами парникових газів.
Основною метою такого нововведення, окрім досягнення кліматичної нейтральності, є збереження конкурентоспроможності виробників-резидентів Євросоюзу, які внаслідок декарбонізації зазнають більших витрат, ніж будь-які інші компанії, які ввозять свою продукцію в Євросоюз.
Під дію СВАМ потраплятимуть ті компанії, які виробляють та експортують до країн ЄС вуглецевмісні товари, зокрема: чавун, сталеві напівфабрикати, металовироби, руди, хімічну продукцію, пластмаси, електроенергію, сільськогосподарську продукцію тощо. Тут варто зазначити, що найбільша питома вага в українському експорті у 2020 році належала саме вуглецевмісній продукції, серед якої - продукція металургійного комплексу (18,3%), машинобудування (11%), хімічної промисловості (5,5%). При цьому, майже 38% вищезгаданої продукції експортується саме до ЄС.
Станом на травень 2021 року Єврокомісія ще не оголосила механізм функціонування СВАМ, проте анонсувала, що застосовувати його розпочнуть не пізніше 2023 року. У липні 2021 року Єврокомісія планує оприлюднити перший пакет правок до законодавства ЄС під назвою «Fit for 55», які матимуть на меті до 2030 скоротити викиди парникових газів на 55% порівняно з 1990 роком, зокрема, і шляхом запровадження СВАМ.
Більше того, у 2020 році ЄС вдався до багатомільйонних видатків для боротьби з COVID-19. Зокрема, у рамках програми SURE, яка має на меті зниження рівня безробіття під час коронавірусної кризи, Євросоюз надав державам-членам ЄС кредити на загальну суму 87 млрд євро. Тож запровадження СВАМ як джерела для покриття таких коштів є частиною бюджетного процесу в Євросоюзі, що вкотре свідчить про невідворотність цього механізму.
Відтак, Україна має зовсім мало часу для публічної адвокації на рівні інституцій ЄС, щоби вплинути на формування кліматичної політики ЄС щодо України, а також для підготовки українського національного законодавства до запровадження СВАМ.
Які кроки вже зробила Україна у відповідь на проголошення EGD?
Ще у січні 2020 року Кабінет Міністрів визначив EGD як пріоритетний напрямок розвитку України, продемонструвавши бажання України долучитися до країн ЄС в боротьбі за кліматичну нейтральність. Але тільки через рік, у березні 2021 року, Кабмін створив робочу групу для узгодження підходу щодо застосування до України механізму коригування вуглецю на кордоні для проведення консультації з Європейською комісією.
Закон України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», розробку та прийняття якого я координував як Міністр екології та природніх ресурсів, був введений в дію з 1 січня 2021 року. Завдяки цьому акту відтепер в Україні можна не лише отримувати інформацію про обсяги викидів парникових газів від конкретних підприємств, а й забезпечити контроль за цими викидами та можливість їх обмеження. Функціонування цієї системи є першим кроком до створення в Україні ринку квот парникових газів.
Ми розуміємо, яким має бути другий крок і що робити для того, щоб ця система запрацювала максимально ефективно.
Які інструменти дозволять мінімізувати вплив СВАМ на українських експортерів?
Ще на Ukrainian Energy Forum 2018 я говорив про необхідність запровадження нових інструментів стимулювання зменшення викидів парникових газів та модернізації виробництв, як про єдиний правильний шлях України у питанні формування нової кліматичної політики.
На початку 2019 року ці ідеї разом з ідеєю вдосконалення системи екологічного податку за забруднення довкілля та платежів за використання природних ресурсів знайшли своє відображення в Стратегії державної екологічної політики України на період до 2030 року.
Але за два роки вищезгадані ідеї так і не знайшли відображення в державній екологічній політиці. Українське законодавство, як і два роки тому, не передбачає окремих фінансових інструментів, можливостей чи стимулів для суб'єктів господарювання переходити на більш «зелені» методи своєї діяльності. Більше того, не відбулося і реформи екологічного податку — кошти, утримані з забруднювачів, надходять до Державного бюджету України без жодного цільового призначення, а ставка такого податку в Україні є однією з найнижчих у світі. Тож не дивно, що за таких умов українські компанії не поспішають інвестувати кошти в модернізацію виробництва, яка б зменшила антропогенний вплив на навколишнє середовище.
Тут потрібно звернути увагу на екологічну політику у країнах ЄС, які мають багатий досвід використання різних інструментів для досягнення зелених цілей. До таких інструментів зокрема відносять прискорену амортизацію, надання субсидій та екологічних грантів, функціонування R&D tax credit тощо.
Не варто забувати, що в ЄС функціонує система торгівлі викидами, яка дозволяє здійснювати контроль за кількістю викидів парникових газів та відповідно стимулювати їх обмеження. У 2019 році Європейський ринок торгівлі квотами досяг показника у 169 млрд євро. Окрім цього, значну роль відіграють і високі ставки екологічного податку, які заохочують перехід компаній-виробників вуглецевмісних товарів на більш «зелені» форми діяльності.
Отож, усі вищезгадані інструменти в комплексі дозволяють країнам ЄС реалізовувати EGD без шкоди для промислових компаній та з користю для всього європейського співтовариства. У цей же час українські експортери, які не інвестуватимуть у декарбонізацію та сталий розвиток, можуть швидко втратити ринки, а Україна — ВВП та бюджетні надходження. Відтак, настав час діяти, оскільки на шляху України до EGD втрачений час — це втрачені гроші.
Заклик до дій
Як вже зазначалося, Єврокомісія ще не оголосила, в чому полягатиме СВАМ та якими саме будуть обмеження для товарів, що експортуються до ЄС, зокрема з України, та виробляються з використанням вуглецевмісних енергоресурсів. Відтак, відповіді на низку важливих питань щодо правової природи СВАМ, його застосування залишаються поки що невідомими.
Проте така невизначеність з боку ЄС є водночас і загрозою для України, і можливістю, оскільки дає додатковий час для напрацювання нових внутрішніх інструментів та для адвокації позиції України в ЄС.
Незалежно від того, у чому полягатимуть обмеження СВАМ, Україна повинна вже сьогодні на законодавчому рівні запроваджувати нові фінансові інструменти, можливості та стимули для українського бізнесу, який готовий модернізувати свої потужності й інвестувати в енергоефективність на шляху до декарбонізації. Такі дії з боку української влади продемонструють Євросоюзу, що Україна так само зацікавлена в реалізації EGD, як і країни ЄС, що допоможе мінімізувати негативний вплив СВАМ, а саме — зменшити ті витрати, які ймовірно почнуть нести компанії-експортери вуглецевмісного товару вже за два роки. Більше того, активна позиція України щодо EGD може забезпечити участь нашої держави у створенні нової архітектури світової політики, тому варто діяти і перетворювати виклики на можливості.
Опубліковано: НВ Бізнес, 23 червня 2021 р.