11 вересня Верховна Рада України прийняла за основу законопроекти № 1057 та № 1072, які передбачають уніфікацію звітності з ЄСВ та податку на доходи фізичних осіб в Законі про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та в Податковому кодексі.
Історія ідеї об'єднання звітності і недосконалості законодавчої техніки-2019
Намір уніфікувати звітність з ЄСВ та ПДФО не є ноу-хау нової влади. Ще у 2014 році тоді ще Міністерство доходів і зборів України оприлюднило на своєму веб-сайті анкету для підприємців та бухгалтерів щодо такої ініціативи, а також закликало надсилати свої пропозиції. Пізніше, в липні 2017 року, на сайті Мінфіну з'явився законопроект з ідентичною теперішнім проектам назвою, який мав запрацювати вже з 1 січня 2019 року. Протягом серпня 2017 року Мінфін приймав зауваження та пропозиції стосовно змісту цього регуляторного акту від громадськості, у грудні передав на ознайомлення до парламенту законопроекти № 7444 та № 7445 про внесення змін до Податкового кодексу України та до деяких законодавчих актів України відповідно щодо подання єдиної звітності з ЄСВ і ПДФО.
У 2018 році Головне науково-експертне управління зробило висновок, що за результатами розгляду у першому читанні ці законопроекти доцільно повернути Мінфіну на доопрацювання.
Висновок мотивований у першу чергу тим, що запропоновані зміни до Податкового кодексу України щодо включення положень, пов'язаних із звітністю з єдиного внеску, порушують загальну логіку формування податкового законодавства.
Цьогорічний законопроект № 1072 про внесення змін в Податковий кодекс України щодо подання єдиної звітності з ЄСВ і ПДФО відрізняється від відхиленої і розкритикованої ініціативи 2017 року лише однією статтею і датою набрання чинності. Законодавець, змінюючи статті у розділах Кодексу про відповідальність за порушення податкового законодавства та податок на доходи фізичних осіб, чомусь ігнорує загальні положення Податкового кодексу, а разом з ними і принципи та логіку податкового законодавства. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 кодексу «Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні…». Статті 9 та 10 кодексу, які визначають вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів та місцевих податків, не передбачають єдиного соціального внеску. До того ж, частина друга статті 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, що, «єдиний внесок не входить до системи оподаткування».
Недосконалості Податкового кодексу після внесення змін можуть привести до великої кількості податкових спорів. Варто лише згадати податкові спори щодо транспортного податку, який був запроваджений з порушенням принципу стабільності податкового законодавства (який, до речі, теж закріплено у загальних положеннях кодексу), а відтак, на думку платників податків, що знайшла підтримку в судах, взагалі не мав нараховуватися і сплачуватися.
Отже, яку б високу мету не мала ця законодавча ініціатива, парламентарям варто бути більш скрупульозними у процесі законотворення, звертати увагу на законодавчу техніку і на те, чи всі статті Податкового кодексу України будуть узгоджуватися зі змінами.
Обґрунтування пропонованих змін
Згідно з пояснювальними записками до цих законопроектів необхідність їх прийняття пояснюють таким завданням податкової реформи як уніфікація процедур заповнення та подання платниками податків до контролюючих органів звітності, а також скороченням кількості звітів.
До того ж, автори зазначають, що «в більшості випадків база нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування співпадає з базою нарахування податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати та винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами».
Законопроект декларується як такий, що спростить життя бізнесу та органам, які займаються адмініструванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зробить Україну більш зрозумілою і сприятливою для ведення бізнесу. При цьому сфера справляння ПДФО вже давно потребує реформування у зв'язку з «драконівськими нормами» щодо штрафів за помилки у звітності з ПДФО. Так само величезна кількість часто суперечливих між собою роз'яснень ДФС та індивідуальних податкових консультацій стосовно заповнення звітності з ПДФО свідчить про неоднозначність правового регулювання у цій сфері.
Та чи вирішаться ці недосконалості шляхом впровадження єдиної звітності з ЄСВ і ПДФО? Не обов'язково об'єднання звітності означає її спрощення, а добрі, на перший погляд, наміри законотворця щодо платників податків, на нашу думку, потребують ретельнішого обговорення.
Кого стосуються зміни
Законопроекти стосуються не тільки об'єднання звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а і звітності з єдиного податку та ЄСВ для фізичних осіб-підприємців першої, другої та третьої груп, про що у пояснювальних записках не зазначено. Так, законопроектом № 1072 пропонуються зміни до статті 296 Податкового кодексу України, які передбачають, що ФОП першої та другої груп вноситимуть відомості про суми нарахованого ЄСВ до щорічної звітності з єдиного податку, а ФОП третьої групи - до звіту за останній (четвертий) звітний квартал.
Відтак, аналізовані законопроекти стосуються дуже великого кола платників податків: податкових агентів, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та ФОП.
Звітний період і штрафи
Стаття 51 чинного Податкового кодексу зобов'зує платників податків, у тому числі податкових агентів, подавати податковий розрахунок сум нарахованого (сплаченого) на користь платника податків доходу щоквартально. Пропоновані зміни передбачають подання таких податкових розрахунків (тепер - включно із сумами нарахованого ЄСВ), щомісячно. При цьому штрафи за неподання звітності, подання її із порушенням строків, недостовірними відомостями або помилками залишаються незмінними - 510 гривень, а у разі повторного протягом року порушення - 1020 гривень. Відтак, шанси отримати штраф, у тому числі повторно, у разі найменшої помилки суттєво зростають. У такому разі доцільним було б запровадження перехідного періоду, протягом якого штрафи б не застосовувалися, щоб дати можливість платникам податків «звикнути» до нововведень.
Форми подання оновленої звітності
У пояснювальних записках наголошується, що бази оподаткування ЄСВ та ПДФО переважно збігаються, однак це не так. Певні види доходів оподатковуються ПДФО, але на них не нараховують ЄСВ (наприклад, дивіденди). У такому разі кількість звітів, звичайно, зменшиться, а їх обсяг - навряд, що можна вирішити продуманою формою подання звітності.
Форми подання оновленої звітності затверджуватимуться Мінфіном вже після остаточного прийняття законів. Поточні форми та порядок заповнення звітності з ПДФО та ЄСВ встановлені наказами Міністерства фінансів від 13.01.2015 р. № 4 та від 14.04.2015 року № 435. Проте оцінити, чи справді новий порядок і форма звітування будуть простішими, можна лише у разі оприлюднення принаймні проекту пропонованих форм.
На нашу думку, законодавча ініціатива, метою якої є мінімізація витрат часу на розрахунок і сплату обов'язкових платежів, це однозначно позитивна зміна, проте вона має бути грамотно і неспішно впроваджена. Передусім, парламентарі повинні врахувати думки та побажання осіб, які працюють зі звітністю, звернути увагу на скарги стосовно поточного правового регулювання ПДФО та ЄСВ, а також врахувати причини провалу аналогічних законодавчих ініціатив у минулому. Поспішне прийняття законів у такій важливій сфері може спровокувати багато проблем для бізнесу в майбутньому, тому «турборежим», у якому сьогодні працюють парламентарі, не може бути виправданий.
Авторка: Тетяна Бережна
Опубліковано: ЮрЛіга, 18 вересня 2019 р.