Правовий тиждень, квітень 2009
Нові ціни на природний газ та посилена конкурентна боротьба за ринки збуту під час фінансової кризи змушують промисловість активно оновлювати основні фонди, рівень зношеності яких за даними Держкомстату складає близько 60-70%. В кризовий період проблема технологічного переозброєння підприємств стала однією з найактуальніших, адже високі технології дозволяють економити значні ресурси та залишатись більш конкурентноздатним.
Разом з тим, ситуація із імпортом іноземного обладнання в Україну наразі досить ускладнена і часто потребує додаткових правових роз’яснень.
На сьогодні середньозважена ставка ввізного мита на обладнання складає близько 5-6%, а тому переважна його частина ввозиться в Україну як внесок до статутного капіталу підприємства, що дозволяє не сплачувати ввізне мито у випадку постановки даного обладнання на баланс та погашення простого векселя на суму такого мита впродовж 30 днів. Крім того, при несплаті мита також зменшується база оподаткування ПДВ, що при імпорті дорогого сучасного обладнання може складати значні суми.
В процесі ввезення високотехнологічного іноземного обладнання як інвестиції (надалі – «Комплексна інвестиція»), наприклад, виробничих ліній, конвеєрів або й навіть цілих цехів чи частин заводів, на практиці виникає ряд суттєвих проблем, бо зазвичай вкластися у законодавчо відведений 30-денний строк просто неможливо. Взяти, наприклад, стаціонарну бурову установку для видобування нафти чи газу, технічні характеристики якої на дозволяють завезти її на митну територію України як один об’єкт, в той час як імпорт складових частин установки по мірі демонтажу може тривати декілька місяців.
Таким чином, інвестор не вкладається у 30-денний термін, відведений йому для постановки інвестиції на баланс, реєстрації її в державній адміністрації та погашення векселя, що, в свою чергу, призводить до списання податковими органами по векселю суми ввізного мита та донарахування несплачених сум ПДВ.
Що ж можна зробити для уникнення даної небажаної для будь-якого інвестора ситуації? Як в такому випадку оформити інвестицію, не сплачуючи при цьому обов’язкові платежі?
На практиці існує 2 поширених методи вирішення даної проблеми, які й будуть детально проаналізовані у цій статті.
Метод 1 – Накопичення складових комплексної інвестиції на складах.
Суть першого методу полягає в тому, що усі складові інвестиції накопичуються на складі та згодом оформляється як єдиний цілісний об’єкт без сплати мита через використання простого авальованого векселя.
Відповідно до Митного кодексу існує 3 види складів: склади митних органів, склади тимчасового зберігання та митні ліцензійні склади.
Склади митних органів – це приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, що належать митним органам й обладнані для зберігання протягом трьох місяців певних товарів і транспортних засобів. Митним кодексом визначено вичерпний перелік умов, а також товарів, які можна розмістити на таких складах. Оскільки об’єкти інвестицій до них не належать, можна зробити висновок, що даний тип складів не можна застосовувати для цілей накопичення складових комплексної інвестиції.
Склади тимчасового зберігання (надалі – «СТЗ») використовуються для зберігання товарів і транспортних засобів під митним контролем протягом трьох місяців, з можливістю продовження ще на один місяць. Товари розміщуються на СТЗ без оформлення вантажної митної декларації (надалі – ВМД) на підставі схваленої митним органом заяви та передаються по акту приймання-передачі товарів. Таким чином, у виняткових випадках СТЗ може використовуватись для накопичення складових комплексної інвестиції, якщо строк їх ввезення не більший 4 місяців.
Митні ліцензійні склади (надалі – «МЛС») є спеціальними складськими приміщеннями, розміщені на яких товари для ввозу на митну територію України звільняються від оподаткування, заходів нетарифного регулювання, а також інших обмежень на період зберігання, який може складати 3 роки (для підакцизних товарів – 3 місяці). При застосуванні МЛС усі складові інвестиції розміщуються на складі на підставі вантажних митних декларацій, оформлених в режимі митний склад (ІМ-74), а згодом єдиний цілий об’єкт оформлюється за однією ВМД в режимі імпорт (ІМ-40). Перевагою МЛС перед СТЗ є можливість накопичування складових комплексної інвестиції протягом 3 років, а не 4 місяців.
Даний метод хоча і є виходом із описаної ситуації, але на практиці пов’язаний із рядом певних ускладнень. Так, накопичення складових комплексної інвестиції на СТЗ або МЛС може призвести до «окупації» великої території або й усього складу протягом тривалого періоду часу. Як результат - висока плата за складські послуги призведе до суттєвого збільшення незапланованих витрат.
З огляду на це, даний метод можна застосовувати лише у випадку швидкого ввезення незначного об’єкта інвестиції. У противному випадку, витрати на оренду складських приміщень можуть перевищити суми зекономленого мита та ПДВ.
Метод 2 - Імпорт комплексної інвестиції як комплектного об’єкту.
Саме для цілей імпорту складних об’єктів, процес ввезення яких потребує багато часу, митним правом передбачено інститут комплектного об’єкту, що дозволяє уникнути незручностей та дороговизни першого методу.
Комплектний об'єкт – це промисловий або інший об'єкт у цілому, окремий цех, установка чи агрегат, що являють собою закінчений технологічний комплекс чи його самостійну частину, у зібраному стані класифікуються за одним товарним кодом згідно з УКТЗЕД та спорудження яких передбачає виконання інженерно-технічних робіт (установка, монтаж, налагодження тощо) на місці експлуатації, але з урахуванням транспортування та монтажу не можуть увозитись на митну територію України як одна партія товарів.
З метою уникнення необхідності сплати ввізного мита за кожну окрему частину комплектного об’єкта, згідно з даним методом, видається простий авальований вексель на всю суму такого мита, протягом 30 днів здійснюється її митне оформлення під кодом єдиного об’єкта, постановка на баланс, реєстрація інвестиції Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями та як результат погашення векселя в податковій на дану конкретну партію. Таким чином, поетапно оформляється кожна складова частина комплектного об’єкта під кодом усього об’єкта.
Для уникнення ускладнень та затримок у процесі митного оформлення рекомендується якомога детальніше описувати увесь комплектний об'єкт у відповідному розділі (або додатках) статуту підприємства, яке одержує таку інвестицію, а також кожну складову об’єкта в графі 31 ВМД. Якщо можливо, в кожній ВМД бажано також зазначати, який відсоток складає дана партія від загального обсягу усього об’єкта. В противному разі, усі складові об’єкта доведеться оформлювати окремо, а це призведе до сплати мита та займе багато часу.
Для того, щоб ввезти комплексну інвестицію як комплектний об'єкт слід подати до митного органу, який буде здійснювати його митне оформлення, заяву у двох примірниках із зазначенням та обґрунтуванням строку ввезення такого об’єкту, а також пакет документів, що включатиме якомога детальніший опис інвестиції (технічний опис, специфікація, креслення (схема) комплектного об'єкта). Якщо інвестиція здійснюється як внесок до статутного фонду, має бути додана належно завірена копія статуту підприємства із зареєстрованими відповідними змінами. При підготовці заявки на ввезення комплектного об'єкту слід пам’ятати, що чим детальнішою вона буде, тим вірогіднішим буде рішення митного органу на користь заявника.
Митний орган розглядає заяву протягом 10 днів з дня її подання та приймає відповідне рішення. У випадку позитивного рішення митний орган зазначає окремо строк дії рішення-дозволу та строк, протягом якого підприємство має ввезти на митну територію України та здійснити декларування комплектного об'єкта в повному обсязі. Після цього визначаються посадові особи відповідальні за здійснення контролю за переміщенням комплектного об'єкта. Митне оформлення складових комплектного об'єкта повинно здійснюватись в підрозділі митного оформлення (де перебуває на контролі заява) того митного органу, який надав дозвіл на оформлення заявленого об’єкта.
Строк ввезення комплектного об'єкта обчислюється з дня завершення митного оформлення першої партії його складових. Якщо строк ввезення комплектного об'єкта за поданими підприємством документами перевищує шість місяців, то рішення приймається митним органом за погодженням з Державною митною службою України.
У разі, якщо до встановленого в заяві строку комплектний об'єкт не був цілком ввезений на митну територію України, підприємство, яке здійснює ввезення об’єкта, має на вимогу митниці сплатити у повному обсязі ввізне мито на суму вартості частин, що були випущені у вільний обіг як складові комплектного об'єкта за кодом усього об'єкта. Щоб цього уникнути , підприємству необхідно або вкластися у визначений термін або до закінчення строку переміщення та декларування комплектного об’єкта звернутися до митниці із заявою щодо його продовження. Крім того, на підставі відповідної заяви підприємства митний орган може продовжити строк при виникненні форс-мажорних обставин. При цьому, зазначені обставини повинні бути документально підтверджені заявником.
В заяві на продовження строку бажано зазначати скільки складових комплектного об'єкта вже фактично оформлено (кількість ВМД, процент від загального обсягу комплектного об'єкту) та додати графік поставки решти складових такого об'єкту.
Якщо митним органом надано дозвіл на продовження строку переміщення та декларування комплектного об’єкта понад шість місяців з дня завершення митного оформлення першої партії складових комплектного об’єкта, то копія заяви та документів, що були підставою для прийняття відповідного рішення, направляються для погодження до Департаменту декларування та митних режимів Держмитслужби. У такому випадку митне оформлення складових комплектного об’єкта здійснюється виключно після погодження Держмитслужбою продовження строку переміщення та декларування комплектного об’єкта.
Хотілось би звернути увагу на той факт, що чинне законодавство не передбачає максимальної кількості таких продовжень. Більш того, законодавство не визначає жодних обмежень для способу транспортування частин комплектного об’єкта, а також процедур його ввезення на митну територію України (може здійснюватися як через один пункт пропуску на кордоні, так і декілька).
Загалом даний метод є зручнішим та дешевшим від попереднього , проте, і при його застосуванні на практиці іноді виникають проблеми.
Оскільки до моменту ввозу останньої частини комплектного об’єкта він de jure не може вважатися єдиним цілим, а на баланс ставляться його частини як окремі інвестиції, часто постають проблеми постановки таких окремих складових на баланс підприємства (можливість віднести до 1 або 2 групи основних фондів) або відмови податкової погасити вексель через те, що об’єкт ще на 100% незавершений (некомплектний).
Безумовно, у випадку митного оформлення бурової вежі як єдиного об’єкта ні у кого не виникне сумнівів, що даний об’єкт відповідає поняттю основних засобів відповідно до Стандартів бухгалтерського обліку та положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте, у випадку її оформлення по частинах, певні балки, кріплення або інші складові незалежно одна від одної можуть розглядатися як витратні матеріали, які самі по собі не можуть бути інвестиціями. Тому, іноді погасити вексель в податковій можна лише після оформлення ВМД на останні складові комплектного об’єкта. Це, як правило, відбувається з порушенням 30-денного терміну погашення векселя, що супроводжується сплатою мита та донарахування ПДВ.
З даним фіскальним підходом податкових органів не можна погодитись, адже в статутах підприємств відображається, наприклад, незавершене будівництво, яке також не є 100% завершеним (комплектним). Чому ж у такому випадку не можна поступово відобразити усі складові інвестиції? За такої ситуації нівелюється сама суть такого інституту митного права як «комплектний об’єкт», а це не сприяє інвестиційній активності з оновлення обладнання та технологій виробництва і погіршує інвестиційну привабливість України, що в умовах світової фінансової кризи є неприпустимим.
Висновки.
В процесі ввезення на митну територію України комплексних інвестицій часто виникають проблеми з їх митним оформленням, що призводить до надмірних платежів через необхідність сплати ввізного мита, а також великих втрат через затримки митного оформлення та необхідність компенсації витрат перевізників за простій транспортних засобів.
На практиці існує 2 базових методи вирішення даної проблеми. Перший метод полягає у накопиченні складових інвестиції на складі з їх подальшим оформленням як єдиного об’єкта, другий – більш зручний – дозволяє поступово оформляти складові частини інвестиції як комплектний об’єкт.
Обидва запропоновані методи дозволяють ввезти інвестицію без сплати ввізного мита.
А враховуючи описані вище переваги та недоліки кожного з методів суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності зможуть застосувати в своїй діяльності той, що найбільшою мірою відповідає їх інтересам.
Нові ціни на природний газ та посилена конкурентна боротьба за ринки збуту під час фінансової кризи змушують промисловість активно оновлювати основні фонди, рівень зношеності яких за даними Держкомстату складає близько 60-70%. В кризовий період проблема технологічного переозброєння підприємств стала однією з найактуальніших, адже високі технології дозволяють економити значні ресурси та залишатись більш конкурентноздатним.
Разом з тим, ситуація із імпортом іноземного обладнання в Україну наразі досить ускладнена і часто потребує додаткових правових роз’яснень.
На сьогодні середньозважена ставка ввізного мита на обладнання складає близько 5-6%, а тому переважна його частина ввозиться в Україну як внесок до статутного капіталу підприємства, що дозволяє не сплачувати ввізне мито у випадку постановки даного обладнання на баланс та погашення простого векселя на суму такого мита впродовж 30 днів. Крім того, при несплаті мита також зменшується база оподаткування ПДВ, що при імпорті дорогого сучасного обладнання може складати значні суми.
В процесі ввезення високотехнологічного іноземного обладнання як інвестиції (надалі – «Комплексна інвестиція»), наприклад, виробничих ліній, конвеєрів або й навіть цілих цехів чи частин заводів, на практиці виникає ряд суттєвих проблем, бо зазвичай вкластися у законодавчо відведений 30-денний строк просто неможливо. Взяти, наприклад, стаціонарну бурову установку для видобування нафти чи газу, технічні характеристики якої на дозволяють завезти її на митну територію України як один об’єкт, в той час як імпорт складових частин установки по мірі демонтажу може тривати декілька місяців.
Таким чином, інвестор не вкладається у 30-денний термін, відведений йому для постановки інвестиції на баланс, реєстрації її в державній адміністрації та погашення векселя, що, в свою чергу, призводить до списання податковими органами по векселю суми ввізного мита та донарахування несплачених сум ПДВ.
Що ж можна зробити для уникнення даної небажаної для будь-якого інвестора ситуації? Як в такому випадку оформити інвестицію, не сплачуючи при цьому обов’язкові платежі?
На практиці існує 2 поширених методи вирішення даної проблеми, які й будуть детально проаналізовані у цій статті.
Метод 1 – Накопичення складових комплексної інвестиції на складах.
Суть першого методу полягає в тому, що усі складові інвестиції накопичуються на складі та згодом оформляється як єдиний цілісний об’єкт без сплати мита через використання простого авальованого векселя.
Відповідно до Митного кодексу існує 3 види складів: склади митних органів, склади тимчасового зберігання та митні ліцензійні склади.
Склади митних органів – це приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, що належать митним органам й обладнані для зберігання протягом трьох місяців певних товарів і транспортних засобів. Митним кодексом визначено вичерпний перелік умов, а також товарів, які можна розмістити на таких складах. Оскільки об’єкти інвестицій до них не належать, можна зробити висновок, що даний тип складів не можна застосовувати для цілей накопичення складових комплексної інвестиції.
Склади тимчасового зберігання (надалі – «СТЗ») використовуються для зберігання товарів і транспортних засобів під митним контролем протягом трьох місяців, з можливістю продовження ще на один місяць. Товари розміщуються на СТЗ без оформлення вантажної митної декларації (надалі – ВМД) на підставі схваленої митним органом заяви та передаються по акту приймання-передачі товарів. Таким чином, у виняткових випадках СТЗ може використовуватись для накопичення складових комплексної інвестиції, якщо строк їх ввезення не більший 4 місяців.
Митні ліцензійні склади (надалі – «МЛС») є спеціальними складськими приміщеннями, розміщені на яких товари для ввозу на митну територію України звільняються від оподаткування, заходів нетарифного регулювання, а також інших обмежень на період зберігання, який може складати 3 роки (для підакцизних товарів – 3 місяці). При застосуванні МЛС усі складові інвестиції розміщуються на складі на підставі вантажних митних декларацій, оформлених в режимі митний склад (ІМ-74), а згодом єдиний цілий об’єкт оформлюється за однією ВМД в режимі імпорт (ІМ-40). Перевагою МЛС перед СТЗ є можливість накопичування складових комплексної інвестиції протягом 3 років, а не 4 місяців.
Даний метод хоча і є виходом із описаної ситуації, але на практиці пов’язаний із рядом певних ускладнень. Так, накопичення складових комплексної інвестиції на СТЗ або МЛС може призвести до «окупації» великої території або й усього складу протягом тривалого періоду часу. Як результат - висока плата за складські послуги призведе до суттєвого збільшення незапланованих витрат.
З огляду на це, даний метод можна застосовувати лише у випадку швидкого ввезення незначного об’єкта інвестиції. У противному випадку, витрати на оренду складських приміщень можуть перевищити суми зекономленого мита та ПДВ.
Метод 2 - Імпорт комплексної інвестиції як комплектного об’єкту.
Саме для цілей імпорту складних об’єктів, процес ввезення яких потребує багато часу, митним правом передбачено інститут комплектного об’єкту, що дозволяє уникнути незручностей та дороговизни першого методу.
Комплектний об'єкт – це промисловий або інший об'єкт у цілому, окремий цех, установка чи агрегат, що являють собою закінчений технологічний комплекс чи його самостійну частину, у зібраному стані класифікуються за одним товарним кодом згідно з УКТЗЕД та спорудження яких передбачає виконання інженерно-технічних робіт (установка, монтаж, налагодження тощо) на місці експлуатації, але з урахуванням транспортування та монтажу не можуть увозитись на митну територію України як одна партія товарів.
З метою уникнення необхідності сплати ввізного мита за кожну окрему частину комплектного об’єкта, згідно з даним методом, видається простий авальований вексель на всю суму такого мита, протягом 30 днів здійснюється її митне оформлення під кодом єдиного об’єкта, постановка на баланс, реєстрація інвестиції Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями та як результат погашення векселя в податковій на дану конкретну партію. Таким чином, поетапно оформляється кожна складова частина комплектного об’єкта під кодом усього об’єкта.
Для уникнення ускладнень та затримок у процесі митного оформлення рекомендується якомога детальніше описувати увесь комплектний об'єкт у відповідному розділі (або додатках) статуту підприємства, яке одержує таку інвестицію, а також кожну складову об’єкта в графі 31 ВМД. Якщо можливо, в кожній ВМД бажано також зазначати, який відсоток складає дана партія від загального обсягу усього об’єкта. В противному разі, усі складові об’єкта доведеться оформлювати окремо, а це призведе до сплати мита та займе багато часу.
Для того, щоб ввезти комплексну інвестицію як комплектний об'єкт слід подати до митного органу, який буде здійснювати його митне оформлення, заяву у двох примірниках із зазначенням та обґрунтуванням строку ввезення такого об’єкту, а також пакет документів, що включатиме якомога детальніший опис інвестиції (технічний опис, специфікація, креслення (схема) комплектного об'єкта). Якщо інвестиція здійснюється як внесок до статутного фонду, має бути додана належно завірена копія статуту підприємства із зареєстрованими відповідними змінами. При підготовці заявки на ввезення комплектного об'єкту слід пам’ятати, що чим детальнішою вона буде, тим вірогіднішим буде рішення митного органу на користь заявника.
Митний орган розглядає заяву протягом 10 днів з дня її подання та приймає відповідне рішення. У випадку позитивного рішення митний орган зазначає окремо строк дії рішення-дозволу та строк, протягом якого підприємство має ввезти на митну територію України та здійснити декларування комплектного об'єкта в повному обсязі. Після цього визначаються посадові особи відповідальні за здійснення контролю за переміщенням комплектного об'єкта. Митне оформлення складових комплектного об'єкта повинно здійснюватись в підрозділі митного оформлення (де перебуває на контролі заява) того митного органу, який надав дозвіл на оформлення заявленого об’єкта.
Строк ввезення комплектного об'єкта обчислюється з дня завершення митного оформлення першої партії його складових. Якщо строк ввезення комплектного об'єкта за поданими підприємством документами перевищує шість місяців, то рішення приймається митним органом за погодженням з Державною митною службою України.
У разі, якщо до встановленого в заяві строку комплектний об'єкт не був цілком ввезений на митну територію України, підприємство, яке здійснює ввезення об’єкта, має на вимогу митниці сплатити у повному обсязі ввізне мито на суму вартості частин, що були випущені у вільний обіг як складові комплектного об'єкта за кодом усього об'єкта. Щоб цього уникнути , підприємству необхідно або вкластися у визначений термін або до закінчення строку переміщення та декларування комплектного об’єкта звернутися до митниці із заявою щодо його продовження. Крім того, на підставі відповідної заяви підприємства митний орган може продовжити строк при виникненні форс-мажорних обставин. При цьому, зазначені обставини повинні бути документально підтверджені заявником.
В заяві на продовження строку бажано зазначати скільки складових комплектного об'єкта вже фактично оформлено (кількість ВМД, процент від загального обсягу комплектного об'єкту) та додати графік поставки решти складових такого об'єкту.
Якщо митним органом надано дозвіл на продовження строку переміщення та декларування комплектного об’єкта понад шість місяців з дня завершення митного оформлення першої партії складових комплектного об’єкта, то копія заяви та документів, що були підставою для прийняття відповідного рішення, направляються для погодження до Департаменту декларування та митних режимів Держмитслужби. У такому випадку митне оформлення складових комплектного об’єкта здійснюється виключно після погодження Держмитслужбою продовження строку переміщення та декларування комплектного об’єкта.
Хотілось би звернути увагу на той факт, що чинне законодавство не передбачає максимальної кількості таких продовжень. Більш того, законодавство не визначає жодних обмежень для способу транспортування частин комплектного об’єкта, а також процедур його ввезення на митну територію України (може здійснюватися як через один пункт пропуску на кордоні, так і декілька).
Загалом даний метод є зручнішим та дешевшим від попереднього , проте, і при його застосуванні на практиці іноді виникають проблеми.
Оскільки до моменту ввозу останньої частини комплектного об’єкта він de jure не може вважатися єдиним цілим, а на баланс ставляться його частини як окремі інвестиції, часто постають проблеми постановки таких окремих складових на баланс підприємства (можливість віднести до 1 або 2 групи основних фондів) або відмови податкової погасити вексель через те, що об’єкт ще на 100% незавершений (некомплектний).
Безумовно, у випадку митного оформлення бурової вежі як єдиного об’єкта ні у кого не виникне сумнівів, що даний об’єкт відповідає поняттю основних засобів відповідно до Стандартів бухгалтерського обліку та положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте, у випадку її оформлення по частинах, певні балки, кріплення або інші складові незалежно одна від одної можуть розглядатися як витратні матеріали, які самі по собі не можуть бути інвестиціями. Тому, іноді погасити вексель в податковій можна лише після оформлення ВМД на останні складові комплектного об’єкта. Це, як правило, відбувається з порушенням 30-денного терміну погашення векселя, що супроводжується сплатою мита та донарахування ПДВ.
З даним фіскальним підходом податкових органів не можна погодитись, адже в статутах підприємств відображається, наприклад, незавершене будівництво, яке також не є 100% завершеним (комплектним). Чому ж у такому випадку не можна поступово відобразити усі складові інвестиції? За такої ситуації нівелюється сама суть такого інституту митного права як «комплектний об’єкт», а це не сприяє інвестиційній активності з оновлення обладнання та технологій виробництва і погіршує інвестиційну привабливість України, що в умовах світової фінансової кризи є неприпустимим.
Висновки.
В процесі ввезення на митну територію України комплексних інвестицій часто виникають проблеми з їх митним оформленням, що призводить до надмірних платежів через необхідність сплати ввізного мита, а також великих втрат через затримки митного оформлення та необхідність компенсації витрат перевізників за простій транспортних засобів.
На практиці існує 2 базових методи вирішення даної проблеми. Перший метод полягає у накопиченні складових інвестиції на складі з їх подальшим оформленням як єдиного об’єкта, другий – більш зручний – дозволяє поступово оформляти складові частини інвестиції як комплектний об’єкт.
Обидва запропоновані методи дозволяють ввезти інвестицію без сплати ввізного мита.
А враховуючи описані вище переваги та недоліки кожного з методів суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності зможуть застосувати в своїй діяльності той, що найбільшою мірою відповідає їх інтересам.