Передісторія до справи про неплатоспроможність
Як і багато інших, на початку 2008 року клієнт проєкту отримав іпотечний кредит в сумі 150 тис. дол. США (приблизно 750 тис. грн) для купівлі житла. Однак вже восени 2008 року Україна відчула наслідки світової фінансово-економічної кризи, що призвело до нестабільності курсу національної валюти та збільшення кількості проблемних кредитів.
Після здійснення декількох операцій зі сплати коштів за користування кредитом протягом 2009-2010 років клієнт відчув проблеми із обслуговуванням кредиту, тому звернувся до банку з метою врегулювання їхніх відносин у зв’язку із погіршенням фінансового становища.
Провівши чергові консультації з банком, боржник прийняв рішення добровільно продати іпотечне житло задля виконання грошових зобов’язань перед банком. Крім того, зі своєї сторони банк пообіцяв повністю врегулювати проблемний борг клієнта за рахунок реалізації предмета іпотеки.
Так, станом на кінець 2011 року іпотечна нерухомість була продана (за 428 тисяч грн), а значна частина кредиту погашена, однак, попри обіцянки повного врегулювання після добровільного продажу іпотечного житла, банк продовжив нараховувати відсотки та штрафні санкції на залишок заборгованості.
У 2013 році банк звернувся до суду із позовом до клієнта про стягнення залишку боргу разом із відсотками та штрафними санкціями за весь період прострочення. За відсутності іншого майна фактично стягнути суму боргу за рішенням суду у виконавчому провадженні банку так і не вдалося. Банк продовжив нараховувати відсотки та штрафні санкції, які станом на 2020 рік сягнули приблизно 4 млн грн, що перевищувало у декілька разів початкову суму іпотечного кредиту.
Разом з тим, станом на 2020 рік строк пред’явлення банком виконавчих документів до виконання сплив, що фактично означало безнадійність боргу і неможливість примусового стягнення боргу з клієнта.
Але це не зупинило банк, і у 2020 році він продав борг клієнта колекторській компанії (новому кредитору), яка поновила спроби стягнути проблемний борг з клієнта, вдаючись іноді до шантажу боржника та психологічного тиску. Окрім того, новий кредитор вдався до хитрощів, отримавши у 2021 році виконавчий напис на кредитному договорі від 2008 року, що дозволило йому відкрити нове виконавче провадження проти клієнта.
Наявність обтяжень (арештів) на усе майно, блокування банківських рахунків, постійні дзвінки колекторів, усвідомлення неможливості «рухатись далі» протягом більш ніж десяти років змусило боржника звернутися до юристів Василь Кісіль і Партнери і наприкінці 2021 року наважитися на судову процедуру відновлення неплатоспроможності фізичної особи.
Процедура відновлення платоспроможності
На початку 2022 року господарський суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника. За результатами розгляду кредиторських вимог, які на той момент за приблизними розрахунками становили вже майже 4,5 мільйона грн, суд визнав лише 3,2 мільйона грн зобов’язань.
Після комплексного аналізу майнового стану боржника наприкінці 2022 року суд визнав клієнта банкрутом, а на початку 2023 року прийняв низку фінальних рішень у справі, якими зокрема:
(і) звільнив боржника від подальшого виконання грошових вимог кредиторів на суму понад 3 мільйони грн;
(іі) вимоги інших кредиторів, які були відхилені судом або не були заявлені визнав погашеними;
(ііі) виконавчі документи, пов’язані з відхиленими або не заявленими вимогами – визнав такими, що не підлягають виконанню;
(іv) скасував усі арешти на майно боржника.
Спір з податковими органами
Окремою лінією цього сюжету є те, що серед інших кредиторів у справу також вступила Державна податкова служба України (ДПСУ), заявляючи грошові вимоги у вигляді заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), які боржник мав начебто сплатити як самозайнята особа (адвокат).
Оскільки у період, за який податковими органами нараховано ЄСВ, боржник був найманим працівником в адвокатському об’єднанні, а такий внесок сплачував за нього роботодавець, – вимоги ДПС були абсолютно незаконними. Крім того, частина цих вимог ДПС вже була визнана протиправною і скасована відповідно до рішення адміністративного суду ще у 2019 році.
Незважаючи на відсутність правової позиції щодо податкових зобов’язань клієнта зі сплати ЄСВ та свідомо ігноруючи судове рішення адміністративного суду, податковий орган продовжував наполягати на тому, що він є конкурсними кредитором клієнта та оскаржувати до останнього відмову господарського суду визнати його кредиторські вимоги. Завдяки юридичній підтримці Василь Кісіль і Партнери клієнту вдалося відстояти у господарських судах усіх трьох інстанцій (в межах справи про банкрутство) свою позицію щодо відсутності у клієнта боргів перед державою щодо сплати податків та інших обов’язкових зборів.
Усунення наслідків багаторічної заборгованості – заключний етап
Як вже зазначалось, тривалий стан заборгованості клієнта супроводжувався відкриттям низки виконавчих проваджень із накладенням арештів на усе рухоме та нерухоме майно боржника. До слова, такі арешти поширювалися і на усе набуте боржником майно у майбутньому.
На підставі відповідних ухвал господарського суду про зняття арештів юристи Василь Кісіль і Партнери звернулися до приватних та державних виконавців та домоглися закриття активних виконавчих проваджень щодо клієнта та вилучення з державних реєстрів інформації про обтяження.
Наведений приклад успішної реалізації процедури неплатоспроможності фізичної особи демонструє, що добросовісний боржник має ефективний правовий механізм для списання багаторічних безнадійних боргів, зняття усіх арештів з майна та припинення тиску з боку кредиторів.
Ми радимо усім громадянам, які мають невирішені проблеми із кредитами, розглянути для себе можливість процедури неплатоспроможності фізичної особи, яка дозволить їм реструктурувати та/або списати проблемний борг. Незважаючи на певну складність у зборі та підготовці документів для цієї процедури, очікуваний результат щодо вирішення проблемного боргу зазвичай цілковито перевищує грошові та часові витрати клієнта на цю судову процедуру.