Розмежування трудових та господарських відносин

Завантажити статтю

«Внутрішній український офшор» – так часто називають схему податкового планування, яка передбачає співпрацю суб’єктів господарювання з фізичними особами-підприємцями, що є платниками єдиного податку. Ще б пак, 5% єдиного податку досить вигідно виглядають на фоні 19,5% ПДФО+військового збору, які віддає державі працівник, та ще 22% ЄСВ, які потрібно сплатити за найманого працівника його роботодавцеві. Будучи запровадженою ще в далекому 1999-му, «спрощенка» досі живе, хоч і з року в рік зазнає певних трансформацій. Так само з року в рік декларуються наміри Мінфіну про її скасування, які наражаються на гостру критику платників податків. ДФС же, зі свого боку, з року в рік оголошує чергову війну тим платникам, які «спрощенкою» зловживають, ховаючи за нею тіньове працевлаштування.

Водночас, далеко не всяка співпраця з ФОПами на «спрощенці» неодмінно дорівнює тіньовому працевлаштуванню. Для виконання певних завдань (переклад, розробка певних елементів програмного забезпечення тощо) суб’єкти господарювання не завжди потребують окремої особи «в штаті», яка б працювала «з 9 до 18». Такі завдання, коли основним є результат їх виконання, досить часто передаються на аутсорс, тобто зовнішньому незалежному підряднику. Нижче ми розглянемо чіткі відмінності між найманими працівниками та ФОПами-підрядниками, що дозволить чітко відмежувати – в яких випадках залучення ФОПа є виправданим, а коли це дійсно межуватиме з тіньовим працевлаштуванням.

Загальновідомо, що відносини між роботодавцем і працівником регулюються умовами трудового договору – усного або письмового (ст. 21 Кодексу законів про працю України («КЗпП»)), в той час, як відносини між суб’єктом господарювання та його контрагентом-ФОПом будуються на основі договору цивільно-правового (ст. 626 Цивільного кодексу України («ЦК»), договір підряду – глава 61 ЦК, договір надання послуг – глава 63 ЦК). Відповідно, на підставі цих різних видів договорів виникають різні види відносин, відмінності між якими і пояснюють різницю між найманим працівником та ФОПом-підрядником.

Процес vs Результат

Насамперед варто звернутися до засад цивільного та трудового законодавства, з яких і випливає ця різниця. Так, цивільні правовідносини засновуються, насамперед, на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Для цих відносин характерні свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність. Отже, цивільно-правові відносини з ФОПом-підрядником будуються, в першу чергу, на майновій самостійності, свободі договору з можливістю укладення договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, свободі підприємницької діяльності.

У свою чергу, загальні засади трудового законодавства передбачають необхідність встановлення високого рівня умов праці, всемірної охорони трудових прав працівників. Будь-які умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Тут ми уже не побачимо, на противагу цивільному законодавству, свободи договору, майнової самостійності тощо. Натомість, у випадку з найманими працівниками держава всіляко захищає їх, надаючи різноманітні гарантії, порушення яких збоку роботодавця не допускається.

Відмінність між самими трудовим та цивільно-правовим договорами полягає у наступному. Трудовим договором є угода між працівником та роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Тут бачимо велику кількість взаємних прав та обов’язків, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, забезпечення належних умов праці роботодавцем тощо.

Натомість, в цивільному праві договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Безпосередній зміст цих прав та обов’язків сторони цивільно-правового договору визначають самостійно, керуючись відповідними положеннями цивільного законодавства та його загальними засадами. Зазвичай учасників цивільно-правових відносин цікавить кінцевий результат їхньої співпраці – виконана робота, надана послуга тощо.

Виходячи зі вищенаведених відмінностей, у теорії та практиці склався підхід до розмежування цивільно-правових договорів, як спрямованих «на результат», від трудових договорів, що спрямовані «на процес виконання роботи». Позиція Міністерства праці та соціальної політики України полягає у тому, що прийом на роботу здійснюється згідно зі штатним розкладом організації – працівника приймають для виконання визначеної роботи (певних функцій) по конкретній кваліфікації, професії, посаді. А по цивільно-правовому договору оплачується не процес праці, а її результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг). По цивільно-правовому договору процес організації праці трудової діяльності залишається за його рамками, ціллю договору є отримання певного матеріального результату.

Таким чином, договір з найманим працівником (трудовий договір) спрямований на регулювання процесу виконання роботи, оскільки охоплює собою обов’язки працівника виконувати роботу за конкретною спеціальністю, професією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку (режим роботи, форма одягу, система перепусток тощо), а також обов’язки роботодавця по регулярній виплаті заробітної плати, забезпеченню належних умов праці (робоче місце, охорона праці), соціальному страхуванню («лікарняні»), дотриманню мінімальних державних гарантій (мінімальна заробітна плата), сплаті податків і зборів за працівника в якості податкового агента.

У порівнянні з цим, цивільно-правовий договір з ФОПом-підрядником передбачає лише взаємні права та обов’язки сторін договору щодо його предмету (виконання робіт, надання послуг), де обидві сторони діють на власний ризик, розраховуючи отримати дохід від виконання роботи/надання послуги, з однієї сторони (ФОП-підрядник), та результат такої роботи/послуги – з іншої (суб’єкт господарювання, який співпрацює з ФОПом).

Податкові питання

Проблема відмінностей між найманими працівниками та ФОПами-підрядникам, в першу чергу, хвилює платників податків, які співпрацюють з останніми. Ризик визнання відносин з ФОПами-підрядниками фактичними трудовими відносинами із подальшим донарахуванням сум ПДФО, військового збору, ЄСВ та накладення штрафів від 25% нарахованої суми, змушує чітко відмежовувати ФОПів-підрядників від найманих працівників.

Податковий кодекс («ПК») стоїть на позиції, що під час нарахування (виплати) ФОПу доходу від здійснення ним підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання не утримує податок на доходи з джерела виплати, якщо ФОПом, який отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

У свою чергу, ПК визначає, що працівником є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону, а роботодавець – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. При цьому, до роботодавця прирівнюються юридичні та самозайняті особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Отож, податкові органи можуть донарахувати суми податкових зобов’язань, якщо встановлять, що відносини з ФОПом-підрядником фактично є трудовими. Чітко розмежувати цивільно-правові відносини з ФОПом-підрядником та з найманим працівником (чи з ФОПом, який фактично є працівником), можна на основі вищезгаданого поділу «процес-результат», а також за допомогою наступного чеклісту:

Опубліковано "Юрист & Закон", 23-29 вересня 216 р., №35

Автори: Валерія Савчук, Олександр Мельник