Минулого тижня у ЗМІ з’явилася інформація про те, що НБУ має намір заборонити використовувати рахунки фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, для особистих потреб. Нацбанк спростував цю інформацію, заявивши, що така заборона вже давно існує, а проект змін має суто технічний (уточнювальний) характер. Дискусія стосується запропонованих Нацбанком змін до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів.
Яка редакція Інструкції чинна сьогодні?
Чинна редакція абзацу 2 пункту 14 Інструкції сформульована так: «Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності».
Друге речення цього абзацу викладене таким чином: «За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності».
Які доповнення до Інструкції пропонує Нацбанк?
Нацбанк пропонує доповнити пункт 14 Інструкції таким абзацом: «Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб-підприємців/фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, для здійснення операцій, пов’язаних із власними потребами».
Водночас Нацбанк запевняє, що пропоноване доповнення до Інструкції, яким забороняється ФОП використовувати кошти з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, для власних потреб, вже давно існує, а тому таке нововведення буде мати суто технічний (уточнювальний) характер.
Що насправді забороняє чинна на сьогодні Інструкція?
На нашу думку, чинний абзац 2 пункту 14 Інструкції забороняє фізичним особам використовувати свої поточні рахунки, відкриті для власних потреб, для здійснення підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності. Очевидно, мета чинної заборони – надання банкам інструментів (блокування розрахунків, право вимагати підтверджуючі документи) для протидії «незареєстрованій» підприємницькій діяльності, через яку бюджет недоотримує грошові кошти.
Знаходимо докази цього у судовій практиці. Так, в одному зі спорів між клієнтом та банком суд зазначив, що «оскільки картковий рахунок відкрито на ім'я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання грошових коштів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, таким чином у відповідача були правові підстави для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач, та надано час для надання документів, що підтверджують походження коштів, які надійшли на рахунок, проте відповіді з документальним підтвердженням позивач до теперішнього часу банку не надала».
Проте чинна редакція Інструкції не забороняє ФОПам "vice versa" використовувати кошти з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, для власних потреб.
Такої ж думки дотримується Державна податкова служба: відповідно до інформації з загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу («ЗІР», категорія 107.04), «Після сплати податків ФОП – платник єдиного податку може використовувати кошти з розрахункового рахунку для власних потреб. Фізична особа–підприємець має право вільно користуватися коштами для власних потреб з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством, від підприємницької діяльності».
Зазначений підхід повністю узгоджується з основоположним принципом вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, який викладений в статті 44 Господарського кодексу України.
Тому, на нашу думку, чинна редакція Інструкції не забороняє ФОПам використовувати кошти з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, для власних потреб. Відповідно, чинна Інструкція і не передбачає санкцій за такі дії. Поширена на сьогодні практика серед ФОПів – перераховувати кошти з підприємницького на особистий рахунок для подальшого використання їх у персональних цілях зумовлена ніяк не законодавчою забороною.
Чи справді доповнення Нацбанку несе лише технічний (уточнювальний) характер?
У повідомленні про спростування Нацбанк зазначає, що пропозиція лише уточнює існуючу заборону, а норми чинної Інструкції вже передбачають, що фізична особа, яка здійснює підприємницьку/незалежну професійну діяльність, має відкрити в банку окремі рахунки – для здійснення підприємницької/незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
На нашу думку, доповнення Нацбанку насправді пропонує нову заборону, якої чинна Інструкція не містить. Так, дійсно особа повинна відкрити окремий рахунок, якщо вона здійснює підприємницьку діяльність, проте це не означає автоматично, що їй заборонено вільно розпоряджатися заробленими в результаті підприємницької діяльності та акумульованими на цьому рахунку коштами.
Далі НБУ вказує на те, що «уточнення» покликане розмежувати кошти, отримані в межах підприємницької діяльності, від власних у зв’язку з тим, що Податковий кодекс України зобов'язує банки надсилати до податкового органу повідомлення про відкриття/закриття рахунка платника податків – ФОПа (особи, що здійснює незалежну професійну діяльність). Проте це видається маніпуляцією, оскільки відповідний обов’язок банків передбачений статтею 69 Податкового кодексу України та пунктом 16 чинної Інструкції і жодним чином не пов’язаний із перерахуванням коштів.
Навіть більше, НБУ «дозволяє» ФОПам після сплати всіх податків та зборів перерахувати кошти з поточного рахунку, відкритого для здійснення підприємницької/незалежної професійної діяльності, на поточний рахунок, відкритий цією особою для власних потреб, і далі вільно їх використовувати. Яка економічна суть/ділова мета цієї транзакції? Чому ФОП, який заробив кошти і бажає використовувати їх для власних потреб, повинен здійснювати таку доволі дивну і штучну операцію? Чи не суперечить ця рекомендація НБУ принципам підприємницької діяльності і конституційному праву вільно розпоряджатися своєю власністю? Питання риторичні.
Чому виникла така ситуація і чому виправдовується НБУ?
Варіантів може бути декілька: складна правова природа статусу ФОПа, складність адміністрування банківських трансакцій і прийняття Кодексу України з процедур банкрутства.
По-перше, статус ФОПа — це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Водночас юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які права фізичної особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності. ФОП відповідає усім своїм майном і має право вільно розпоряджатися заробленими коштами, у тому числі на особисті потреби. Складна правова природа статусу фізичної особи-підприємця завжди викликала багато питань, зокрема, думку з цього приводу висловило у своєму роз’ясненні Міністерство юстиції України. Не виключено, що ситуація, яка виникла зараз, спричинена також різнорозуміннями статусу ФОПа або ж бажанням малими кроками скасувати цей правовий інститут.
По-друге, очевидно, така ситуація спричинена прагненням НБУ чітко адмініструвати та розмежовувати розрахунки ФОПів та фізичних осіб. Відповідно до Аналізу регуляторного впливу запропонованих змін до Інструкції, метою нововведень є, зокрема, вдосконалення порядку відкриття та закриття рахунків клієнтів банків. Проте будь-який намір вдосконалити регулювання та адміністрування має узгоджуватися з принципами підприємницької діяльності та конституційними гарантіями права власності.
По-третє, можлива відповідь на питання про мету пропонованих змін криється в преамбулі до проекту НБУ — адаптувати законодавство про банківські операції до нововведень, запроваджених Кодексом України з процедур банкрутства, який розділяє процедуру банкрутства фізичної особи та фізичної особи-підприємця.
Запитань більше, аніж відповідей. Зрозуміло, що пропоновані НБУ зміни мають конкретну мету, про яку регулятор чи то забув вказати, чи то навмисно не вказав. Чесна розмова з підприємцями та пояснення дійсних мотивів тих чи інших змін – один із факторів довіри до банківської системи та держави загалом. Врешті, підняте в контексті пропонованих НБУ змін питання є ще одним закликом до дискусії більш глибокого змісту – доцільності існування категорії фізичних осіб-підприємців, спрощеної системи оподаткування у їхньому теперішньому форматі.
Опубліковано: The Page
Автори: Тетяна Бережна, Віктор Грабовський