Судова практика захисту права на придбання акцій

Рішення Конституційного Суду України від
11 травня 2005 р.

№ 4-ра/2005 (справа про права акціонерів ЗАТ)

 

Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним, передбаченим законом, способом захисту свого права. Найчастіше спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує певні цивільні відносини. Тим не менше, в законодавстві України залишаються не усуненими недоліки у правовому регулюванні окремих відносин. Однією із таких є прогалина щодо способу захисту порушеного права акціонера на переважне придбання акцій.

У який спосіб може бути захищене та підлягає захисту порушене право акціонера на переважне придбання акцій?

Частиною 3 ст. 81 Господарського кодексу України передбачено, що акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Проте ні Господарським кодексом, ні Цивільним кодексом чи законом України не передбачено адекватного та ефективного способу, за допомогою якого можна здійснити належний захист порушеного переважного права акціонера на придбання акцій.

Аналіз судової практики господарських судів свідчить про те, що наразі немає однозначності у розумінні того, в який спосіб слід захищати порушене переважне право акціонера на придбання акцій. Зокрема судова практика показує, що в одних випадках акціонери, чиє переважне право на придбання акцій було порушене, зверталися до суду з позовами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій – повністю або частково (в частині визначення покупця за договором), в інших – з позовами про визнання за ними переважного права на придбання акцій; визнання їх покупцями акцій з переведенням на них прав та обов’язків покупця. Траплялись також випадки, коли акціонери звертались до суду з вимогами про визнання за ними права власності на акції, відчужені з порушенням їхнього права на переважне придбання акцій, або з вимогами про переведення на них прав та обов’язків покупця акцій.

Ще складнішою є ситуація, коли акції відчужувались, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 81 ГК України, шляхом укладення удаваних договорів (правочинів) з метою приховання договорів купівлі-продажу акцій, а саме: договорів дарування; позики з переданням акцій у заставу (в забезпечення повернення позики) та наступним зверненням стягнення на передані у заставу акції. У таких випадках акціонери, звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, пред’являли позови з вимогами про визнання угод недійсними як таких, що укладені з метою приховання іншої угоди (удаваними угодами). Крім того, додатково акціонери заявляли вимоги про зобов’язання прийняти акції; внести зміни до реєстру; повернення відповідачу-продавцю грошових коштів, сплачених за удаваною угодою відповідачем-покупцем, за рахунок коштів, внесених позивачем на депозит суду.

Таким чином, немає єдиного підходу у виборі способу захисту порушеного права акціонера на переважне придбання акцій на практиці. Водночас обрати спосіб захисту порушеного права має сама особа, яка звертається до суду з позовом.

Виникає запитання: з яким позовом акціонеру, чиє право на переважне придбання акцій порушене, звертатись до суду? В який передбачений законом спосіб підлягає захисту та може бути захищене (відновлене) порушене право акціонера на переважне придбання акцій?

Предмет позову повинен співвідноситися із встановленим законом способом захисту прав (бути адекватним йому), інакше – господарський суд повинен відмовити у позові

Судова практика вказує на те, що особа не може звернутися до суду з будь-якими позовними вимогами, обравши не передбачений законом спосіб захисту її порушеного права (неможливість звернення до суду з вимогами про визнання договорів неукладеними; про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними; визнання реорганізації такою, що відбулася, тощо). Вона може звернутися лише з такими позовними вимогами, що є адекватні передбаченим у законодавстві способам захисту порушених цивільних прав та інтересів.

З цього приводу в Узагальненнях практики розгляду судами корпоративних спорів, у п. 4, який має назву «Застосування господарськими судами способів захисту прав, не передбачених законом», вказується на те, що «…встановивши, що предмет позову не співвідноситься зі встановленими законом способами захисту прав, господарський суд повинен відмовити в позові».

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, «способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб». Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Таким чином, під способами захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, які особа може обрати для захисту свого порушеного права чи інтересу, звертаючись до суду, наводиться у ч. 2 ст. 16 ЦК України, проте цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес також й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним та реституція не захищає та не відновлює порушеного переважного права акціонера на придбання акцій

Застосування вказаного способу захисту цивільного права (визнання договору недійсним) передбачено законодавством. Однак питання полягає в тому, наскільки обґрунтованим є зверненням акціонера з такою вимогою і чи може обраний спосіб захисту порушеного права відновити порушене переважне право акціонера на придбання ним акцій?

Враховуючи те, що відчуження акціонером акцій з порушенням переважного права інших акціонерів на придбання таких акцій є порушенням приписів ч. 3 ст. 81 ГК України, а також ч. 2 ст. 13 ЦК України, відповідно до якої «при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб…», звичайно, є усі підстави для визнання таких договорів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Однак, беручи до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України «…у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…», то визнання договору недійсними жодним чином не захистить порушеного переважного права акціонера на придбання акцій і не відновить його порушеного права, оскільки результат задоволення позову і застосування двосторонньої реституції буде стосуватися лише сторін договору і не буде поширюватися на права позивача, який не є стороною договору. Поновлення ж порушеного переважного права акціонера на придбання акцій може бути лише за умови реалізації такого права, тобто за умови придбання акцій, що були відчужені всупереч ч. 3 ст. 81 ГК України. Виходячи з цього, визнання договору недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочинів не зможе вважатись належним здійсненням судом покладених на нього законами України завдань із захисту прав і свобод особи, у нашому випадку – захисту прав акціонера.

Таким чином, обрання акціонером такого способу захисту порушеного права, як визнання договору недійсним, є допустимим, однак зовсім неефективним, оскільки саме по собі визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним поверне сторін зазначеного договору у попереднє становище, проте не захистить (не відновить) порушеного переважного права акціонера на придбання акцій і не забезпечить акціонеру можливості придбати у власність акції, що були відчужені з порушенням його переважного права на їхнє придбання.

Порушене переважне право акціонера на придбання акцій не може бути захищене шляхом визнання за таким акціонером переважного права на придбання акцій

Іншим способом захисту цивільного права, який обирали акціонери, звертаючись до суду за захистом свого порушеного переважного права на придбання акцій, є визнання права.

Наскільки обґрунтованим є обрання акціонерами такого способу захисту порушеного права?

Виходячи із практики застосування судами зазначеного способу захисту цивільних прав, визнання права (визнання права за особою або визнання наявності чи відсутності в особи права) як спосіб захисту порушеного права може застосовуватись лише у тих випадках, коли таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а тому є необхідність у підтвердженні в судовому порядку наявності чи відсутності в особи такого права.

З огляду на це, обрання акціонерами зазначеного способу захисту порушеного права є доцільним лише у тому разі, якщо є спір щодо того, чи має він (акціонер) переважне право на придбання акцій. Якщо такого спору між особами немає (ні у кого не виникає сумнівів щодо того, що акціонер відповідно до закону чи статуту товариства має переважне право на придбання акцій товариства) і є лише спір, який виник у зв’язку з порушенням переважного права акціонера на придбання акцій, то застосування вказаного способу захисту цивільного права є необґрунтованим та, окрім того, недоцільним, оскільки таке право за акціонером визнано (встановлено) безпосередньо в самому законі або у статуті товариства, а тому визнавати його додатково в судовому порядку немає потреби.

Таким чином, винесення судом рішення про визнання за акціонером переважного права на придбання акцій не відновить його порушеного права і ніяким не вплине на можливість отримання ним у власність тих акцій, що були відчужені іншими акціонерами з порушенням його переважного права на їхнє придбання. Тому застосування вказаного способу захисту не дозволить акціонеру отримати те, на що він розраховує, звертаючись до суду з позовом.

У зв’язку з цим, необґрунтованими також є звернення акціонерів, переважне право на придбання акцій яких порушено, до суду з вимогами про визнання за ними права власності на такі акції, оскільки з таким позовом може звернутися лише акціонер, який є власником спірних акцій, якщо його право власності оспорюється або не визнається іншими особами, а не особа, яка збирається ним стати. Відтак вимоги акціонерів, переважне право на придбання акцій яких порушено, про визнання за ними права власності на спірні акції, а також похідні від цього права вимоги, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Порушене переважне право акціонера на придбання акцій може бути захищене шляхом обрання одразу декількох способів захисту цивільних прав, за умови якщо акціонером правильно обрано (поєднано) відповідні способи захисту порушеного права

Не менш поширеним на практиці є обрання акціонерами одночасно декількох передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Так, у судовій практиці траплялися випадки, коли акціонери, чиє переважне право на придбання акцій було порушене, зверталися до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним у частині визначення особи відповідача, який придбав акції, покупцем акцій, визнання акціонера-позивача покупцем акцій з переведенням на нього усіх прав та обов’язків покупця; зміну правовідносин шляхом переведення на акціонера-позивача прав покупця акцій.

Обрання названих способів захисту порушеного переважного права на придбання акцій є більш виправданим та доцільним з погляду обґрунтованості та їхнього застосування, адекватності (відповідності обраного способу захисту порушеного права) та перспективності (можливості) захисту (відновлення) порушеного права порівняно з тими, що розглянуті вище, однак також мають деякі «слабкі місця».

Так, стосовно визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним щодо визначення особи покупцем акцій з переведенням на неї усіх прав та обов’язків покупця, то недоліки обраного «комбінованого» способу захисту полягають у тому, що, по-перше, такого способу захисту порушеного права, як «визнання покупцем акцій» законом взагалі не передбачено, а, по-друге, якщо суд визнає договір недійсним у частині визначення особи покупця акцій, то в зазначеній частині договір не може застосовуватися, оскільки в цій частині він визнаний судом недійсним. Отже, виходить, що у такій ситуації договір взагалі не може вважатись укладеним, оскільки у ньому немає однієї із сторін (покупеця).

Однак варто зазначити, що, переглядаючи у 2007 р. за винятковими обставинами рішення апеляційного суду Сумської області у справі про захист передбаченого установчим договором права акціонерів ЗАТ «Пусконаладка» на переважене придбання акцій, колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України залишила в силі рішення Зарічного районного суду м. Сум від 26 травня 2004 р., яким суд задовольнив позов та визнав частково недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів у частинах визначення ТОВ «Енергосервісне підприємство «Преобразователь» покупцем акцій ЗАТ «Пусконаладка», а ЗАТ «Пусконаладка» – покупцем акцій за договорами купівлі-продажу цінних паперів з переведенням на нього усіх прав та обов’язків покупця (ухвала Верховного Суду України від 28 березня 2007 р., надруковано «Вісник Верховного Суду України», №8, 2007 р.).

Обґрунтованішим є застосування двох інших, передбачених законом, способів захисту цивільних прав – зміна правовідносин (п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України), що є загальним способом захисту цивільних прав та інтересів, та переведення прав та обов’язків покупця (ч. 4 ст. 362 ЦК України), який передбачено як спосіб захисту порушеного права особи на переважне придбання частки у спільній частковій власності. У цьому випадку умови договору купівлі-продажу акцій зберігають свою чинність, але змінюється суб’єктний склад сторін договору – відбувається заміна особи-покупця за договором особою-акціонером, чиє переважне право на придбання акцій було порушене у зв’язку з укладенням цього договору. В результаті заміни особи у зобов’язанні особа-акціонер, чиє переважне право на придбання акцій було порушене, на підставі рішення суду набуває прав та обов’язків покупця акцій за договором.

Заслуговує також на увагу постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2007 р. у справі №48/153, в якій судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу ВАТ «Інжинірінг» у справі за позовом ТОВ «Будсервіс» до ЗАТ «Пер Аарслефф-Інжинірінг», треті особи – ЗАТ «Гідроінжбуд», ТОВ «Полар-Інвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, вказала на те, що «…ВАТ «Інжинірінг» є акціонером ЗАТ «Гідроінжбуд» і обрало способом захисту визнання свого переважного права на придбання акцій та зміни правовідносин шляхом переведення на себе прав покупця акцій, які продані іншим акціонером. Вищий господарський суд України зазначеного не врахував і залишив без уваги, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій вчинений всупереч положенням ст. 13 Цивільного кодексу України з метою порушення прав ВАТ «Інжинірінг» та їх захисту у законно обраний ним спосіб. Отже, визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цінних паперів позбавить господарський суд можливості захистити цивільне право скаржника способами, визначеними ст. 16 Цивільного кодексу України та перешкодить ВАТ «Інжинірінг» вільно, на власний розсуд розпорядитися належним йому цивільним правом та здійснити законний захист цього права…»

Захист порушеного переважного права шляхом визнання правочинів удаваними вимагає доведення, що правочин укладено з метою приховання іншого правочину

Дещо інша та складніша ситуація була у випадках, коли акціонери відчужували акції особам, які не були акціонерами цього товариства, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 81 ГК України, укладаючи удавані правочини, намагаючись у такий спосіб надати законності правочину щодо відчуження акцій. У таких випадках акціонери, чиє переважне право на придбання акцій було порушене у зв’язку з укладенням таких правочинів, зазвичай, пред’являли до суду вимоги про визнання правочинів удаваними та недійсними або вимоги про визнання угод недійсними як удаваних правочинів, які приховують дійсні правочини купівлі-продажу акцій. Досить часто такі вимоги акціонери об’єднували разом з іншими вимогами: про визнання переважного права; про переведення прав і обов’язків покупця; повернення грошових коштів, сплачених за удаваною угодою, за рахунок коштів, внесених на депозит суду тощо.

З цього приводу слід зазначити, що:
 

Так, у постанові від 03.06.2008 р. у справі №25/220 (2-2576/06) Вищий господарський суд України вказав на те, що «…суб’єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладено саме з такою метою. При цьому, належить враховувати, що удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховання іншого правочину, тому в результаті його вчинення не можуть наступати інші правові наслідки…».

З огляду на зазначене, суди у багатьох випадках відмовляли у задоволенні позову лише з тих підстав, що позивачами не було доведено удаваності правочинів.
 

З огляду на викладене застосування передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способів захисту цивільних прав та інтересів (визнання правочину недійсним, визнання права) не захищає та не відновлює порушеного переважного права акціонера на придбання акцій. Зрозуміло також і те, що на сьогодні у чинному законодавстві України немає правових норм, які б регулювали цивільні відносини, пов’язані зі захистом порушеного переважного права акціонера на придбання акцій, та які б встановлювали адекватний спосіб захисту такого права. Ця прогалина у законодавстві може бути усунута лише шляхом внесення відповідних змін та доповнень до законодавства України.
 

В умовах сучасного правового регулювання відносин, пов’язаних з обігом (відчуженням) акцій, захист порушеного переважного права акціонера на придбання акцій може бути здійснений судом за аналогією з ч. 4 ст. 362 ЦК України у спосіб, передбачений цією статтею для захисту порушеного переважного права співвласника на придбання частки у праві спільної часткової власності, шляхом переведення на акціонера прав та обов’язків покупця. Застосування такого способу захисту порушеного права узгоджуватиметься з ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої суд може захистити цивільне право або інтерес також і іншим способом, що встановлений договором або законом, оскільки захист порушеного переважного права акціонера відбуватиметься у спосіб, передбачений ч. 4 ст. 362 ЦК України. За умов правової неврегульованості відносин, пов’язаних із захистом порушеного переважного права акціонера на придбання акцій, застосування такого способу захисту порушеного права є допустимим та виправданим і вимагатиме від позивача лише відповідного правового обґрунтування необхідності застосування судом за аналогією закону ч. 4 ст. 362 ЦК України.

На можливість застосування такого способу захисту порушеного переважного права акціонера на придбання акцій вказується у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24 жовтня 2008 р. Зокрема у п. 32 цієї постанови зазначається, що норма ч. 3 ст. 81 ГК України, яка встановлює переважне право акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, є імперативною і що продаж акцій з порушенням переважного права не зумовлює недійсності відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право будь-якого акціонера закритого акціонерного товариства вимагати в судовому порядку переведення на нього прав та обов’язків покупця за аналогією з нормою ч. 4 ст. 362 ЦК України. В абзаці 2 п. 6 цієї ж постанови зазначається також і про підвідомчість господарським судам справ за позовами акціонерів закритого акціонерного товариства про переведення прав та обов’язків покупця акцій у зв’язку з наявністю переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Таким чином, проблема обрання акціонером способу захисту порушеного переважного права на придбання акцій, пов’язана з правовою неврегульованістю питання щодо того, в який спосіб підлягає захисту порушене переважне право акціонера на придбання акцій, може бути вирішена лише шляхом внесення відповідних змін та доповнень до законодавства України. До внесення таких змін належний захист порушеного переважного права акціонера на придбання акцій може бути здійснений судом на підставі ч. 1 ст. 8 ЦК України (аналогія закону) шляхом застосування ч. 4 ст. 362 ЦК України про переведення прав та обов’язків покупця.