З 15 грудня 2017 року в Україні розпочав роботу Верховний Суд, створення якого було одним із найважливіших елементів судової реформи. Так що це за новий судовий орган? Як він створювався? Який він має склад та внутрішню структуру? Давайте про все це по порядку.
І так, майже рік проходив конкурс з добору суддів, який є унікальною подією для вітчизняної системи правосуддя, адже нарешті суспільство отримало найвищий суд у системі судоустрою України, який, перш за все, повинен підвищити рівень громадської довіри до судів та переконаності в незалежності судової влади.
Верховний Суд є першим і поки що єдиним судом, склад якого повністю формувався на конкурсній основі. Так, взяти участь у конкурсі могли як судді, так і науковці чи адвокати, які мають професійний стаж роботи не менше 10 років. Не зважаючи на те, що конкурс не проходив ідеально та часто викликав критику, зокрема, в частині конфліктів між Громадською радою доброчесності та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, загалом відзначимо його відкритість та можливість для кожного звичайного адвоката, який відповідає конкурсним критеріям, скористатися соціальним ліфтом і претендувати на посаду судді Верховного Суду!
Зазначимо, що серед 120 переможців конкурсу до Верховного Суду майже 80 % складають колишні представники судової системи і лише трохи більше 20 % - це юристи з-поза судової системи, а саме: науковці або адвокати. Якщо бути більш конкретними, то у Касаційному кримінальному суді, Касаційному цивільному суді та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду з 30 переможців конкурсу лише 5 не мають суддівського досвіду. Натомість найбільше переможців без суддівського досвіду потрапили до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 12 із 30 є людьми з-поза суддівської системи.
Вважаємо, що співвідношення один до чотирьох між адвокатами / науковцями та колишніми суддями є свідченням того, що правнича спільнота не змогла в повній мірі скористатися безпрецедентним шансом та більш активно брати участь у конкурсі. Велика кількість авторитетних та визнаних правників, яких, мабуть, суспільство хотіло б бачити в суддівських мантіях, з різних причин не брали в ньому участі та таким чином збільшили шанси та, як наслідок, чисельність колишніх суддів у Верховному Суді. Добре це чи погано? Остаточні висновки правнича спільнота зробить вже незабаром, побачивши перші судові рішення.
У складі Верховного Суду діють Велика Палата Верховного Суду, Пленум Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд та Касаційний цивільний суд. Така внутрішня структура виглядає складною, оскільки фактично в рамках одного суду функціонують і здійснюють правосуддя чотири окремі суди і Велика Палата. Проте, не секрет, що однією з основних ідей судової реформи був перехід від чотири- до триланкової судової системи, а тому, напевно, окрім як зробити «мікс» з судів касаційної інстанції та тодішнього Верховного Суду України, зазначений задум важко було реалізувати по-іншому.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день головами всіх перелічених касаційних судів Верховного Суду, на відміну від голови Великої Палати, обрано екс-керівників (заступників) ліквідованих Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Оскільки у нових касаційних судів фактично відсутній час на «розкачку» і вони повинні почати працювати на 100 % вже з першого дня, то таке рішення на початковому етапі видається логічним та виправданим.
В межах кожного виокремленого суду касаційної інстанції створюються окремі спеціалізовані палати для розгляду справ. Якщо створення одних є обов’язковим в силу законодавства, то інші створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду. Зокрема, у Касаційному адміністративному суді на цей час створені окремі палати для розгляду справ щодо: 1) податків, зборів та інших обов’язкових платежів, 2) захисту соціальних прав, 3) виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. У свою чергу, у Касаційному господарському суді створені окремі палати для розгляду справ щодо (про): 1) банкрутство, 2) захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, 3) корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів та 4) земельних відносин і прав власності.
Така спеціалізація, на нашу думку, сприятиме підвищенню якості та ефективності вирішення спорів, які мають свої особливості та специфіку.
В цьому контексті слід звернути увагу і на появу в майбутньому Вищого суду з питань інтелектуальної власності, який буде здійснювати правосуддя у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності як суд першої та апеляційної інстанцій. А отже, вже існуюча в рамках Верховного Суду палата із захисту прав інтелектуальної власності, як ми прогнозуємо, буде здійснювати перегляд рішень Вищого суду з питань інтелектуальної власності в касаційному порядку та відігравати значну роль у здійсненні правосуддя в цій категорії справ.
Окрім вищеописаних палат, в касаційних судах Верховного Суду діють також колегії та об’єднанні палати. Колегії в даному випадку є найменшими структурними одиницями, які в рамках процесуального законодавства здійснюють первинний розгляд будь-якої касаційної скарги. Натомість, об’єднані палати створюються у випадку виникнення необхідності здійснювати розгляд конкретної справи суддями із різних спеціалізованих палат.
Від питання внутрішньої структури перейдемо до питання фактичного місцезнаходження Верховного Суду. Реальність така, що не дивлячись на те, що ми маємо один Верховний Суд, по факту кожен касаційний суд має окрему адресу (старі адреси ліквідованих касаційних судів) та свою внутрішню структуру, що ставить під сумнів роботу Верховного Суду як єдиного колективу. Більше того, подавати документи слід також напряму в конкретний касаційний суд у складі Верховного Суду. Очевидно, що така ситуація може породжувати конфлікти, які можуть виникати як в адміністративних питаннях, так і з питань побудови єдиних підходів до роботи.
Підсумовуючи, зазначимо, що попри деякі зауваження до структури Верховного Суду основним фактором для успішної робити все ж є люди, які були обрані суддями до найвищого органу в системі правосуддя. В першу чергу це стосується людей з-поза системи, які вселяють надію та мають найбільшу підтримку та довіру в суспільстві. Якщо вони своєю принциповою позицією і рішеннями сформують якісно нову судову практику, то у нас з’явиться шанс на еволюційний та прогресивний розвиток судової влади.
Опубліковано: "Юрист і Закон", №4, 26 січня - 1 лютого 2018 р.
Автори: Єгор Свідло, Володимир Чабан