В Україні, як і в решті Європи, потроху пом’якшують карантинні обмеження. Поки незрозуміло, коли настане час «після карантину», і яким буде посткарантинний світ. Та вже зараз ясно, що світ буде інакшим.
Ми намагаємося спрогнозувати, що зміниться в українських судах через карантин.
Які спори будуть в тренді?
- орендні спори
Скоріше за все, зросте кількість спорів довкола оренди. Не всі орендарі зуміли домовитися із орендодавцями, особливо на фоні постійно змінюваного законодавства про оренду. Природно, що це виллється у судові спори – про стягнення заборгованості із орендної плати, розірвання договорів оренди тощо.
- трудові спори
Зростання, напевно, торкнеться і кількості трудових спорів. Чимало працівників втратили роботу через карантин, і щонайменше частина з них захоче як оскаржити своє звільнення, так і отримати компенсацію за вимушений прогул.
- податкові спори та оскарження результатів інших перевірок
Трендом посткарантинного судочинства обіцяють стати і податкові спори – державі треба буде рятувати річний план надходжень до бюджету. Це стосуватиметься й інших перевірок, результати яких можуть наповнити казну, наприклад, перевірок Держпраці чи Держгеокадастру.
- стягнення збитків із держави через карантин
До Окружного адміністративного суду міста Києва було подано більше 20 позовів про визнання незаконними та скасування карантинних обмежень. 29 травня 2020 року Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності встановлення обмежень на час карантину. Якщо постанова Уряду, якою було встановлено карантин, буде скасована, тисячі суб’єктів господарювання отримають право на відшкодування державою завданих карантином збитків. Такі позови можуть стати трендом посткарантинного часу.
- банкрутство та дебіторка
Запроваджені ледь не в усьому світі карантинні обмеження стали важким ударом для економіки. Не всі компанії зможуть виконати взяті на себе зобов’язання. Через це дуже ймовірно, що банкрутств стане більше. Цьому сприятиме й значне спрощення підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, запроваджене в Україні з жовтня минулого року. До того ж, знайдуться й ті, хто насправді не постраждав від кризи, але на фоні загальної рецесії прикриватиметься карантином як поважною причиною невиконання зобов’язань.
Перед кредиторами ще гостріше постане завжди актуальне питання – як добитися стягнення заборгованості із контрагентів. Адже мало отримати судове рішення, треба його ще й виконати. Тому, напевно, попит на приватних виконавців лише зростатиме.
- іпотечні спори
Епоха буму банківських спорів, яка стала наслідком іпотечного буму 2005-2008 років, схоже, пройшла. Навряд чи нинішня криза викличе істотний сплеск у цій категорії справ, хоча деяке збільшення, скоріше за все, відбудеться. Однак уже зовсім скоро станеться інша подія – припинення мораторію на стягнення іпотечного житла. У банків в «шухлядах» із 2014-го року накопичилося чимало судових рішень про звернення стягнення на квартири, які не можуть бути виконані через мораторій. Крім цього, зовсім нещодавно Велика Палата Верховного Суду утвердилася у висновку, що мораторій є перешкодою і для позасудового звернення стягнення на іпотечне житло.
Скасування мораторію спричинить два типи спорів:
- Оскарження рішень чи дій в ході виконавчого провадження, а також результатів публічних торгів – по тих судових рішеннях, які були отримані раніше, але не могли бути виконані через мораторій;
- Оскарження державної реєстрації права власності на іпотечне житло за банками – по тих предметах іпотеки, які не могли бути стягнені у договірному порядку через мораторій.
- сімейні та спадкові спори
Ну і звісно ж, люди все так само розлучатимуться, ділитимуть майно, вимагатимуть сплати аліментів, вирішуватимуть спірні питання спадкування, користування спільною частковою власністю.
Старі та нові проблеми
Справ – більше, суддів – менше
Все вказує на те, що судових справ менше не стане. Але стане менше суддів. Із квітні 2020 року суддям вчергове перестали виплачувати заробітну плату в тому розмірі, який передбачений законом. Можливо, це, а може, щось інше, спричинило нову хвилю заяв від суддів про відставку. При цьому через судову реформу 2019-го року в Україні відсутній орган, уповноважений проводити добір нових суддів. Тому кількість суддів лише зменшуватиметься. Принаймні, найближчим часом.
Це уже викликає істотні проблеми у здійсненні правосуддя, а отже – й у забезпеченні права на справедливий суд. У лютому 2020 року Державна судова адміністрація повідомляла про те, що в районних судах у Києві судочинство здійснює лише 181 суддя із 317, у Подільському районі – 8 із 21. Через це справи розглядаються роками.
Грошей у судовій системі поки не вистачає навіть на базові речі
До дефіциту суддів за останні роки ми уже звикли за останні роки. У цьому році, окрім кадрів, судам не хватає й фінансування. Низка судів повідомили, що через брак коштів не можуть надсилати повістки та судові рішення. Така ситуація – просто клондайк для недобросовісних сторін, які будуть затягувати справи, оскаржувати рішення через те, що не були належно повідомлені.
Які перспективи нас чекають?
Онлайн-засідання
У попередні роки склалося враження, що суди досить неохоче запроваджували «онлайн-складову» у свою роботу: систему ЄСІТС забракували, а саму ідею відклали до кращих часів, навіть проведення судових засідань у режимі відеоконференції часто не забезпечували, посилаючись на відсутність технічної можливості, а негласно – на бажання спілкуватися зі сторонами вживу.
Є передумови, що карантин це змінить. Проведення судових засідань у режимі відеоконференції (як із приміщення іншого суду, так і з будь-якого іншого місця) – це зручно, а технічну складову можна допрацювати.
Надіюся, що у посткарантинній Україні проведення судових засідань через ZOOM, SKYPE, EASYCON чи інші програми стане звичним. Тим паче, що наш процес переважно письмовий, і виступи сторін зводяться до повторення уже написаних ключових аргументів.
Електронний суд
Втім, електронний суд – це значно більше, ніж участь у судовому засіданні зі свого кабінету. Електронний суд – це й економія бюджетних коштів на поштові послуги, і процесуальна економія та захист від диверсій, адже коли справа фізично не переміщається між судами, то вона розглядається швидше в апеляції/касації і немає сенсу подавати апеляційні/касаційні скарги на ухвали для затягування розгляду справи, бо затягування не станеться. Та й ознайомитися зі справою можна буде швидко і зручно. Якщо три роки тому електронний суд сприймався як «хайп», то зараз – це необхідність.
Боротьба з пандемією – чудова нагода для держави на тлі зростання кількості судових процесів і зменшення кількості суддів переглянути своє ставлення до фінансування судів та посприяти якомога скорішому повноцінному запуску електронного суду.
Опубліковано: Юридична Газета, 15 червня 2020 р.
Автор: Богдан Шабаровський