Впродовж багатьох років компанії, які займаються дистанційними продажами дієтичних добавок на адресу фізичних осіб-резидентів України не мали якихось суттєвих проблем із веденням свого бізнесу. Проте, з кінця 2012 року деякі регіональні митниці (наприклад, лист Львівської митниці № 21-96-18520 від 27.12.12) почали відмовляти у пропуску дієтичних добавок через митний кордон на адресу фізичних осіб з огляду на положення нового Митного кодексу України («Митний кодекс»), які ніби забороняють таку практику. Крім того, узагальнюючи практику регіональних митниць у митній консультації, опублікованій у «Віснику податкової служби України» № 6 (722) від лютого 2013 року виданням було зроблено однозначний висновок, що дієтичні добавки заборонено пересилати на митну територію України у міжнародних поштових відправленнях (далі – «МПВ») та міжнародних експрес-відправленнях (далі – «МЕВ»). У даній консультації митні органи стверджують, що оскільки в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (далі – «Базовий закон») існують окремі терміни різних категорій харчової продукції («дієтична добавка» та «харчовий продукт»), дієтичні добавки не належать до продуктів харчування, а тому згідно із ст. 235 Митного кодексу не підлягають пропуску на митну територію України. Проте, такі висновки є необґрунтованими та прямо суперечать нормам чинного законодавства України.
1. Відповідно до положень Базового закону та інших законодавчих актів дієтичні добавки належать до продуктів харчування, а окремі визначення наведено виключно для зручності користування та необхідності запровадження різного правового режиму для тієї чи іншої категорії продуктів харчування.
Базовий закон прямо не закріплює, що дієтичні добавки не є харчовими продуктами.
Крім того, ст. 1 Базового закону визначає термін «харчовий продукт (їжа)» як будь-яку речовину або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначений для споживання людиною. До харчових продуктів належать навіть жувальна гумка та вода. Оскільки дієтична добавка є речовиною або продуктом, що призначений для споживання людиною, вона також підпадає під дане визначення, а тому вважається харчовим продуктом.
Відповідно до преамбули Базового закону, він регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються. Отже, якби дієтичні добавки не належали до харчових продуктів, то у преамбулі Базового закону вони були б спеціально зазначені в тексті разом із харчовими продуктами через кому (наприклад, харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання тощо). У противному випадку виходить, що дієтичні добавки взагалі не регулюються зазначеним законом, що не відповідає дійсності. Якби дієтичні добавки дійсно не належали до харчових продуктів (як хибно стверджують митні органи у консультації), то окрім преамбули, назва Базового закону окрім харчових продуктів також містила б дієтичні добавки та інші категорії харових продуктів.
Відповідно до положень ст. 28 Базового закону введення в обіг дієтичних добавок можливе за умови наявності позитивного висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи (аналогічна вимога поширюється на харчові продукти). Сама ж експертиза проводиться відповідно до Порядку віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок [1]. Також дієтичні добавки включено до переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів [2].
Крім того, як і харчові продукти, дієтичні добавки можуть містити білки, жири, вуглеводи, амінокислоти, тощо і приймаються разом з іншими категоріями харчових продуктів або додаються до них в межах фізіологічних норм для доповнення звичайного раціону харчування людини додатковими, порівняно із звичайними харчовими продуктами, речовинами.
Отже, з наведених вище законодавчих актів випливає, що дієтичні добавки є однією з категорій харчових продуктів. Термін же «харчовий продукт» є родовим і охоплює також дієтичні, харчові добавки та інші категорії харчових продуктів. Різні визначення Базового закону наведено лише для зручності та необхідності запровадження специфіки правового регулювання для різних категорій продуктів харчування, які мають певні властивості. Якби законодавство не містило поділу харчових продуктів на певні категорії (наприклад, дієтичних добавок, харчових добавок тощо) це призвело б до неможливості врахування їх специфіки, а отже і запровадження того чи іншого правового режиму таких категорій харчових продуктів.
З огляду на викладене, ми переконані, що аргумент митних органів про те, що оскільки у Базовому законі визначено два різні терміни, дієтичні добавки не належать до харчових продуктів, є хибним.
2. Дієтичні добавки класифікуються як «Готова харчова продукція».
Відповідно до Українського класифікатору товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – «УКТ ЗЕД») дієтичні добавки класифікуються у позиції "2106 - Харчові продукти, в іншому місці не зазначені" (Група 21 – «Різні харчові продукти»; Розділ IV (з 16 по 24) «Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники»). Якщо уявити, що позиція митних органів правильна, а також зважаючи на те, що дієтичні добавки не є лікарськими засобами, виникне ситуація, коли їх неможливо буде віднести до жодної підкатегорії УКТ ЗЕД, що є неприпустимим.
3. Позиція митних органів призводить до конфлікту інтересів між контролюючим органом та платником податків.
Норма аналогічна положенням ст. 235 Митного кодексу містилася у ст. 9 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» [3], якою дозволялося пересилання в Україну продуктів харчування в упаковці виробника на адресу фізичних осіб у МПВ вагою до 10 кг. На підставі даної норми, впродовж більше 10 років митні органи дозволяли пересилку дієтичних добавок на митну територію України за умови, що вони надходили у МПВ, були в упаковці виробника та вагою до 10 кг. При цьому, увесь цей час Базовий закон також містив визначення двох різних термінів («дієтична добавка» та «харчовий продукт»).
Незважаючи на те, що процитовану норму ст. 9 зазначеного вище закону було повністю інкорпоровано до ст. 235 нового Митного кодексу, а отже не відбулося зміни правового регулювання у цій галузі, кардинально змінилося тлумачення даної норми не на користь платників податків з боку митних органів, які почали вважати, що дієтичні добавки не належать до харчових продуктів, а тому не підлягають пропуску на митну територію України.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, очевидно, що має місце конфлікт інтересів між контролюючим органом та платником податків.
Також слід відзначити, що одним з принципів Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, яка ратифікована Україною, є передбачуваність, послідовність та прозорість митних правил та процедур. Крім того, стандартне правило 1.2 Розділу 1 даної Конвенції передбачає, що митні правила і процедури повинні бути гранично простими. Отже, така кардинальна зміна тлумачення аналогічної норми закону явно суперечить положенням даної конвенції.
4. Позиція митних органів суперечить законодавству ЄС.
Відповідно до ст. 2 (а) Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2002/46/ЕС від 10 червня 2002 року (із подальшими змінами) «Про гармонізацію законодавства Держав-Членів щодо дієтичних добавок» дієтичні добавки відносяться до харчової продукції.
Крім того, Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС № 97/67/ЕС від 15 грудня 1997 року (із подальшими змінами) «Про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування», яка уніфікує процедуру надання поштових послуг та яку імплементовано до правових систем держав-членів ЄС, не містить заборон щодо переміщення харчових продуктів (включно із дієтичними добавками) засобами поштового зв’язку.
Зважаючи на те, що відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» адаптація законодавства України до законодавства ЄС є одним із пріоритетних напрямків державної політики, митним органам варто враховувати позитивний досвід країн ЄС.
Слід зазначити, що на момент підготовки даної публікації митні органи одержали висновок Міністерства охорони здоров’я України, у якому підтверджено, що дієтичні добавки відносяться до харчових продуктів. Тому Міністерство доходів і зборів України змінило свою фіскальну позицію і дозволило пересилку дієтичних добавок в міжнародних поштових та експрес-відправленнях на адресу громадян [4]. Дана ситуація є гарним прикладом того, що у випадку зміни позиції фіскальними органами з того чи іншого питання, не слід здаватися, а навпаки варто активно відстоювати правоту своєї юридичної позиції.
-------------------
[1] Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 1023 від 26 липня 2006 р. «Про реалізацію статті 28 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів».
[2] Затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 971 від 9 листопада 2010 р.
[3] Закон втратив чинність у зв’язку із набранням чинності Митним кодексом від 13 березня 2012 року N 4495-VI.
1. Відповідно до положень Базового закону та інших законодавчих актів дієтичні добавки належать до продуктів харчування, а окремі визначення наведено виключно для зручності користування та необхідності запровадження різного правового режиму для тієї чи іншої категорії продуктів харчування.
Базовий закон прямо не закріплює, що дієтичні добавки не є харчовими продуктами.
Крім того, ст. 1 Базового закону визначає термін «харчовий продукт (їжа)» як будь-яку речовину або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначений для споживання людиною. До харчових продуктів належать навіть жувальна гумка та вода. Оскільки дієтична добавка є речовиною або продуктом, що призначений для споживання людиною, вона також підпадає під дане визначення, а тому вважається харчовим продуктом.
Відповідно до преамбули Базового закону, він регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються. Отже, якби дієтичні добавки не належали до харчових продуктів, то у преамбулі Базового закону вони були б спеціально зазначені в тексті разом із харчовими продуктами через кому (наприклад, харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання тощо). У противному випадку виходить, що дієтичні добавки взагалі не регулюються зазначеним законом, що не відповідає дійсності. Якби дієтичні добавки дійсно не належали до харчових продуктів (як хибно стверджують митні органи у консультації), то окрім преамбули, назва Базового закону окрім харчових продуктів також містила б дієтичні добавки та інші категорії харових продуктів.
Відповідно до положень ст. 28 Базового закону введення в обіг дієтичних добавок можливе за умови наявності позитивного висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи (аналогічна вимога поширюється на харчові продукти). Сама ж експертиза проводиться відповідно до Порядку віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок [1]. Також дієтичні добавки включено до переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів [2].
Крім того, як і харчові продукти, дієтичні добавки можуть містити білки, жири, вуглеводи, амінокислоти, тощо і приймаються разом з іншими категоріями харчових продуктів або додаються до них в межах фізіологічних норм для доповнення звичайного раціону харчування людини додатковими, порівняно із звичайними харчовими продуктами, речовинами.
Отже, з наведених вище законодавчих актів випливає, що дієтичні добавки є однією з категорій харчових продуктів. Термін же «харчовий продукт» є родовим і охоплює також дієтичні, харчові добавки та інші категорії харчових продуктів. Різні визначення Базового закону наведено лише для зручності та необхідності запровадження специфіки правового регулювання для різних категорій продуктів харчування, які мають певні властивості. Якби законодавство не містило поділу харчових продуктів на певні категорії (наприклад, дієтичних добавок, харчових добавок тощо) це призвело б до неможливості врахування їх специфіки, а отже і запровадження того чи іншого правового режиму таких категорій харчових продуктів.
З огляду на викладене, ми переконані, що аргумент митних органів про те, що оскільки у Базовому законі визначено два різні терміни, дієтичні добавки не належать до харчових продуктів, є хибним.
2. Дієтичні добавки класифікуються як «Готова харчова продукція».
Відповідно до Українського класифікатору товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – «УКТ ЗЕД») дієтичні добавки класифікуються у позиції "2106 - Харчові продукти, в іншому місці не зазначені" (Група 21 – «Різні харчові продукти»; Розділ IV (з 16 по 24) «Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники»). Якщо уявити, що позиція митних органів правильна, а також зважаючи на те, що дієтичні добавки не є лікарськими засобами, виникне ситуація, коли їх неможливо буде віднести до жодної підкатегорії УКТ ЗЕД, що є неприпустимим.
3. Позиція митних органів призводить до конфлікту інтересів між контролюючим органом та платником податків.
Норма аналогічна положенням ст. 235 Митного кодексу містилася у ст. 9 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» [3], якою дозволялося пересилання в Україну продуктів харчування в упаковці виробника на адресу фізичних осіб у МПВ вагою до 10 кг. На підставі даної норми, впродовж більше 10 років митні органи дозволяли пересилку дієтичних добавок на митну територію України за умови, що вони надходили у МПВ, були в упаковці виробника та вагою до 10 кг. При цьому, увесь цей час Базовий закон також містив визначення двох різних термінів («дієтична добавка» та «харчовий продукт»).
Незважаючи на те, що процитовану норму ст. 9 зазначеного вище закону було повністю інкорпоровано до ст. 235 нового Митного кодексу, а отже не відбулося зміни правового регулювання у цій галузі, кардинально змінилося тлумачення даної норми не на користь платників податків з боку митних органів, які почали вважати, що дієтичні добавки не належать до харчових продуктів, а тому не підлягають пропуску на митну територію України.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, очевидно, що має місце конфлікт інтересів між контролюючим органом та платником податків.
Також слід відзначити, що одним з принципів Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, яка ратифікована Україною, є передбачуваність, послідовність та прозорість митних правил та процедур. Крім того, стандартне правило 1.2 Розділу 1 даної Конвенції передбачає, що митні правила і процедури повинні бути гранично простими. Отже, така кардинальна зміна тлумачення аналогічної норми закону явно суперечить положенням даної конвенції.
4. Позиція митних органів суперечить законодавству ЄС.
Відповідно до ст. 2 (а) Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2002/46/ЕС від 10 червня 2002 року (із подальшими змінами) «Про гармонізацію законодавства Держав-Членів щодо дієтичних добавок» дієтичні добавки відносяться до харчової продукції.
Крім того, Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС № 97/67/ЕС від 15 грудня 1997 року (із подальшими змінами) «Про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування», яка уніфікує процедуру надання поштових послуг та яку імплементовано до правових систем держав-членів ЄС, не містить заборон щодо переміщення харчових продуктів (включно із дієтичними добавками) засобами поштового зв’язку.
Зважаючи на те, що відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» адаптація законодавства України до законодавства ЄС є одним із пріоритетних напрямків державної політики, митним органам варто враховувати позитивний досвід країн ЄС.
Слід зазначити, що на момент підготовки даної публікації митні органи одержали висновок Міністерства охорони здоров’я України, у якому підтверджено, що дієтичні добавки відносяться до харчових продуктів. Тому Міністерство доходів і зборів України змінило свою фіскальну позицію і дозволило пересилку дієтичних добавок в міжнародних поштових та експрес-відправленнях на адресу громадян [4]. Дана ситуація є гарним прикладом того, що у випадку зміни позиції фіскальними органами з того чи іншого питання, не слід здаватися, а навпаки варто активно відстоювати правоту своєї юридичної позиції.
-------------------
[1] Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 1023 від 26 липня 2006 р. «Про реалізацію статті 28 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів».
[2] Затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 971 від 9 листопада 2010 р.
[3] Закон втратив чинність у зв’язку із набранням чинності Митним кодексом від 13 березня 2012 року N 4495-VI.
Тижневик"Аптека Online", #882 (11) 18.03.2013