публікація

Робота під час війни

16/03/2022

Верховна Рада України оперативно розробила та прийняла законопроєкт № 7106 про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Навіть з положень нового закону випливає, що він є однією з першочергових потреб нормативного регулювання для бізнесу та його персоналу в умовах війни. Його прийняття дозволить подолати прогалини у законодавстві про працю щодо воєнного періоду. При цьому, презюмуємо, що усі положення Кодексу та інших законів про працю, які не суперечать прийнятому закону і не призупиняють свою дію згідно закону, продовжують бути чинними.

Короткий огляд ключових положень закону пропонуємо нижче.

Прийняття на роботу

Норми закону спрямовані на спрощення процедури працевлаштування та оформлення трудових відносин у воєнний період. Відтак, у воєнний період:

  • працівник та роботодавець самостійно визначають форму трудового договору за згодою;
  • роботодавець може встановлювати випробування для будь-якої категорії працівників;
  • роботодавець може укладати з працівником строковий трудовий договір на період воєнного стану чи заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Зміна істотних умов праці та переведення

Двомісячний строк для повідомлення про зміну істотних умов праці не застосовується.

У період воєнного часу переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, здійснюється без його згоди, але лише за одночасного існування таких умов:

  • переведення необхідне для відвернення / ліквідації наслідків бойових дій або інших обставин, що становлять загрозу життю людей;
  • така робота не протипоказана працівнику за станом здоров'я;
  • оплата праці повинна бути не нижча, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Проте, згода працівника є обов’язковою умовою, якщо роботодавець має намір перевести його у місцевість, де тривають активні бойові дії.

Організація роботи

Особливості регулювання часу роботи та відпочинку, надання відпусток тощо полягають у наступному:

  • тривалість робочого часу не повинна перевищувати 60 годин (50 годин – скороченого робочого часу);
  • роботодавець визначає час початку і закінчення роботи;
  • працівнику можуть відмовити у наданні будь-якої відпустки, окрім декретної;
  • у деяких випадках жінок дозволяється залучати до роботи у нічний час та до важких робіт.

Оплата праці

Виплати заробітної плати здійснюється на умовах трудового договору, проте у разі неможливості – призупиняється до відновлення підприємством своєї основної діяльності.

Припинення трудових відносин та призупинення дії трудового договору

Закон передбачає можливість призупинити трудові відносини з працівником, що не є тотожним звільненню, проте фактично означає відсутність і неможливість виконання роботи і, відповідно, оплати праці. Відшкодування невиплаченої працівнику заробітної плати та інших виплат у зв’язку з призупиненням покладається на росію як на державу-агресора.

Щодо звільнення за ініціативою працівника:

Двотижневий період повідомлення про припинення трудових відносин не застосовується, за винятком коли працівник примусово залучений до суспільно-корисних робіт / виконує роботи на об’єктах критичної інфраструктури (метро, військові частини тощо).

Щодо звільнення за ініціативою роботодавця:

Закон передбачає можливість звільнити працівника на підставі ліквідації підприємства, якщо усі його виробничі, організаційні та технічні потужності знищенні. Крім цього, звільнення буде можливим і під час лікарняного, відпустки (окрім декретної).

Авторки: Валерія Безпала, партнерка, Анна Некрасова, молодша юристка

Підписка на розсилку

Отримайте найважливіші новини з вашої поштової скриньки