Правова реальність, у якій практикують українські правники, значною мірою перебуває під впливом політичних процесів у державі. Розмаїте політичне життя держави відповідним чином впливає і на право у державі, що створює плідний ґрунт для підбиття підсумків і прогнозів на майбутнє.
Є що згадати і про 2011 рік. Звісно ж, за «віртуозністю» юридичних конструкцій цей рік складно порівняти із 2010 роком, коли ми були очевидцями і повернення до Конституції зразка 1996 року, і суперечливих рішень суду конституційної юрисдикції щодо формування коаліції депутатських фракцій у парламенті, урізання повноважень Верховного Суду України тощо. Разом з тим 2010 дав поштовх і для не менш знакових подій 2011 року, з-поміж яких, за моїми оцінками, найбільш відчутною за результатом може стати набрання чинності Податковим кодексом України.
Коріння цього кодифікованого акта сягають давніших часів, однак проріс він під гаслами податкової реформи саме наприкінці 2010 року з набранням чинності з 1 січня 2011 року. За змістом зібраних правових норм Податковий кодекс, на мій погляд, принципово не відрізняється від масиву нормативних актів у цій сфері, що були чинними раніше. А це не дає підстав говорити про реформу в оподаткуванні, оскільки податкова система як така змін не зазнала. Хоча Кодекс і містить кілька новел, правове регулювання цього акта, за великим рахунком, не змінило свого направлення. Які наслідки прийняття та вступу в дію цього акта?
Позитив у тому, що майже усе в питаннях оподаткування зібрано в одному документі. Проте є місце і для негативу. Якщо, за нашими спостереженнями, період з 2007 до 2010 року включно можна було назвати періодом відносної визначеності у питаннях застосування норм законодавства про оподаткування, про що, зокрема, свідчило зменшення кількості податкових спорів, то з набранням чинності Податковим кодексом цю відносну рівновагу відносин «податковий орган – платник податку» порушено. Причини на поверхні: у намаганні систематизувати масив податкових норм в єдиному документі законодавець пожертвував технікою нормотворення, а тому положення кодифікованого акта допускають різне тлумачення (як-от, із врахуванням збитків першого кварталу 2011 року). І все б нічого, якби правило про «конфлікт інтересів» і його вирішення на користь платника податку набуло визнання і застосування як податківцями, так і судами.
Оскільки наслідки дії Податкового кодексу кожен з нас у тій чи іншій мірі, раніше або пізніше відчує на собі, вступ цього акта в дію і перший рік його застосування можна назвати подією № 1 у сфері законотворчості.
У 2011 році бочка меду, що називається «правозастосування і захист прав в Україні», переповнилась дьогтем. Те, що в Україні із цими категоріями є проблеми, відомо давно. Однією із ахілесових п'ят застосування права і його захисту в Україні є недієве, у своїй більшості, правосуддя. Про це особливо красномовно свідчить статистика Європейського суду з прав людини: станом на 30 листопада 2011 року за кількістю звернень громадян країни, що розглядаються судом, Україна посідає п'яте місце після Росії, Туреччини, Італії і Румунії [1]. У різні часи Україна встигла побувати і на четвертому [2] (2010 рік), і на третьому [3] місцях (2009 рік).
Однак саме 2011 рік є знаковим у публічному вияві і усвідомленні цієї проблематики. Залишаючи політичні оцінки для відповідних фахівців і політиків, показовими щодо стану правосуддя в Україні є судові процеси над колишніми урядовцями. Не вдаючись до оцінки аргументів звинувачення і захисту у цих процесах, хід судових розглядів додає сумнівів, що державна влада в Україні дійсно здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, як це передбачено статтею 6 Конституції України, а гілки влади є незалежними. Надто прогнозованими є ці процеси.
2011 рік є також роком чергової зміни правил виборів до парламенту. Змінювати правила гри напередодні матчу стало «доброю» традицією. Наслідки цієї зміни ми матимемо шанс сповна відчути і оцінити у цьому році (мабуть).
Рік 2012 є роком парламентських виборів в Україні. Чи буде час уряду, законодавцям і тим, хто за ними, до реальних реформ і виконання вже озвучених обіцянок? Надія є. Але часу до виборів залишається небагато, а зроблено з обіцяного мало і не для всіх. У цейтноті високий ризик прийняття невиважених рішень, мотивованих тимчасовою доцільністю, а не довготривалою вигодою для усіх. Можливо, 2012 – це час насолодитися футболом?
ЮРИСТ&ЗАКОН
04.01.2012 – 10.01.2012, № 02
--------------------------------------------------------------------------------
[1] http://www.echr.coe.int/NR/rdonlyres/92D2D024-6F05-495E-A714-4729DEE6462C/0/Chart_EN_30112011.pdf
[2] http://www.echr.coe.int/NR/rdonlyres/0A35997B-B907-4A38-85F4-A93113A78F10/0/Analysis_of_statistics_2010.pdf
[3] http://www.echr.coe.int/NR/rdonlyres/89A5AF7D-83D4-4A7B-8B91-6F4FA11AE51D/0/Analysis_of_statistics2009.pdf
Автор: АндрійСтельмащук