Карантинні обмеження, викликані пандемією коронавірусу та запроваджені ще у березні 2020 року, стали болісним ударом для бізнесу в усьому світі. Однак, на противагу серйозній державній підтримці підприємств в Європі та США (у Великобританії, наприклад, на заходи підтримки бізнесу виділено 27 мільярдів фунтів стерлінгів, у Німеччині – 50 мільярдів євро субсидій власникам малого, середнього бізнесу та самозайнятим особам, які постраждали від Covid-19), для українських компаній застосовуються лише положення закону 1071-IX – які піддаються обгрунтованій критиці через неспіврозмірність мінімальних відшкодувань, передбачених цим законом, із понесеними підприємствами збитками, які оцінюють в мільярди гривень.
Окрім державної підтримки, на Заході працює також страхування, зокрема, такий вид страхування, як business interruption insurance, аналогу якого в Україні поки що немає.
Що таке BI
Business interruption insurance (cтрахування від перерви у бізнесі) – вид страхування, що передбачає відшкодування збитків внаслідок вимушеного припинення господарської діяльності, зокрема, перерви у діяльності страхувальника у результаті запроваджених державою обмежень, які не дозволяють страхувальнику отримати доступ до місця ведення господарської діяльності. Одним із таких випадків є зупинення бізнесу через запровадження карантинних обмежень внаслідок епідемії Covid-19.
Однак, якщо донедавна відшкодування збитків внаслідок зупинення бізнесу в результаті запровадження карантинних обмежень через спалах епідемії Covid-19 для західних компаній було проблематичним (так, у березні-квітні 2020 власники ресторанного бізнесу, організатори концертів та орендарі торгово-розважальних ТРЦ у ЄС і США зіткнулись з масовими відмовами страховиків у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з тим, що в договорах страхування не було вказано, від якого саме вірусу договір покриває збитки), то в 2021 цю тенденцію змінило нещодавнє рішення Верховного Суду Великобританії The Financial Conduct Authority v Arch Insurance Ltd and Others (2021).
The FCA v Arch Insurance Ltd and Others (2021)
У справі The FCA v Arch Insurance Ltd and Others (інша назва – FCA business interruption test case – у ній розглядалися ключові спірні моменти страхування від перерви у бізнесі) ряд підприємств-страхувальників подали позов проти групи провідних британських страхових компаній із вимогою про виплату страхового відшкодування. У ряді договорів з даними страховими компаніями були зазначені випадки страхування бізнесу під час вимушеної перерви у господарській діяльності, зокрема, випадки інфекційних захворювань або хвороб, поширення яких спричинило вимушену перерву у господарській діяльності ("застереження про захворювання") та обмеження доступу та закриття підприємств ("застереження щодо запобігання доступу"). Проблематичність таких положень полягала у тому, що деяких випадках страховики за такими договорами виплачували страхові відшкодування, в інших же – страхувальникам доводилося оскаржувати дії по відмові у виплаті відшкодування. Страхові компанії наполягали на тому, що підприємства зазнали б аналогічних збитків від перерви у діяльності, навіть якби не настав застрахований ризик, тому підстав для відшкодування збитків не було, оскільки не можна було стверджувати, що збитки були спричинені саме через поширення Covid-19 та відповідні обмеження у роботі підприємств.
Оскільки позов було задоволено частково та ключові моменти лишились незрозумілими для обох сторін, та через виняткове значення цієї справи, позивачі звернулись із апеляційним оскарженням (leapfrog appeal) одразу до Верховного Суду, оминувши суд апеляційної інстанції.
Верховний Суд постановив, що у більшості страхових компаній-відповідачів були відсутні підстави для зменшення чи відмови у відшкодуванні заявлених збитків, оскільки збитки у будь-якому випадку були результатом пандемії, і саме пандемія та реакція уряду у вигляді відповідних обмежень спричинили збитки від перерви у господарській діяльності підприємств. Суд зазначив, що більшість положень щодо страхування внаслідок вимушеної перерви у господарській діяльності, викликаної поширенням інфекційних захворювань (12 типів страхових договорів із вибірки з 21, виданих шістьма страховими компаніями), передбачають обов’язкову виплату страхового відшкодування у випадку запровадження карантинних обмежень для бізнесу в умовах поширення Covid-19.
Дане рішення виявилось успішним для британських страхувальників, адже, набувши силу обов’язкового прецеденту, воно усунуло необхідність для страхувальників вирішувати багато спірних питань зі своїми страховиками у суді та значно збільшило шанси на отримання страхового відшкодування за програмою business interruption insurance.
Рішення у цій справі стало однаково ефективним як для страховиків, так і страхувальників: для перших висновки суду внесли ясність щодо того, що складає виключення із страхових випадків та як треба прописувати положення договорів страхування щодо вимушеної перерви у господарській діяльності, викликаної поширенням інфекційних захворювань; для других же згадане рішення стало фактично зеленим світлом для справедливих вимог щодо виплати страхового відшкодування постраждалим від карантину компаніям.
Висновки
У світлі періодичного введення карантинних обмежень, ризик понесення нових збитків, у разі вимушеної перерви у діяльності бізнесу, продовжує висіти дамокловим мечем і над українськими компаніями, а тому страхування бізнесу в умовах вимушеної перерви у господарській діяльності на Заході користується попитом.
В Україні, на жаль, подібної програми страхування поки не передбачено, а Закон України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачає лише одноразову матеріальну допомогу суб’єктам господарювання, що неспіврозмірне із понесеними збитками.
Тож, можливо, українським страховикам та українському бізнесу варто звернути увагу на західну програму страхування бізнесу під час вимушеної перерви у господарській діяльності, адже це може послугувати ефективним методом відшкодування неминучих збитків, понесених внаслідок карантинних обмежень.
Автор: Анна Швецова, юристка