ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ
Нові правила для дозволів на працевлаштування іноземців
27 вересня 2017 року набув чинності Закон1, яким запроваджуються нові правила щодо дозволів на застосування праці іноземців («дозвіл»). Одним з найбільших нововведень є запровадження особливої мінімальної зарплати для експатів. Для тих, хто працюватиме в ГО, благодійних організаціях чи освітніх установах, мінімальна зарплата становитиме 16 000 грн. (близько 510 євро). Усі інші експати мають отримувати щонайменше 32 000 грн. на місяць (близько 1 020 євро). Незважаючи на те, що ці вимоги діятимуть з 27 вересня 2017 року, Державна служба зайнятості України очікує їх виконання усіма роботодавцями, включно з тими, хто отримував дозволи для експатів до набрання Законом чинності.
Закон виділяє ряд «пріоритетних» категорій експатів, яким дозвіл надаватиметься на 3 роки, без застосування вимог щодо рівня мінімальної заробітної плати. До цих категорій належать:
- засновники/учасники чи кінцеві бенефіціарні власники компаній-роботодавців;
- випускники топ-100 університетів світу;
- працівники творчих професій;
- IT-працівники;
- високооплачувані професіонали (заробітна плата понад 160 000 грн.).
Прийнятим Законом також скорочується перелік документів, необхідних для дозволу. Зокрема, для отримання дозволу до Державної служби зайнятості України більше не потрібно подавати звіт про наявність вакансій (форма 3-пн), медичну довідку, довідку про несудимість та апостильовану копію документу про освіту.
Крім того, Законом збільшено розмір плати за видачу дозволу, а також запроваджено таку ж плату у для продовження строку дії дозволу (раніше дозволи продовжувались безоплатно). Дозвіл на 6 місяців видаватиметься/продовжуватиметься за плату в розмірі двох прожиткових мінімумів (3 200 грн. або близько 102 євро); на строк від 6 місяців до 1 року – 4 прожиткових мінімуми (6 400 грн. або близько 204 євро); на строк від 1 до 3 років – 6 прожиткових мінімумів (9 600 грн., або близько 306 євро).
Пенсійна реформа
03 жовтня 2017 року Парламент схвалив Закон2, яким реформується державна пенсійна система. Основні зміни стосуються страхового стажу (періоду, протягом якого за працівника сплачуються страхові внески). За реформою, необхідний обсяг страхового стажу для призначення пенсії піднімається з 15 до 25 років, починаючи з 1 січня 2018 року, з подальшими щорічними підвищеннями на 1 рік – до 35 років з 1 січня 2028 року. У той же час, пенсійний вік залишається на рівні 60 років, за умови наявності відповідного обсягу страхового стажу.
Для тих, кому не вистачатиме страхового стажу, діятиме перехідний період. У 2018 році 15 років страхового стажу надаватимуть право виходу на пенсію у віці 63 років, а в 2019 році – у 65 років. Страховий стаж перехідного періоду також підвищуватиметься щороку на 1 рік, аж до 2028 року.
Реформа скасовує більшість так званих «пільгових пенсій», які виплачувались прокурорам, поліцейським, державним службовцям, депутатам тощо. Відтепер ці категорії отримуватимуть пенсії на загальних підставах. Єдиною «пільговою» категорією залишаються військовослужбовці.
Законом також підвищено максимальну базу єдиного соціального внеску («ЄСВ») до 15 мінімальних зарплат (48 000 грн., або близько 1 535 євро). Це означає, що максимальний внесок ЄСВ (22% ставка ЄСВ помножена на максимальну базу) за одного працівника збільшиться з 9 262 грн. (близько 296 євро) до 10 560 грн. (близько 340 євро). Наостанок, реформа скасовує оподаткування пенсій податком на доходи фізичних осіб.
СУДОВА ПРАКТИКА
Декрет для батька – тільки після погодження роботодавцем
Верховний Суд України («ВСУ») у своїй Постанові3 від 13 вересня 2017 року роз’яснив, що право батька на використання відпустки по догляду за дитиною не є абсолютним, але залежить від ряду умов (фактичний догляд за дитиною; доказ того, що мати дитини вийшла на роботу; доказ того, що мати дитини не отримує допомоги по догляду за дитиною).
Згідно ч. 7 ст. 179 Кодексу законів про працю України («КЗпП») відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки» така відпустка надається на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено.
У даній справі батько подав роботодавцеві заяву на використання відпустки по догляду за дитиною. Не чекаючи на схвалення заяви, він припинив виходити на роботу з наступного дня. Роботодавець надіслав працівнику ряд попереджень, повідомляючи, що його заява не була схвалена через відсутність необхідних документів. Відповідно, батька дитини було звільнено за прогул, який він оскаржив, обґрунтовуючи свою відсутність перебуванням у відпустці по догляду за дитиною.
ВСУ пояснив, що право батька на використання відпустки по догляду за дитиною не є абсолютним, на відміну від права матері. Отже, для виходу у відпустку, батько дитини мав дочекатися схвалення його заяви роботодавцем. Таким чином, його невиходи на роботу після подання заяви про надання відпустки по догляду за дитиною були визнанні прогулом, який є підставою для звільнення згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Кваліфікаційні вимоги до скорочуваних працівників
ВСУ у своїй Постанові4 від 9 серпня 2017 року роз’яснив, коли вимога Кодексу закону про працю України щодо пропонування вакантних посад скорочуваним працівників може вважатися виконаною.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП, скорочення працівника може проводитися, якщо його неможливо перевести, за згодою, на іншу роботу. Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, одночасно з попередженням про звільнення за скороченням, роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю.
ВСУ прийшов до висновку, що роботодавець вважається таким, що виконав цю вимогу, якщо запропонував працівникові вакантні посади, що відповідають його освіті, кваліфікації, досвіду тощо. Таким чином, роботодавець зобов’язаний запропонувати скорочуваному працівникові лише ті вакантні посади, що відповідають його кваліфікації.