02 червня 2016 року Верховна Рада України ухвалила низку законів, спрямованих на запуск судової реформи, зокрема:
(1) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №4734 («Закон про Судоустрій»);
(2) Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 3524 («Закон про Внесення Змін до Конституції»);
(3) Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 2506а («Закон про Приватних Виконавців»).
Вищенаведені законодавчі акти мають дати старт широкомасштабній трансформації української судової системи та здійсненню правосуддя загалом, а тому ми хочемо зосередити увагу на найбільш вагомих змінах, які матимуть вплив на судочинство в Україні.
(1) Закон про Судоустрій
Перш за все, Закон про Судоустрій має на меті покращення здійснення правосуддя в Україні. Ним не лише значно видозмінюється структура самої судової системи, але й передбачено низку норм, які мають підвищити вимоги професійних стандартів суддів, їхню винагороду, запровадити ефективну відповідальність суддів, посилити суддівське самоуправління тощо.
Трансформація української судової системи
Судову система України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції.
До прийняття Закону про Судоустрій система судів загальної юрисдикції мала таку чотирьох-ступеневу структуру:
- Суди першої інстанції, які складались із місцевих загальних судів, місцевих господарських суддів та окружних адміністративних суддів;
- Суди апеляційної інстанції, які складались з апеляційних судів, апеляційних господарських судів та апеляційних адміністративних судів;
- Суди касаційної інстанції, які складались з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України;
- Верховний Суд України.
Закон про Судоустрій передбачає створення нової системи судів загальної юрисдикції, яка матимете таку трьох-ступеневу структуру:
- Суди першої інстанції, які складаються з окружних судів (цивільна та кримінальна юрисдикція), окружних адміністративних судів та окружних господарських судів;
- Суди апеляційної інстанції, які складаються з апеляційних судів (цивільна та кримінальна юрисдикція), апеляційних адміністративних судів та апеляційних господарських судів;
- Верховний Суд України.
Суди першої та апеляційної інстанції
Попередньо місцеві загальні суди, місцеві господарські суди та окружні адміністративні суди (за декількома винятками) завжди виступали як суди першої інстанції. Відтепер ці судові органи будуть замінені відповідними окружними судами. Рішення судів першої інстанції мають оскаржуватись до відповідних апеляційних судів, також створених за окружним принципом.
Однією з найбільш неочікуваних новел у судовій структурі є створення двох унікальних спеціалізованих судів: Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Законом про Судоустрій не визначена юрисдикція цих судів, адже вона має встановлюватись процесуальним законодавством.
Верховний Суд України
Новий Верховний Суд залишатиметься найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який діятиме як суд касаційної інстанції та забезпечуватиме єдність судової практики. У складі Верховного Суду діятимуть такі органи: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд. Кожному з цих органів вирішуватиме категорію справ відповідно до своєї спеціалізації.
Закон про Судоустрій також передбачає, що в Касаційному адміністративному суді обов'язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо:
- податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
- захисту соціальних прав;
- виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
Що стосується Касаційного господарського суду, то при ньому обов'язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо:
- банкрутства;
- захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством;
- корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів.
(2) Закон про Внесення Змін до Конституції
Законом про Внесення Змін до Конституції, зокрема, змінено статус суддів, обмежено їхній імунітет, встановлена адвокатська «монополія», запроваджено інститут конституційної скарги та обмежено функції прокуратури.
Встановлення адвокатської «монополії»
Українські правники, що не є адвокатами (не мають свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю), попередньо мали обмеження щодо представлення інтересів клієнтів лише в рамках кримінального процесу, а наявність адвокатського свідоцтва не вимагалась для здійснення представництва в інших категоріях спорів.
Проте така можливість надалі буде відсутня, оскільки, окрім декількох винятків, лише адвокати зможуть представляти інтереси клієнтів в українських судах. Важливо, що адвокатська «монополія» не встановлюватиметься миттєво. Тільки адвокати зможуть представляти інтереси у Верховному Суді від 01 січня 2017, тоді як аналогічна дата для судів апеляційної та першої інстанції встановлюється на 01 січня 2018 та 01 січня 2019 відповідно.
Конституційна скарга
Запроваджується механізм конституційної скарги. Якщо фізична чи юридична особа вважає, що застосовний у її справі закон України не відповідає Конституції України, а всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано, вона може звернутися з конституційною скаргою до Конституційного Суду України для перевірки останнім конституційності закону України.
(3) Закон про Приватних Виконавців
Ефективне виконання судових рішень завжди викликало багато занепокоєнь у сторін, шо вирішують спір в українському суді. Сьогодні система виконання судових рішення має перед собою немалі виклики: відсоток насправді виконаних рішень є дуже низьким, посадові особи, відповідальні за цю роботу, є невмотивованими, відсутня якісна співпраця між органами державної влади.
Головною новелою Закону про Виконавче Провадження є запровадження інституту приватних виконавців. Такі особи мають відповідати певним освітнім, віковим та іншим вимогами, а також скласти необхідний іспит з метою допущення до роботи з виконання рішень.
Приватні виконавці також зобов’язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому випадку приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.
Важливо, що фізичні та юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням місця виконання рішення. Основна винагорода залежно від виконавчих дій, які підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді фіксованої суми (у разі виконання рішення немайнового характеру) або відсотка від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі, за виконавчим документом. Важливим є те, що угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.
Андрій Стельмащук, керуючий партнер "Василь Кісіль і Партнери"
Максим Максимов, юрист "Василь Кісіль і Партнери"