“Виживає не сильніший і не розумніший, а той,
хто найкраще реагує на зміни, що відбуваються”
Гордон Драйден
З моменту набрання чинності новим Митним кодексом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (“МК України”) пройшло трохи більше чотирьох місяців, однак, питань стосовно застосування його новел не зменшується. Як відомо, згаданий акт дещо змінив процедури контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (“ІВ”). Особливу зацікавленість в учасників ринку викликає розширення переліку об’єктів права ІВ в частині внесення до митного реєстру винаходів. Відтак, виникає очікуване запитання: чи спрацює новий механізм захисту прав інтелектуальної власності на винаходи?
Загальні засади процедури реєстрації об’єктів права ІВ у митному реєстрі
Загальні засади процедури реєстрації об’єктів права ІВ у митному реєстрі визначаються статтею 398 МК України. Відповідно до вказаної норми правовласник може подати до митних органів заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт ІВ шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру.
З метою забезпечення практичної реалізації зазначеної норми МК України Наказом Міністерства фінансів України № 648 від 30.05.2012 р. затверджено Порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону (“Порядок”). Зі змісту вказаного Порядку вбачається, що для реєстрації об'єкта права ІВ у митному реєстрі правовласник має подати до Держмитслужби України заяву за встановленою формою та наступні документи, які мають бути додані до неї (пункт 2.3. Порядку):
- виписку з відповідного реєстру Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію в Україні права ІВ або повідомлення служби про дію в Україні правової охорони прав ІВ на об’єкти, які мають міжнародну реєстрацію, або копію документа, що засвідчує майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин у Державному реєстрі прав інтелектуальної власності на сорти рослин;
- для об'єктів авторського права і суміжних прав - документи та відомості, що засвідчують наявність зазначених прав;
- докладний опис об'єкта права ІВ і товарів, що його містять, який дає змогу митному органу ідентифікувати такий об'єкт права ІВ і товари та визначити код товарів згідно з УКТ ЗЕД;
- зразки товарів, що містять об'єкт права ІВ, або їх фотографічне зображення.
Незважаючи на те, що формально перелік вказаних у пункті 2.3. Порядку документів, які додаються до заяви про сприяння захисту майнових прав на об’єкт права ІВ, є вичерпним, законодавець залишив правовласникам місце для роздумів, особливо, в частині підготовки заяви стосовно винаходу.
Готуємо документи для включення до митного реєстру винаходу
“ … той, хто здійснив винахід по справедливості повинен скористатися його результатами”, вірно колись зазначив М. Х. Бунге.
В умовах сучасного конкурентного ринку, коли винаходи становлять невід’ємний актив багатьох компанії, одним з найважливіших показників ефективності системи охорони прав ІВ є здатність такої системи забезпечити реалізацію існуючих юридичних механізмів захисту прав. З огляду на вимоги Порядку, розглянемо, яким чином правовласник може скористатися новоствореним механізмом захисту патентних прав.
Виходячи зі змісту згадуваного вище пункту 2.3. Порядку, для реєстрації винаходу у митному реєстрі правовласник (або інша уповноважена особа) має надати разом із заявою наступні документи:
(і) виписку з Державного реєстру патентів України на винахід;
(іі) зразки товарів, що містять винахід, або їх фотографічне зображення;
і найцікавіше, -
(ііі) опис способів та методів ідентифікації винаходів у конкретних товарах.
При цьому, у п. 8 зразку заяви, який встановлено Додатком до Порядку, зазначено наступне: “до заяви додаються такі документи та зразки (непотрібне закреслити): копія документа, що підтверджує наявність майнових прав на об'єкт; копія документа, що підтверджує повноваження представляти правовласника; додатки до пункту 5 заяви [наявні відомості про товари, що містять об’єкт]; додатки до пункту 7 заяви [наявні відомості про контрафактні товари]; матеріали із зображенням товарів, що містять об'єкт (фотографії, проспекти тощо); зразки товарів, що містять об'єкт; матеріали із зображенням контрафактних товарів (фотографії, проспекти тощо); зразки контрафактних товарів; інші документи”.
У зв’язку з цим виникає запитання: яким чином співвідносяться вимоги п. 8 зразку заяви та п. 2.3. Порядку в частині надання митним органам опису способів і опису методів ідентифікації винаходів у конкретних товарах (які, виходячи з логіки Порядку, підпадають під “інші документи” у зразку заяви) та відомостей про товари, передбачених пунктами 5 і 7 заяви? Зважаючи на зазначене, можемо зробити наступні попередні висновки.
Стосовно надання відомостей про товари (наприклад, контрафактні), очевидно, що правовласникам необхідно надати митним органам в максимально можливому обсязі інформацію стосовно типових способів транспортування таких товарів, шляхів та країн поставок, які зазвичай обирають порушники прав, характерних особливостей зовнішнього оформлення таких товарів (зокрема, етикетки та тари) тощо. Водночас, навряд чи вказані вище відомості покривають у повному обсязі (1) опис способів та (2) опис методів ідентифікації саме винаходу у товарі. Особливо, з урахуванням таких факторів, як: (і) об’єкт, який захищено патентом на винахід (продукт чи процес), (іі) сфера, у якій використовується вихід (фармацевтика, агрохімія, побутова хімія тощо), (ііі) обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю патентовласника.
Звернімося до європейського досвіду захисту патентних прав на митному кордоні. Вже тривалий час країни Європейського Союзу використовують механізм захисту прав ІВ на митному кордоні, передбачений Регламентом Ради ЄС № 1383/2003 від 22.07.2003 р. та Регламентом Комісії ЄС № 1891/2004 від 21.10.2004 р., який було прийнято з метою імплементації Регламенту № 1383/2003.
Зі змісту вказаних Регламентів ЄС вбачається, що у заяві правовласника до митного органу, зокрема, зазначаються: (і) відомості про товари (шляхи поставки, способи транспортування, дані стосовно імпортерів та експортерів, особливості пакування та тари тощо); (іi) докладні дані щодо виду або характеру обманних дій, якщо вони відомі правовласнику, з урахуванням інформації про різницю між оригінальними та підозрюваними у порушенні товарами; (ііі) будь-які інші відомості, які можуть бути необхідні, з урахуванням об’єкту права ІВ, за захистом якого звертається заявник. Докладного опису способів та методів ідентифікації безпосередньо винаходу у товарах, як такого, прямо не передбачено у Регламентах № 1383/2003 та № 1891/2004, що, звичайно ж, не позбавляє правовласників можливості такі відомості надавати.
Аналогічний підхід запропоновано і в Пропозиціях (2011 року) Європейської Комісії стосовно проекту нового Регламенту Європейського парламенту і Ради щодо захисту прав інтелектуальної власності митними органами.
Викладене вище свідчить про те, що в цілому Порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 648 від 30.05.2012 р., відповідає європейським стандартам захисту прав ІВ митними органами.
Водночас, відкритим все ж таки залишається питання стосовно виконання правовласниками усіх вимог п. 2.3. Порядку, який вимагає від останніх надавати опис способів та методів ідентифікації винаходів у конкретних товарах: чи це має бути окремий документ у довільній формі з описом цих самих методів і способів, чи достатньо буде виконати вимоги Порядку в частині надання докладних відомостей про товари, що містять об’єкт права ІВ, та наявних відомостей про контрафактні товари, - покаже практика внесення до митного реєстру таких відомостей та результати діяльності митних органів.
Висновки
Роль органів митної служби у питаннях забезпечення захисту прав ІВ стає дедалі важливішою. Відтак, в аспекті запобігання порушенням прав ІВ на винахід при переміщенні через митний кордон України відповідних товарів, а також можливості припинення порушення на етапі їх ввезення / вивезення, впровадження змін у порядку реєстрації об’єктів права ІВ у митному реєстрі, безсумнівно, повинно мати позитивний ефект. Адже на підставі даних митного реєстру митні органи уповноважені призупиняти митне оформлення товарів за підозрою у порушенні патентних прав.
За таких обставин правовласник отримує реальну змогу контролювати переміщення через митний кордон України товарів, які можуть порушувати його патентні права.
Так, правовласник може, в установленому порядку, звертатися до митного органу (і) з письмовим мотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення товарів, (іі) звертатися до суду з метою забезпечення захисту прав ІВ, а також, (ііі) за наявності відповідних умов, - ініціювати спрощену процедуру знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав ІВ.