17 лютого 2021 року до Верховної Ради України надійшов Проєкт Закону про приєднання України до Міжамериканської конвенції стосовно зобов’язань про утримання 1989 року. Мета ратифікації Україною Конвенції – забезпечити право на утримання (аліменти) неповнолітніх дітей чи другого з подружжя, а також досить широкого кола інших родичів, у випадку виїзду за кордон платника аліментів.
Для стягнення аліментів можна буде звертатися до судових та адміністративних органів держави звичного місця проживання боржника, а також держави, з якою боржник пов’язаний особистими зв’язками (місцезнаходження майна, отримання доходу чи інших фінансових вигод). Крім того, Конвенція 1989 року визначає вимоги, дотримання яких необхідне для визнання та виконання рішень про утримання в інших країнах-учасницях, можливість надання безоплатної правової допомоги, вжиття тимчасових або невідкладних заходів територіального характеру й інше.
Ратифікація Україною Конвенції 1989 року має сприяти кращому забезпеченню прав та інтересів осіб, які мають право на утримання, що значно ускладнене у разі проживання сторін у різних державах.
3 лютого 2021 року Верховна Рада України у першому читання підтримала Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
Мета Законопроєкту – ефективніше захистити постраждалих від насильства осіб. Для цього Законопроєкт вводить новий вид покарання за такі правопорушення, а саме – суспільно корисні роботи від 100 до 240 годин (від 240 до 360 годин за друге правопорушення). Оплата за виконання робіт перераховуватиметься постраждалій собі.
Крім того, строки притягнення до адміністративної відповідальності будуть збільшені вдвічі – з 3 до 6 місяців, адже затягуючи судовий процес правопорушникам часто вдавалося «вийти сухими з води».
Наостанок, новела Законопроєкту полягає у притягненні до відповідальності за домашнє насильство та насильство за ознакою статі військовослужбовців, поліцейських та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
17 лютого 2021 року до Верховної Ради надійшов Проєкт Закону про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому.
За Законопроєктом, спадкоємці отримуватимуть всі права та обов’язки спадкодавця за договором купівлі-продажу майбутнього об’єкта нерухомості (перший продаж). Спеціальні майнові права на майбутню нерухомість, а також обтяження речових прав на неї підлягатимуть державній реєстрації. Таким чином, отримавши повідомлення про відкриття спадщини нотаріуси перевірятимуть наявність/відсутність у спадкодавця спеціальних майнових прав на майбутній об’єкт нерухомості або обтяжень на його користь та за потреби накладатимуть на ці ще не створені об’єкти заборону відчуження.
Крім того, у разі прийняття Законопроєкту, майбутній об’єкт нерухомості входитиме до складу майна боржника, яке підлягає стягненню, арешту та реалізації, що може зацікавити в контексті вирішення питання аліментної заборгованості.
10 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій зазначив, що в спорах про визначення місця проживання малолітньої дитини визначальним є дотримання принципу рівності прав й обов’язків батьків та забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Необов’язковим і небезумовним є принцип про можливість розлучення дитини й матері лише за виключних обставин. Тож суд може визначити місце проживання дитини і з батьком, якщо це в найкращих інтересах дитини сторін та створені належні умови. При цьому зазначене ніяк не впливає на права та обов’язки матері й надалі піклуватися про здоров`я дитини та стан її розвитку.
10 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій зауважив, що належними доказами у справах про встановлення батьківства можуть бути:
- листи, у яких особа повідомляє про можливість народження чи факт народження дитини;
- заяви особи за місцем роботи про надання відпустки у зв`язку з народженням дитини;
- показання свідків про виявлення особою турботи про дитину та її матір;
- обрання імені дитини;
- висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної;
- факт ухилення особи без поважних причин від проведення судово-генетичної експертизи через усвідомлення того, що висновки можуть підтвердити наявність кровного споріднення з дитиною. Суд підкреслив, що таке ухилення є способом затягування судового процесу та безсумнівно йде в розріз із правами та інтересами дитини.
03 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій нагадав про неможливість поділу самочинного будівництва як спільного майна подружжя або чоловіка і жінки, що проживають однією сім’єю без укладення шлюбу. Навіть будучи зведеною за спільні кошти та під час перебування в шлюбі, самочинно сконструйована будівля не може розглядатися ні як окремий об’єкт спільної сумісної власності, ні як об’єкт незавершеного будівництва чи сукупність будівельних матеріалів.
При цьому, неможливість визнання за подружжям права власності на об’єкт самочинного будівництва у свою чергу свідчить про відсутність підстав для розподілу земельної ділянки, що знаходиться під ним.
Якщо є заповіт – черговість спадкування не можна змінити
03 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою повторно на правилах зміни черговості спадкування. Суд вказав, що спадкоємець наступних черг може за рішенням суду спадкувати разом зі спадкоємцями попередньої черги лише при одночасному дотриманні кількох умов, зокрема тривалого здійснення опіки, матеріального забезпечення, надання іншої допомоги, а також безпорадного стану спадкодавця, викликаного похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. КЦС ВС відзначив, що зміна черговості спадкування можлива лише у випадку спадкування за законом, тобто тоді, коли заповіт відсутній, визнаний недійсним, ним не охоплена вся спадщина або спадкоємці за заповітом відмовилися від її прийняття.
01 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою зауважив, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також непрацездатні вдова/вдівець і непрацездатні батьки. При цьому Суд вказав, що до категорії «непрацездатний» відносяться особи з інвалідністю та особи, що досягли загального пенсійного віку, а саме 60 років. Суд відмовив у визнанні права власності на квартиру позивачу, який вийшов на пенсію на пільгових умовах у 52 роки, оскільки зазначене не свідчить про його непрацездатність та виникнення відповідного права на обов’язкову частку у спадщині.
01 лютого 2021 року КЦС ухвалив постанову, якою нагадав, що за умовами спадкового договору одна зі сторін (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Невиконання таких розпоряджень є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання. При цьому, Суд зауважив, що подальше примушування недобросовісного набувача до виконання договору суперечитиме правам та інтересам відчужувача.
10 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій відзначив, що факт відсутності заведення спадкової справи на території України та незвернення спадкоємця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не свідчить про відумерлість спадщини. Зокрема, якщо особа проживала разом зі спадкодавцем на момент його смерті за кордоном, не заявляла про відмову від спадщини, натомість ця особа прийняла й іншу частину спадщини, що знаходиться в Україні, та може в будь-який час оформити своє права власності, а тому українська спадщина не є відумерлою.
03 лютого 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою відмітив, що право власності на земельну частку (пай) включається до складу спадщини лише у випадку, коли спадкодавець набув таке право за життя. Таким чином, незазначення імені спадкодавця у списках, які долучаються до державного акта на право колективної власності на землю, а також відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай), свідчать про те, що у спадкодавця не виникло право власності на вказане нерухоме майно і пай залишиться поза складом спадщини.