04 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про приєднання України до Міжамериканської конвенції про підтвердження та інформацію стосовно іноземного законодавства»1 від 02.03.2021 № 1301-IX. Приєднання України до даної Конвенції відтепер надає можливість звертатися із запитами до компетентних органів Аргентини, Бразилії, Еквадору, Іспанії, Колумбії та деяких інших держав Латинської Америки щодо отримання документального підтвердження норм законодавства чи прецедентів у вигляді засвідчених копій текстів, отримання експертних висновків адвокатів та фахівців, а також інформації стосовно тексту, чинності, змісту та сфери застосування законодавства з конкретних питань. Оскільки застережень щодо галузей права Конвенція не містить, суди можуть запитувати інформацію і стосовно іноземного сімейного та спадкового законодавства, що сприятиме здійсненню судочинства в справах з іноземним елементом.
06 квітня 2021 року набули чинності зміни, внесені наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2021 № 1061/5 до Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках. Відтепер автоматизований арешт коштів боржників розповсюджується не тільки на провадження про стягнення аліментів, а на всі категорії виконавчих проваджень. Запроваджується автоматизація отримання виконавцями інформації щодо банківських рахунків боржника і суми грошових коштів на них. Очікується, що найближчим часом до системи автоматизованого арешту буде приєднано 62 банки.
02 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою наголосив на тому, що факт припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє колишнього члена сім’ї права на користування будинком/квартирою. Суд підкреслив, що слід дотримуватися балансу захисту права власності та права користування. Таким чином, навіть після розлучення колишня дружина не може бути виселена з будинку колишнього чоловіка, у якому зареєстрована і прожила тривалий час, якщо іншого житла вона не має.
15 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій звернув увагу на те, що у справах про стягнення боргу для визнання подружжя солідарними боржниками саме позикодавець повинен довести факт використання отриманих у позику коштів в інтересах сім’ї. При цьому вказівка в розписці про ціль позики сама по собі не свідчить безумовно про відповідне цільове використання коштів.
21 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій висловився щодо можливості відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах. Так, право на отримання відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено сімейним законодавством лише у шести випадках: в разі самовільної зміни місця проживання малолітньої дитини, ухилення від виконання судового рішення або рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини чи від виконання договору щодо здійснення батьківських прав, а також позбавлення жінки чи чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням ними конституційних, службових, трудових обов’язків чи протиправної поведінки щодо них. У той же час, на думку Суду, не слід обмежуватися лише даними шістьма випадками чи положеннями договору між учасниками сімейних відносин як єдиними і виключними підставами відшкодування моральної шкоди, оскільки це істотно звужує право на захист і не відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності. Зокрема, Суд встановив, що усвідомлення того факту, що рідна мати залишила свого сина та відмовилась від нього, завдає дитині душевних страждань, а тому визнав доведеним факт завдання моральної шкоди дитині.
07 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою вказав на те, що іменні акції, набуті за час шлюбу за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому Суд зауважив, що вартість таких акцій просто включається до загальної вартості майна подружжя, але в жодному разі другий з подружжя не набуває право власності на половину таких іменних акцій, адже цей різновид цінних паперів персоніфікує корпоративні права конкретного учасника акціонерного товариства. Також необхідно зважати на те, що іменні акції, подаровані одному з подружжя за час шлюбу, залишаються його особистою приватною власністю і поділу не підлягають.
05 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій вказав, що заява про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу може розглядатися в порядку окремого провадження, якщо це потрібно для охорони прав та інтересів заявника, здійснення особистих немайнових або майнових прав чи підтвердження неоспорюваних прав. У той же час, якщо встановлення факту пов’язане з наступним вирішенням спору про право (наприклад, поділу майна фактичного подружжя чи спадкування) та впливає на обсяг прав і обов’язків третіх осіб, заінтересована особа має звернутися в суд в порядку позовного провадження.
06 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, у якій зазначив, що за умови відсутності кровного споріднення між малолітньою чи неповнолітньою дитиною та особою, яка записана батьком, останній може звернутися до суду із позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. При цьому відмова батька від проведення судово-біологічної експертизи, висновок якої є обов’язковим доказом в категорії справ про оспорювання батьківства, є підставою для відмови в задоволенні позову.
13 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову стосовно обов’язку батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Такий обов’язок зберігається лише за умови дотримання 4 вимог, якщо дочка/ син: 1) у віці від 18 до 23 років; 2) продовжують навчання; 3) потребують внаслідок цього матеріальної допомоги; 4) їхні батьки є працездатними та отримують достатній заробіток для утримання як себе, так і повнолітньої дитини. Доказами на підтвердження здатності батьків надавати матеріальну допомогу можуть бути, зокрема, довідки про доходи, довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
07 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою зробив висновок про наявність у спадкоємців права подати заяву про прийняття спадщини до останнього дня шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця. У даній справі Суд визнав, що перебування позивача на лікуванні в останній місяць і день строку для прийняття спадщини є поважною причиною та підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
15 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою наголосив та тому, що не слід ототожнювати строки прийняття спадщини та строки позовної давності. При закінченні строку для прийняття спадщини, що становить 6 місяців, в особи виникає право на визначення додаткового строку у судовому порядку. Разом із тим, перебіг трирічного строку позовної давності, протягом якого спадкоємець може скористатися зазначеним правом, розпочинається з моменту, коли особа дізналася про наявність порушених прав, що підлягають судовому захисту. Зокрема, у даній справі строк звернення до суду почав перебіг з моменту, коли позивач довідався про наявність заповіту на його користь, а отже – і про наявність у нього спадкових прав взагалі.
19 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову, якою нагадав, що підставами для визнання свідоцтва про право власності на спадщину недійсним можуть бути:
- усунення особи від спадкування
- відсутність юридичних фактів для спадкування (родинні зв’язки, заповіт)
- скасування судового рішення про визнання особи померлою
- включення до свідоцтва майна, що не належало спадкодавцю, а також
- визнання недійсними заповіту, шлюбу, відмови від спадщини.
У той же час Суд вказав, що навіть якщо дружина спадкодавця здійснила за час шлюбу незначні поліпшення особистого майна спадкодавця, це не є підставою для набуття нею права власності на таке майно і, відповідно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину спадкоємця за заповітом.
19 квітня 2021 року КЦС ВС ухвалив постанову у справі про визнання заповіту недійсним, якою наголосив на тому, що спадкоємець має довести порушення свого права чи інтересу та обрати належний спосіб судового захисту, який би поновлював його права. Інакше суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову. Так, у даній справі Суд з’ясував, що визнання спірного заповіту недійсним призведе до відновлення дії попереднього заповіту, що жодним чином не зачепить та не відновить права та інтереси позивача-спадкоємця за законом, які і не були порушені, а отже обрано неналежний спосіб судового захисту.