Коли доктрина «Alter ego» не допомагає: аналіз справи ФГ «СЮ Жнива» проти Газпрому та межі подолання державного імунітету

I. ВСТУП

Повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України спричинила для українського бізнесу значні втрати. Шукаючи ефективні правові механізми відшкодування, низка компаній подала позови до українських судів проти РФ про стягнення завданої шкоди, розраховуючи згодом домогтися визнання та примусового виконання таких рішень в іноземних юрисдикціях.  Розуміючи, що державний імунітет РФ може суттєво обмежити або навіть унеможливити виконання рішень українських судів за кордоном про стягнення шкоди з РФ, український бізнес та українські суди почали активно застосовувати доктрину «alter ego»¹, притягуючи до відповідальності російські державні компанії за зобов’язаннями РФ з метою звернення стягнення на їх активи за кордоном.

Проте, нещодавнє рішення Окружного суду Гааги у справі Фермерського господарства «СЮ Жнива» проти Газпрому показало, що застосування доктрини «alter ego» не допомагає обійти питання державного імунітету. Це рішення окреслило серйозні правові перепони, які роблять таку стратегію практично безперспективною.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Внаслідок окупації РФ територій Запорізької та Херсонської областей Фермерське господарство «СЮ Жнива» зазнало збитків у розмірі 3,8 млрд гривень (130,3 млн доларів США). Збитки виникли через втрату належного підприємству зерна, яке знаходилось в зерносховищах на окупованій території і було розграбовано або зіпсоване після окупації.

Підприємство звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про відшкодування збитків з РФ. У лютому 2023 року суд ухвалив рішення, в якому визнав відповідальність РФ і зобов'язав останню відшкодувати збитки, завдані «СЮ Жнива» («Рішення проти РФ»)².

У червні 2024 року фермерське господарство ініціювало нове провадження в тому ж суді проти Газпрому та низки афілійованих з ним осіб, вимагаючи на підставі доктрини «alter ego» покладення на відповідачів солідарної відповідальності з РФ за спричинені збитки відповідно до Рішення проти РФ. У серпні 2024 року суд, керуючись цією доктриною, визнав Газпром і пов'язані з ним компанії «альтер его» РФ та поклав на них солідарний обов'язок відшкодувати збитки, завдані «СЮ Жнива» діями країни-агресора («Рішення проти Газпрому»)³.

Надалі «СЮ Жнива» звернулося до Окружного суду Гааги із заявою про визнання та виконання Рішення проти Газпрому на території Нідерландів, намагаючись звернути стягнення на акції Газпрому у компаніях Wintershall та Gazprom International Projects. Заяву було подано на підставі Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах («Конвенція 2019 року»), яка 1 вересня 2023 року набула чинності для України та Нідерландів.

5 червня 2025 року Окружний суд Гааги ухвалив рішення, яким визнав себе некомпетентним розглядати заяву «СЮ Жнива» через державний імунітет РФ і відмовив у визнанні та виконанні Рішення проти Газпрому на території Нідерландів⁴. 

III. РІШЕННЯ ОКРУЖНОГО СУДУ ГААГИ: КЛЮЧОВІ ПРАВОВІ ВИСНОВКИ 

A. Питання, які розглядав суд

Суд розглядав три основні питання: 

1. Темпоральне застосування Конвенції 2019 року: чи підлягає Рішення проти Газпрому визнанню та виконанню в Нідерландах? 
2. Чи має РФ право на державний імунітет від юрисдикції у цій справі? 
3. Чи поширюється імунітет РФ на Газпром та його афілійовані компанії як "alter ego" РФ? 

Б. Ключові правові висновки

а) Застосування Конвенції 2019 року

Суд підтвердив, що Конвенція 2019 року застосовується до визнання і виконання Рішення проти Газпрому, оскільки провадження проти Газпрому в Україні було розпочато вже після набуття Конвенцією чинності для обох держав. Зв’язок Рішення проти Газпрому з Рішенням проти РФ не впливає на темпоральне застосування Конвенції. 

б) Автономний обов’язок суду ex officio перевіряти наявність імунітету

У «Рішенні проти РФ» Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що за українським правом РФ не може посилатися на власний суверенний імунітет від юрисдикції  у випадках, коли вимагається відшкодування шкоди, яка була заподіяна внаслідок військової агресії, оскільки дії РФ кваліфікуються як порушення суверенітету України. Також,  суд вирішив, що РФ не може посилатися на суверенний імунітет, оскільки таке посилання порушувало б гарантоване ст. 6 § 1 ЄКПЛ право на справедливий суд та суперечило б міжнародним зобов’язанням України у сфері боротьби з тероризмом⁵. 

Однак, Окружний суд Гааги, підкреслив, що він не може автоматично прийняти висновки українського суду про відсутність імунітету РФ і зобов’язаний самостійно перевіряти наявність імунітету іноземної держави (ex officio), навіть якщо суд країни походження рішення (український суд) дійшов протилежного висновку. Висновки українських судів не мають преюдиційної сили для нідерландського суду.

в) Кваліфікація дій РФ як acta iure imperii

За загальним принципом, держава має імунітет лише щодо дій у здійсненні державних функцій (acta iure imperii), а не приватноправових дій (acta iure gestionis). Окружний суд Гааги відмітив, що у своїх рішеннях український суд безпосередньо пов'язує втрату зерна з окупацією Російською Федерацією під час здійснення військових дій. Суд визнав, що військова агресія, окупація територій та втрата майна є типовими актами державної влади (acta iure imperii), а не діями держави як суб’єкта приватного права (acta iure gestionis). Це означає, що за правом Нідерландів та звичаєвим міжнародним правом такі акти користуються імунітетом.

В обґрунтування свої позиції суд послався на рішення Міжнародного суду ООН у справі "Німеччина проти Італії" (2012), де підтверджено, що військові дії є суверенними актами, що підпадають під імунітет. Суд також підкреслив, що навіть якщо брати до уваги положення Конвенції ООН про юрисдикційний імунітет держав⁶ (яка ще не набула чинності), винятки з імунітету (наприклад, деліктний) не застосовуються до цієї справи, оскільки вони стосуються лише судів держави, на території якої відбувся делікт (тобто України, а не Нідерландів).

г) Поширення імунітету на "alter ego" держави

Оскільки український суд визнав Газпром відповідальним виключно на підставі ототожнення з РФ ("alter ego"), при цьому власні дії Газпрому не розглядалися, а відповідальність Газпрому повністю базується на Рішенні проти РФ, Окружний суд Гааги постановив, що на Газпром поширюється той самий імунітет, що й на державу. Відповідно, суд дійшов висновку, що визнання Рішення проти Газпрому суперечитиме принципу суверенітету РФ. Зокрема, Окружний суд Гааги зазначив: «Оскільки Газпром розглядається як єдине ціле з Російською Федерацією, а рішення щодо Газпрому повністю ґрунтується на рішенні проти Російської Федерації, визнання рішення проти Газпрому в Нідерландах суперечить принципу суверенітету Російської Федерації».

IV. ПРАКТИЧНІ ВИСНОВКИ

Рішення Окружного суду Гааги демонструє, що державний імунітет РФ є абсолютним бар'єром для визнання та виконання українських рішень про стягнення збитків, завданих військовою агресією РФ, у Нідерландах. Це рішення базується на фундаментальних принципах міжнародного права, зокрема на рішенні Міжнародного суду ООН у справі "Німеччина проти Італії" (2012). Практичним наслідком такого підходу є те, що аналогічні висновки з високою ймовірністю будуть зроблені судами інших європейських країн.

Доктрина «alter ego», застосована українським судом, не дозволяє обійти імунітет, якщо відповідальність компанії встановлена виключно на підставі її ідентифікації як інструмента держави. Юридичне ототожнення російських державних компаній з державою та їх кваліфікація як "одного цілого" має наслідком автоматичне поширення на такі компанії судового імунітету, яким користується РФ як суверенна держава.

Судова стратегія щодо виконання українських рішень про стягнення збитків від військової агресії за кордоном ймовірно не дасть результату у більшості європейських юрисдикцій, які дотримуються аналогічного підходу.

17 липня 2025 року очікується рішення нідерландського суду у подібній справі за заявою української компанії Славутич-Інвест про визнання та виконання українського судового рішення проти Газпрому та ін. щодо відшкодування збитків, спричинених внаслідок військової агресії РФ⁷. З високою ймовірністю, рішення суду буде аналогічним рішенню у справі Фермерського господарства «СЮ Жнива».

Рішення Окружного суду Гааги ще може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, тож остаточна правова оцінка ситуації ще може зазнати змін, хоча, це виглядає малоймовірним сценарієм. 

Деякі юрисдикції (наприклад, США, Велика Британія) мають у законодавстві винятки з імунітету (деліктний, експропріаційний тощо). Однак застосування таких винятків потребує детального аналізу обставин кожної справи, і наразі немає прецедентів, які б дозволяли стверджувати про реалістичність такої стратегії для українських компаній.

[¹] Доктрина «alter ego» дозволяє розглядати окрему юридичну особу як продовження іншої особи (держави), якщо перша повністю контролюється другою та не має реальної самостійності у прийнятті рішень

[²] Рішення Господарського суду Запорізької області від 2 лютого 2023 року у справі № 908/1100/22(908/2455/22)

[³] Рішення Господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2024 року у справі № № 908/1100/22(908/1655/24)

[⁴] Ухвала Окружного суду Гааги від 5 червня 2025 року у справі № C/09/674766 / HA RK 24-584. Доступно за посиланням.  

[⁵] Господарський суд Запорізької області не розглядав питання імунітету в Рішенні проти Газпрому

[⁶] Конвенція Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 2 грудня 2004 року.

[⁷] Global Arbitration Review: Dutch court refuses to enforce against Gazprom as alter ego of Russia, Susannah Moody, 10 червня 2025 року. Доступно за посиланням.

Автори: Олег Альошин, Іван Явнич, Таїса Поетова