Corporate Income tax

The companies’ annual income thresholds allowing companies not to apply an adjustment of their financial result before taxation for tax differences and instead apply an annual reporting period have increased from UAH 20 million to UAH 40 million. This provision is in effect from 23 May 2020.

With effect from 1 January 2021, restrictions on the recognition of interest expenses (“thin capitalization”) apply to the amount of debt obligations to any non-residents, not just related non-residents. The financial result shall be adjusted for the excess of accrued interest more than 30 percent of the amount of the calculated object of taxation that is increased by the amount of financial expenses and depreciation charges (previously – 50%).

The taxpayers engaged in transactions with non-residents are now required to have a business purpose of a transaction, and this concept is defined to have the following key attributes:

• the main or one of the main purposes of a transaction or its result is not to obtain a certain tax benefit; and 
• a person would be ready to purchase goods, works, or services from an unrelated party in comparable conditions. 

Controlling authorities are to prove that there is no business purpose. More so as the above attributes are not exhaustive for such proving. Expenses related to transactions with non-residents, which have no business purpose, the financial result before taxation. These rules have been in effect since 23 May 2020. However, the case law has long been using the concept of "business purpose of transactions" to deal with tax disputes related to profit tax and VAT taxation.

Changes in the accounting of fixed assets have been in effect since 23 May 2020, such as:

• an asset is recognised as a fixed asset if the value of the asset exceeds UAH 20,000 (previously, UAH 6,000);
• amortisation will not accrue as long as fixed assets are not used (operated) in business due to their modernisation, reconstruction, completion, retrofitting and conservation;
• the minimum allowable amortisation periods are reduced, and a “production” way of amortisation is introduced.  

Ліміт річного доходу компанії, який дозволяє не коригувати фінансовий результат на податкові різниці та застосовувати річний звітний період, зріс із 20 до 40 мільйонів гривень.

Перелік різниць, на які коригується фінансовий результат, теж оновився. Зокрема, фінансовий результат збільшується на операції з нерезидентами, вчинені без ділової мети, та зменшується на суму податкових збитків правопопередників, суму дивідендів від контрольованих іноземних компаній тощо.

Можливість визнавати проценти за кредитами від нерезидентів обмежена в операціях із будь-якими нерезидентами (крім деяких МФО та іноземних банків), а не лише пов’язаними нерезидентами, як було раніше. База податку на прибуток збільшується на суму перевищення процентів за кредитами над 30% (раніше 50%) показника "прибуток + фінансові витрати + амортизаційні відрахування". Фінансовий результат коригується лише на проценти, які відповідають принципу «витягнутої руки» за правилами трансфертного ціноутворення.

Якщо платники податку на прибуток здійснюють операції з нерезидентами без ділової мети (розумної економічної причини), це може збільшити податок на прибуток. Ця вимога стосується операцій лише з нерезидентами.

Операція не має ділової мети, якщо (перелік вичерпний):

(А) головною або однією з головних цілей операції є податкова вигода;

(Б) особа не була б готова придбати (продати) товари, роботи, послуги у непов’язаної особи в зіставних умовах.

Відсутність ділової мети доводить податкова.

Із 2021 року, якщо між нерезидентами відбувається продаж частки в бізнесі, вартість якого на 50 і більше відсотків формується з української нерухомості, з прибутку продавця від продажу треба платити 15% податку. Якщо продавець має постійне представництво в Україні, він платить податок самостійно. Інакше податковим агентом для сплати цього податку є покупець і він має стати на облік в Україні. Залежно від країни реєстрації нерезидента-продавця в податковій конвенції між такою країною та Україною може бути виняток із цього правила.

Із 2022 року іноземні компанії, які мають місце ефективного управління в Україні, визнаються резидентами України та мають платити податок із прибутку, отриманого в Україні. Із такого прибутку іноземні компанії платили податок і раніше, але це був податок на репатріацію, для якого зазвичай є пільгові ставки за податковими конвенціями України. Тепер, коли іноземні компанії будуть визнані резидентами, ставка податку буде така, як для резидентів, тобто 18%.

Місцем ефективного управління є Україна, якщо компанією юридично чи фактично керують з України. Це може проявлятися, зокрема, у проведенні засідань органів компанії в Україні чи управлінні банківським рахунком з України.

Додаткові правила визначення резидентності компанії можуть бути в податкових конвенціях між Україною та іноземними країнами.

Якщо іноземна компанія визнана податковим резидентом України, вона не може одночасно бути визнана контрольованою іноземною компанією.

Із 2021 року дивідендами вважається (та оподатковується відповідно) не лише класичний розподіл прибутку, а й такі платежі нерезидентам:

(А) платежі за цінні папери (корпоративні права) нерезиденту, який є пов’язаною особою чи зареєстрований у низькоподатковій юрисдикції;

(Б) сума завищення вартості при купівлі товарів, робіт або послуг у нерезидента, вказаного в абз. (А), або сума заниження вартості при продажу товарів, робіт або послуг такому нерезиденту. Це правило діє, якщо завищення чи заниження відбувається в контрольованій операції, а вартість операції не відповідає принципу "витягнутої руки" за правилами трансфертного ціноутворення;

(В) будь-які виплати української юридичної особи на користь учасника-нерезидента (наприклад, у зв’язку з виходом учасника з компанії), які призводять до зменшення нерозподіленого прибутку української юридичної особи.