Ще з 2014 року на українських посадовців покладено обовʼязок звітувати про відкриття валютних рахунків у іноземних банках. Щодо кожного такого рахунку субʼєкти декларування мають подавати до Єдиного державного реєстру декларацій спеціальне повідомлення про відкриття валютного рахунку за кордоном (ПВВР).
Як показує практика, дуже мала кількість держслужбовців знає про обовʼязок подавати подібні повідомлення, а ще менша – про те, як робити це правильно. У цій статті ми допоможемо декларантам розібратись із цим інструментом антикорупційного контролю і підкажемо, як уникнути зайвих проблем при заповненні ПВВР.
Хто і в які строки має подавати ПВВР?
Згідно із ч. 1 ст. 52 Закону «Про запобігання корупції» суб'єкт декларування має повідомляти НАЗК про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента. Повідомляти необхідно не лише про власні іноземні рахунки, а й про іноземні рахунки членів сімʼї. Під «членами сімʼї» розуміються чоловік/дружина і діти до 18 років, а також будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних).
Субʼєкт декларування повинен подати ПВВР через електронний кабінет декларанта на сайті НАЗК у такі строки:
- Стосовно рахунків субʼєкта декларування: протягом 20 календарних днів з дня відкриття такого рахунку.
- Стосовно рахунків члена сімʼї: протягом 20 календарних днів з дня відкриття рахунку членом сімʼї або протягом 20 календарних днів з дня, коли декларанту стало відомо чи повинно було стати відомо про відкриття такого рахунку.
Що розуміється під «валютним рахунком в установі банку-нерезидента»?
Розберемо складові цього поняття детальніше:
- Валютний рахунок – будь-який рахунок субʼєкта декларування або члена сімʼї в будь-якій валюті, відкритий в установі банку-нерезидента.
- Установа банку-нерезидента – юридична особа-нерезидент з банківською ліцензією, її філії чи відділення, що створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави та знаходяться за межами України.
Далеко не кожна фінансова установа є банком у розумінні Закону. Наприклад, такі популярні сервіси як PayPal Inc., Payoneer чи Wise не є банківськими установами. Так само не належать до валютних банківських рахунків брокерські та інвестиційні рахунки (Interactive Brokers, Fidelity тощо).
Окремо хочемо застерегти декларантів від типової помилки – під «установою банку-нерезидента» не маються на увазі банки з іноземним капіталом, які працюють на території України (АТ «Райффайзен Банк», АТ «Креді Агріколь Банк» тощо). Якщо банк як юридична особа зареєстрований в Україні і просто має іноземних власників або є частиною міжнародної мережі – він не вважається банком-нерезидентом для цілей Закону «Про запобігання корупції».
Чи існують винятки з обовʼязку подавати ПВВР?
Закон дозволяє не подавати ПВВР у разі, якщо іноземний рахунок був відкритий під час воєнного стану виключно для отримання матеріальної допомоги, що передбачена законодавством іноземної держави (крім держави-агресора) і виплачена за рахунок коштів іноземної держави або міжнародної організації, та буде закритий протягом 1 місяця з дня завершення воєнного стану.
Як НАЗК може дізнатись про мої валютні рахунки?
Декларантів часто цікавить, як НАЗК може дізнатись про факт відкриття рахунків за кордоном. Розглянемо можливі шляхи отримання такої інформації Національним агентством:
- Від самого декларанта. НАЗК має доступ до даних про рух коштів декларантів і членів їх сімей в українських банках. Якщо реквізити іноземного рахунку фігурують у виписках українського банку – наприклад, декларант переказує собі кошти з-за кордону на український рахунок – НАЗК може дізнатись про існування такого іноземного рахунку. Також непоодинокими є ситуації, в яких декларант самостійно надає НАЗК інформацію про іноземний рахунок у щорічній декларації, але при цьому забуває подати окреме ПВВР щодо такого рахунку.
- Витоки інформації. НАЗК може отримати інформацію про рахунки в іноземних банках від журналістів-розслідувачів або з несанкціонованих витоків інформації на кшталт Panama Papers.
- Запити до іноземних банків. НАЗК може спробувати звернутися до іноземного банку із прямим запитом про рахунки декларанта. Як показує практика, іноземні банки не надають відповіді на подібні запити Національного агентства. Втім, ситуація може змінитись, якщо запит буде подано органом досудового розслідування (НАБУ, ДБР, БЕБ тощо) у рамках кримінального провадження.
- Обмін інформацією з правоохоронцями. НАЗК може отримати інформацію про іноземні рахунки в рамках обміну інформацією з українськими правоохоронними органами. Наскільки нам відомо, НАБУ і ДБР періодично діляться з НАЗК відомостями, отриманими під час проведення слідчих дій у рамках кримінального провадження.
- Автоматичний обмін інформацією за CRS. Існує думка, що НАЗК може отримати інформацію про іноземні рахунки від ДПС, яка в свою чергу отримує такі відомості від іноземних держав в рамках податкового обміну CRS. Втім, отримана в рамках CRS інформація згідно з ст. 22 Конвенції про адміністративну допомогу в податкових спорах є таємною і за загальним правилом може використовуватися лише для податкових цілей. Станом на сьогодні нам не відомо про випадки, коли б НАЗК використало проти декларанта інформацію, отриману ДПС у рамках CRS-обміну.
Яка відповідальність передбачена за порушення правил подання ПВВР?
Неподання або несвоєчасне подання ПВВР є правопорушенням, повʼязаним з корупцією, за яке передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Санкція цієї статті передбачає штраф у розмірі від 1 700 до 3 400 грн. У випадку повторного порушення протягом року до субʼєкта декларування може бути застосовано штраф у розмірі від 1 700 до 5 100 грн з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 1 рік.
Притягнення особи до відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є підставою для внесення відомостей про особу до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення (так званий «Реєстр корупціонерів»), а також стати приводом для звільнення окремих категорій декларантів (поліцейські, члени наглядових рад державних підприємств, члени НКРЕКП тощо).
Чи існує практика притягнення до відповідальності за неподання ПВВР?
Ми дослідили судову практику щодо притягнення декларантів до адміністративної відповідальності за неподання або несвоєчасне подання ПВВР у 2014-2026 рр. Результат виявився несподіваним – таких судових рішень одиниці. Чи не єдиним прикладом є постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2021 у справі №761/36962/19. У ній суд встановив, що другий секретар Посольства України в Республіці Польща подав ПВВР про відкриття валютного рахунку в PKO Bank Polski із запізненням на 55 днів.
На нашу думку, незначна кількість судової практики щодо ПВВР пояснюється складністю отримання даних про рахунки декларантів в іноземних банках. Наразі НАЗК банально не має ефективних засобів для самостійного отримання такої інформації.
Повідомлення про відкриття валютного рахунку залишається одним із найменш помітних інструментів фінансового контролю, про який декларанти часто забувають. Переважна більшість пропущених повідомлень наразі не трансформуються у судові рішення про притягнення до відповідальності, оскільки НАЗК і Нацполіція поки що не мають дієвих методів виявлення порушень у цій сфері.
Втім, відсутність ефективного контролю в жодному разі не має стати приводом для нехтування обовʼязком подання ПВВР. У разі виявлення порушення ціна неуважності може бути вкрай високою: включення до Реєстру корупціонерів здатне завдати істотної шкоди професійній репутації та стати перешкодою для успішної карʼєри на державній службі.
Автори: Анатолій Пашинський, Максим Васильєв