Вступ
Останнім часом на тлі обговорень проєкту нового Цивільного кодексу України у фокусі уваги опинилися процедура розірвання шлюбу та механізми примирення сторін. За статистикою, наша країна входить у топ-5 держав за кількістю розлучень.
Важливо одразу зазначити, що Україна належить до числа держав із відносно швидкою та доступною процедурою розірвання шлюбу. Водночас простота самої процедури не завжди означає відсутність правових ризиків і конфліктів між подружжям після припинення шлюбу.
У цій публікації ми розберемо процедуру розірвання шлюбу в Україні у порівнянні з провідними країнами Європи, проаналізуємо потенційні законодавчі зміни та спробуємо відповісти на запитання, де саме українське законодавство ставить кому: «розлучитися не можна, примиритися» чи все ж таки «розлучитися, не можна примиритися»?
Розірвання шлюбу в Україні
В Україні передбачено два способи розірвання шлюбу:
- Судовий: за позовом одного з подружжя або за спільною заявою подружжя, яке має дітей.
- Позасудовий: через органи державної реєстрації актів цивільного стану (далі – ДРАЦС) або консульські установи.
Важливо, що процедура, рівень складності та строки розірвання шлюбу залежать від двох ключових факторів: наявності спільних неповнолітніх дітей та взаємної згоди подружжя.
Нижче розглянемо всі доступні шляхи – від найшвидшого до найтривалішого.
1) Позасудовий порядок розірвання шлюбу (ДРАЦС або консульство)
Умови: відсутність спільних неповнолітніх дітей, взаємна згода (або якщо один з подружжя визнаний безвісно відсутнім чи недієздатним).
Орієнтовний строк: 1 місяць.
Розірвання шлюбу через ДРАЦС – це найшвидший варіант.
Стандартна процедура розірвання шлюбу виглядає таким чином. Подружжя особисто подає спільну заяву до відділу ДРАЦС за місцем проживання одного з них. Важливо: в умовах воєнного стану подати таку заяву можна до будь-якого відділу ДРАЦС в Україні, незалежно від місця реєстрації. Через один місяць (у призначену ДРАЦС дату) необхідно зʼявитися до ДРАЦС для реєстрації розірвання шлюбу та отримання свідоцтва.
За наявності поважних причин (проживання за кордоном, хвороба, відрядження) той, хто відсутній, може передати нотаріально засвідчену заяву через іншого з подружжя. Якщо один із подружжя не може бути присутнім на фінальній реєстрації необхідно завчасно оформити та подати до ДРАЦС нотаріально засвідчену згоду на реєстрацію розірвання шлюбу без його участі. У цій згоді також вказується відділ ДРАЦС, до якого слід надіслати готове свідоцтво про розірвання шлюбу. Проте присутність хоча б одного з подружжя є обов'язковою.
Якщо подружжя (без дітей) постійно проживає за межами України, розірвати шлюб можна в українській консульській установі. Процедура та строки є повністю аналогічними до розірвання шлюбу через ДРАЦС в Україні.
2) Судовий порядок розірвання шлюбу
Якщо подружжя має спільних неповнолітніх дітей або один із партнерів не дає згоди на розлучення, процедура відбувається виключно через суд. Залежно від ситуації, існує два формати судового розгляду.
2.1. За спільною заявою подружжя
Умови: наявність спільних неповнолітніх дітей та взаємна згода.
Орієнтовний строк: 1 місяць (після відкриття провадження).
У такому випадку подружжя подає до суду за місцем проживання одного з них відповідну заяву. Вона розглядається судом в окремому провадженні, що значно спрощує процес, і через місяць ухвалюється рішення про розірвання шлюбу.
Обовʼязковою умовою для цієї процедури є подання до суду нотаріально засвідченого договору про розмір аліментів на дитину та письмового договору про визначення місця проживання дитини та спосіб участі батьків у її вихованні.
2.2. За позовом одного з подружжя
Умови: відсутність згоди іншого з подружжя.
Орієнтовний строк: від 3 місяців до 1 року й більше.
Якщо один із партнерів заперечує проти розлучення, процедура відбувається виключно через суд. Ініціатор подає позов про розірвання шлюбу, у якому має обґрунтувати, що подальше спільне життя суперечить інтересам одного з подружжя або дітей.
Такі справи зазвичай розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. У середньому процес триває до 3 місяців. Однак строк безпосередньо залежить від поведінки сторін: відповідач може затягувати розгляд (наприклад, не зʼявлятися на засідання) або просити суд надати строк на примирення (до 6 місяців). Суд має право надати подружжю такий строк (до 6 місяців), якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (проте примирення не призначається, якщо мало місце домашнє насильство).
Також рішення суду про розірвання шлюбу можна оскаржити в апеляційному порядку, і лише після цього воно набере законної сили, що додатково може розтягнути процес.
Чому процес може затягнутися?
Часто позивачі прагнуть вирішити всі питання одночасно і в одному позові просять суд розірвати шлюб, стягнути аліменти та визначити місце проживання дитини. У такому випадку строк розгляду справи може значно затягнутися, і така справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження, що включає в себе проведення підготовчих засідань та засідань по суті справи, судових дебатів тощо. Це може розтягнути процес на рік і більше. Тому якщо пріоритетом є швидке розірвання шлюбу, доцільно подавати позови про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини окремо від позову про розірвання шлюбу.
Розірвання шлюбу в Європі
Німеччина: обовʼязкова сепарація та поділ пенсій
Умови: окреме проживання (сепарація) від 1 до 3 років.
Орієнтовний строк: від кількох тижнів (після завершення сепарації) до кількох років.
Ключова особливість: лише судовий порядок розірвання шлюбу та обов’язковий перерозподіл пенсійних внесків.
У Німеччині довгий час було заборонене розірвання шлюбу без обґрунтування причини розірвання шлюбу. Не можна було просто прийти до суду і просити його розірвати шлюб; обовʼязково необхідно було наводити причину, вичерпний перелік яких передбачався Цивільним кодексом ФРН (наприклад, подружня зрада чи неможливість мати дітей). Тільки за цих умов суд міг ухвалити рішення.
На відміну від України, у Німеччині розірвання шлюбу можливе лише в судовому порядку. Також встановлені доволі великі терміни сепарації (окремого проживання), які необхідні для його розірвання. За загальним правилом можна вимагати розірвання шлюбу, якщо подружжя прожило 3 роки окремо. Винятком є випадок, коли інший з подружжя не заперечує проти розлучення – тоді пара має прожити окремо протягом одного року. Та лише у виключних випадках, наприклад, якщо вчинялося домашнє насильство, шлюб може бути розірваний до спливу терміну сепарації.
Для розірвання шлюбу необхідно звернутися до суду з заявою про розірвання шлюбу. Для застосування однорічного терміну сепарації той з подружжя, хто не є заявником, має подати до суду заяву, у якій зазначити, що він не заперечує проти розірвання шлюбу. Важливим є те, що у випадку розірвання шлюбу за згодою, тому з подружжя, хто подає заяву про розірвання обовʼязково необхідний адвокат, який буде виступати його представником, для іншого з подружжя такий адвокат не потрібен.
Під час розірвання шлюбу не обов’язково одночасно вирішувати питання про поділ майна, стягнення аліментів та інші питання. Ці питання вирішує суд лише за наявності заяви одного з подружжя.
Проте суд під час розірвання шлюбу обов’язково здійснює перерозподіл пенсійних прав подружжя (Versorgungsausgleich). За законодавством Німеччини пенсійні внески, які зроблені за час перебування у шлюбі, є спільним майном подружжя. Пояснимо на прикладі: є подружня німецька пара, яка прожила у шлюбі 10 років. Чоловік весь цей час працював інженером з гарною зарплатою. За ці 10 років він накопичив у німецькому пенсійному фонді умовні 10 «пенсійних балів». Дружина 10 років не працювала, бо доглядала за трьома дітьми й займалася домогосподарством. Її пенсійні накопичення за цей час дорівнюють нулю. При розірванні шлюбу німецький суд бере ці 10 балів чоловіка, ділить їх навпіл і просто переписує 5 балів на пенсійний рахунок дружини. У результаті: коли вони обоє вийдуть на пенсію, частина пенсії чоловіка (зароблені за ці 10 років шлюбу) буде виплачуватися його колишній дружині.
Загалом процес розірвання шлюбу з моменту подання заяви до суду триває декілька тижнів, проте у випадку заявлення вимог про стягнення аліментів на утримання дитини чи поділ майна подружжя цей процес значно затягується.
Франція: від швидких угод до довгих судів з пошуком винних
Умови: окреме проживання понад 1 рік або наявність вини подружжя.
Орієнтовний строк: від кількох місяців (договірний порядок) до кількох років (у суді).
Ключова особливість: кожен із подружжя повинен мати власного адвоката, поділ спільного майна перед розірванням шлюбу в позасудовому порядку, заслуховування думки дитини та встановлення тимчасових заходів для життя сімʼї.
У Франції процедура розірвання шлюбу є дуже варіативною, і її складність прямо залежить від того, чи змогло подружжя домовитися про всі наслідки розірвання шлюбу.
Якщо подружжя досягло повної згоди щодо самого факту розлучення та всіх його наслідків, застосовується швидка позасудова процедура: кожен із подружжя обов’язково наймає власного адвоката, і вони спільно розробляють договір про розірвання шлюбу. Після погодження всіх умов цей договір підписується сторонами та передається нотаріусу для реєстрації, після чого шлюб вважається розірваним. Важливий нюанс стосується дітей: для такого позасудового розлучення необхідна офіційна заява про те, що неповнолітня дитина була поінформована про своє право бути вислуханою суддею і не бажає ним скористатися. Якщо ж дитина захоче висловити свою думку, справа автоматично переходить до суду.
Для того щоб розлучитися за угодою, подружжя має обовʼязково врегулювати всі ключові питання щодо наслідків розірвання шлюбу. Необхідно повністю ліквідувати режим спільного майна подружжя, тобто поділити все спільне майно та вирішити питання щодо місця проживання дітей та розміру аліментів.
Ще однією особливістю французького права є обовʼязкове вирішення питання щодо компенсаційної виплати. Це спеціальна виплата, яку один із подружжя може бути зобовʼязаний виплатити іншому, щоб вирівняти різницю в рівні їхнього життя, яка виникне після розлучення.
Якщо ж згоди подружжя щодо розірвання шлюбу немає і домовитися не вдається, процес переходить у судову площину. Французьке законодавство передбачає кілька підстав для судового розлучення:
- розлучення через остаточне припинення шлюбних відносин (проживають окремо понад один рік)
- розлучення з вини одного з подружжя, наприклад, якщо було вчинене домашнє насильство, мала місце подружня зрада чи залишення сімʼї.
Сам судовий процес у Франції розпочинається не з розірвання шлюбу, а зі спеціального слухання щодо «тимчасових заходів». Оскільки судові сімейні спори можуть тривати роками, суддя на самому початку процесу визначає правила, за якими сімʼя житиме до ухвалення остаточного рішення. Суддя вирішує, хто тимчасово залишиться проживати в сімейному житлі, з ким будуть діти, який розмір тимчасових аліментів необхідно сплачувати та на кого покладається обов'язок тимчасово погашати спільні кредити.
Щодо строків розірвання шлюбу, то це залежить від конкретної справи. Розірвання шлюбу за взаємною згодою займає лише кілька місяців. Проте, якщо справа доходить до суду і супроводжується конфліктами, процес може розтягнутися до кількох років. Строки значно збільшуються, якщо сторони не можуть поділити спільне майно подружжя, подають апеляції на тимчасові заходи або якщо суддя призначає додаткові експертизи.
Велика Британія (Англія та Уельс): розлучення без вини та періоди очікування
Умови: перебування у шлюбі не менше ніж 1 рік.
Орієнтовний строк: до 1 року.
Ключова особливість: розділення рішень на «умовне» та «остаточне».
З прийняттям відповідного закону у 2020 році (який фактично набрав чинності у квітні 2022 року), в Англії та Уельсі можна розривати шлюб без доведення вини одного з подружжя, раніше ж це можна було робити лише за наявності певних підстав, наприклад, зради. У Великій Британії існує лише судова процедура розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу може бути здійснено в суді за спільною заявою подружжя або ж за заявою одного з подружжя. Для розірвання шлюбу не потрібно одночасно врегульовувати будь-які питання щодо виховання дітей, стягнення аліментів чи поділу спільного майна подружжя. Умовами для розірвання шлюбу є:
- перебування осіб у шлюбі не менше ніж один рік;
- шлюб остаточно розпався.
Британське законодавство передбачає обовʼязкові періоди очікування перед розірванням шлюбу. Існує два види рішень, які ухвалює суд у процесі розірвання шлюбу: «умовне рішення» та «остаточне рішення». Умовне рішення видається лише через 20 тижнів після подання заяви про розірвання шлюбу, для його видачі суддя перевіряє наявність підстав для розірвання шлюбу, це умовне рішення не розриває шлюб, а лише надає право подружжю подавати заяви про поділ майна та присудження аліментів. Важливо, що це умовне рішення не видається автоматично, а лише за окремою заявою заявника.
Лише через 6 тижнів і 1 день після отримання «умовного рішення» можна звертатися за «остаточним рішенням», яке вже і припиняє шлюб. Загалом, з урахуванням часу на обробку документів судом, стандартний процес розлучення триває близько 6-8 місяців.
Варто зазначити, що процес розірвання шлюбу є повністю відокремленим від вирішення майнових спорів. Британський суд має право затвердити угоду про поділ спільного майна подружжя або ухвалити фінансовий наказ щодо виплати аліментів лише після ухвалення «умовного рішення» про розлучення. А набуде чинності такий наказ виключно після розірвання шлюбу за «остаточним» рішенням.
Отже, вищевикладене свідчить про те, що українська модель розірвання шлюбу є значно менш формалізованою, ніж моделі Німеччини, Франції та Великої Британії. На відміну від зазначених держав, українське законодавство не передбачає обовʼязкових багаторічних періодів сепарації чи тривалих строків очікування перед припиненням шлюбу, що робить процедуру більш доступною та оперативною для подружжя.
Потенційні зміни в українському законодавстві
Попри відносну простоту чинної процедури розірвання шлюбу, законодавець продовжує шукати механізми для її вдосконалення та подальшого зменшення навантаження на судову систему. 09 квітня 2026 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Цивільного кодексу України (далі – Проєкт). Наразі цей проєкт пройшов перше читання та був взятий за основу та готується до другого читання.
Проєктом пропонується додати ще одного субʼєкта, який зможе реєструвати розірвання шлюбу: нотаріуса.
Також планується зменшити навантаження на суддів та дозволити розривати шлюб за спільною заявою подружжя, яке має дітей, у позасудовому порядку: у нотаріуса або у ДРАЦС. Для цього необхідно подати спільну заяву про розірвання шлюбу та нотаріально посвідчений договір про розподіл батьківської відповідальності й способи виконання обовʼязку утримувати дитину (крім випадків, якщо такі питання вже вирішив суд або орган опіки та піклування). Після спливу одного місяця з моменту подання заяви подружжя приходить до нотаріуса чи ДРАЦС для реєстрації розірвання шлюбу.
Проєкт містить положення, яке деталізує інститут примирення під час розірвання шлюбу. Наразі примирення подружжя може бути застосоване судом, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, а строк такого примирення не може перевищувати 6 місяців. Проєктом же пропонується запровадити обовʼязок суду встановлювати строк в один місяць для пар, які мають малолітню дитину або дитину з інвалідністю і вже дійшли згоди щодо юридичних наслідків розлучення (розподіл батьківської відповідальності, утримання дитини та подружжя, поділ майна). Якщо ж згоди щодо цих наслідків немає, встановлюється строк для примирення до 6 місяців.
Строк для примирення не буде встановлюватися якщо:
- було встановлено режим окремого проживання подружжя, який тривав щонайменше 6 місяців;
- подружжя не має малолітньої дитини або дитини з інвалідністю і дійшло згоди щодо юридичних наслідків розірвання шлюбу;
- один з подружжя вчинив домашнє насильство або іншу протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення.
Новацією також є те, що у випадку негідного поводження (вчинення домашнього насильства, кримінального правопорушення, аморального вчинку, зради тощо) винна сторона може втратити право іменуватися прізвищем іншого з подружжя. Таке положення є поширеним у європейських країнах: наприклад, у Франції колишні партнери взагалі втрачають право іменуватися прізвищем одне одного, крім випадку наявності дозволу іншого з подружжя чи особливого інтересу для себе чи дітей.
Висновки
Таким чином, у порівнянні з Німеччиною, Францією та Великою Британією розірвання шлюбу в Україні є відносно простою та гнучкою процедурою. Можна сказати, що українське законодавство тяжіє до того, щоб ставити кому після першого слова: «розлучитися, не можна примиритися», принаймні в тому сенсі, що Україна не робить збереження шлюбу примусовим багаторічним обов’язком подружжя.
В Україні закон не вимагає тривалого періоду окремого проживання подружжя перед розлученням та не пов’язує можливість припинення шлюбу з обов’язковим попереднім вирішенням майнових спорів. А запропоновані Проєктом зміни свідчать про прагнення законодавця до ще більшого спрощення процедури та зменшення навантаження на судову систему.
Водночас навіть відносна простота процедури не виключає можливих процесуальних ускладнень. Тривалість розгляду справи може збільшуватися через спір між сторонами щодо розірвання шлюбу, застосування судом строку для примирення, необхідність вирішення питань щодо дітей або оскарження судового рішення.
Разом із тим, незалежно від обраного способу розірвання шлюбу, ключове значення для подружжя має своєчасне врегулювання питань, повʼязаних із його наслідками. Досягнення домовленостей щодо поділу майна, участі у вихованні дітей, сплати аліментів та інших взаємних прав і обов’язків дозволяє мінімізувати ризик виникнення тривалих судових спорів після розірвання шлюбу та забезпечує належний захист інтересів подружжя.
Авторка: Мілана Нечваль