Питання стягнення зі сторони, яка програла, витрат на адвоката другої сторони чомусь аж надто делікатне. Одна із граней цього питання – чи можна стягнути витрати на адвоката, понесені під час апеляційного чи касаційного оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на адвоката?
Уявімо собі таку послідовність подій: суд ухвалив рішення по суті, після цього сторона, яка виграла спір, подала заяву про розподіл судових витрат, далі суд ухвалив додаткове рішення про стягнення зі сторони, яка програла, витрат на адвоката сторони, яка виграла, після цього сторона, яка програла, подає апеляційну скаргу на додаткове рішення. Таку ситуацію уявити зовсім не складно, адже вона стається досить часто, тим паче, що за оскарження додаткового рішення судовий збір не сплачується.
Так ми отримуємо своєрідний окремий «маленький» процес в процесі, де додаткове рішення оскаржується окремо від рішення по суті. Ще цікавішою стає картина, коли апеляційний суд за наслідками перегляду рішення по суті виносить додаткову постанову по витратах, яка теж може окремо оскаржуватися до Верховного Суду.
Адвокати, звісно ж, зацікавлені отримати окремий гонорар за свою роботу в цих «маленьких» процесах по витратах, тим паче, що ці процеси інколи не простіші за вирішення спору по суті. Клієнти ж, які виграли спір по суті, зацікавлені в тому, щоб цей окремий гонорар їм відшкодував опонент, який спір програв. Окрім зрозумілого інтересу це й виглядає справедливо, чи не так?
Таку позицію розділяють не всі. У січні цього року Верховний Суд у складі колегії суддів КГС вирішив, що «оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат» (постанова від 30.01.2024 у справі № 925/790/17(925/580/20)). Цю позицію в подальшому неодноразово враховували й апеляційні суди.
Але вже зовсім інша позиція Верховного Суду з’явилася на днях. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України» (постанова від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, оприлюднена в ЄДРСР 03.07.2024).
І хоча в постанові Великої Палати не зазначено про відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 925/790/17(925/580/20), суди, включно із Верховним, надалі повинні враховувати саме позицію Великої Палати Верховного Суду. То ж сміливо заявляймо витрати, понесені під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового рішення.
Автор: Богдан Шабаровський