Сьогодні становище на ринку нерухомості є достатньо цікавим та неоднозначним. Цікавим, тому що у 2017 р. спостерігалося певне зрушення, з'явилися нові угоди, в тому числі інвестиційні. Якщо порівнювати з 2016 р., то їх стало більше, вони більш значні та різнопланові (не лише у житловій, але й у комерційній нерухомості та в інфраструктурі).
Однак інфраструктуру варто відділити від загальних тенденцій, оскільки у цьому напрямку є один помітний основний замовник – держава, а також одне джерело фінансування (узагальнено) - зовнішні запозичення. Звичайно, на цьому фоні в Україну "заходять" іноземні будівельні компанії, причому не лише з територіально і ментально близьких Україні Польщі та Туреччини, але й з віддаленого сонячного Китаю та Південної Кореї. Проте кількісно приватних проектів тут менше, вони здебільшого згуртовані навколо експортоорієнтованих галузей (сільського господарства і металургії) та традиційно розвиваються великими холдингами, переважно місцевими або за їх участю.
Деякий поштовх до розвитку галузі також додає альтернативна енергетика. Мова йде, насамперед, про земельні питання і питання будівництва нових електростанцій. Допоки ще діє привабливий режим "зеленого тарифу", знаходиться багато охочих увірвати ласий шматок в Україні. Цікаво, що це однаково стосується іноземних енергетичних компаній та портфельних інвесторів, які вже мають гіркий досвід згортання стимулюючих програм у цій сфері деякими європейськими державами.
Неоднозначним становище галузі є через те, що наразі важко говорити, про відновлення ринку на якомусь більш-менш стабільному або принаймні прогнозованому рівні.
Житло будується і багато, однак ціни особливо не ростуть і не падають, доступного фінансування як не було, так і немає, а невгамовні ЗМІ час від часу підкидають масла у вогонь прогнозами про чергове падіння ринку, яке все ніяк не настане. Це на фоні того, що знайти вільну ділянку під житлову забудову у м. Києві майже неможливо. Потрібно або щось реконструювати, або зносити, або змінювати цільове призначення та детальний план території, або домовлятися з військовими відомствами, Академією наук чи іншими багатопрофільними державними підрозділами, у віданні яких ще залишилися більш-менш цікаві ділянки.
Комерційні об'єкти також продовжують вводити в експлуатацію. Особливо об’єкти, будівництво яких розпочалося декілька років тому, тобто за трохи інших ринкових прогнозів. Однак їх заповнення орендарями напряму залежить від загального розвитку економіки, виходу на ринок нових компаній, розширення діяльності гравців на ринку, збільшення покупної спроможності населення тощо. Однак цих явищ ми поки що не спостерігаємо (принаймні масово). Мале підприємництво, ІТ-галузь, стартапи, про які наразі багато говорять, насправді не є тією рушійною силою, яка могла б дати значний поштовх до розвитку ринку комерційної (насамперед офісної) промисловості. Знані за кордоном інтернет-містечка та ІТ-кластери для України поки що залишаються. Як то кажуть, "за горами". Хоча варто визнати заслугу саме цієї молодої спільноти у появі та розвитку в Україні такого явища як коворкінги, які наразі потихеньку витісняють традиційні офіси з ділових центрів.
Ще менше подій відбувається на ринку промислової нерухомості, звичайно, якщо не приписувати сюди альтернативну енергетику, про яку згадувалося вище. Вже кілька років поспіль спостерігаємо, що основні проекти у цій сфері стосуються більше добудови та розширення старих підприємств, ніж інвестицій у нові. Інтерес китайських компаній до української промисловості після порушених зав'язків останніх з російською промисловістю зводиться здебільшого до придбання технологій, в тому числі шляхом залучення українських вчених до Китаю та перенесення туди основного виробництва. З двох найбільш значних інвестиційних угод у промисловості, які ми супроводжували у 2017 р., (до речі, між іноземними інвесторами), один інвестор продавав підприємство у зв'язку з виходом з українського ринку, а інший – купував у зв'язку з перенесенням підприємства та нарощенням обсягів виробництва. Таким чином, загальний баланс для української промисловості, можна сказати, зійшовся.
Головне, що юристам наразі вистачає роботи у галузі нерухомості. Причому в усіх напрямках: у житловій, комерційній, промисловості, енергетиці та інфраструктурі. Поступово з'являються нові іноземні інвестори з сусідніх Польщі, Туреччини та Ізраїлю, іноді з більш віддалених країв (у тому числі зі східних). Придивляються, поки обережно. Деякі намагаються розпочинати переговори щодо інвестування. Отже, є надії на подальший розвиток. Як на мене, вони небезпідставні.
Опубліковано: "Юридична Газета", №7, 13 лютого 2018 р.
Автор: Олександр Бородкін