Вступ
Антимонопольний комітет України (АМКУ) є головним антимонопольним органом України, який здійснює контроль за концентраціями суб'єктів господарювання та надає дозволи на їх здійснення. У виняткових випадках концентрацію, на яку АМКУ не надав дозвіл, може дозволити Кабінет Міністрів України, якщо буде доведено, що її позитивний вплив на суспільні інтереси значно переважає потенційні негативні наслідки для конкуренції. Водночас цей механізм має винятковий характер і застосовується виключно для забезпечення суспільних інтересів, а не як альтернативна процедура розгляду концентрацій.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" (надалі – Закон про конкуренцію) є основним нормативно-правовим актом, що регулює питання контролю за концентрацією суб'єктів господарювання в Україні. Він визначає, (1) які правочини вважаються концентрацією, (2) встановлює умови, за яких для її здійснення необхідно отримати дозвіл АМКУ, (3) окреслює підстави для надання такого дозволу або заборони концентрації, а також (4) регулює загальну процедуру отримання дозволу.
Нормативно-правову базу, що регулює питання концентрації суб'єктів господарювання, доповнено низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих АМКУ та які доповнюють Закон про конкуренцію та надають практичні рекомендації щодо оцінки конкретних питань, які виникають у справах про концентрацію, зокрема:
- положенням про порядок розгляду заяв та справ про концентрацію суб'єктів господарювання, яке визначає процедурні вимоги до подання заяв про концентрацію та їх розгляду;
- рекомендаційними роз'ясненнями щодо оцінки горизонтальних концентрацій;
- рекомендаційними роз'ясненнями щодо оцінки негоризонтальних концентрацій;
- методичними рекомендаціями щодо кваліфікації створення спільного підприємства;
- порядком визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- методичними рекомендаціями щодо застосування поняття контролю; та
- методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
У ч. 2 ст. 22 Закону про конкуренцію надано таке визначення "концентрації":
- злиття або приєднання суб'єктів господарювання, не пов'язаних відносинами контролю між собою;
- набуття прямого або опосередкованого контролю над цілим або частинами суб'єкта господарювання чи його активами, зокрема, шляхом: (1) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, у тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується; (2) укладення правочинів щодо придбання прав, які дають змогу визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання розпорядження або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання та/або забезпечувати вирішальний вплив на формування органу управління, на результати голосувань чи прийняття рішень органами суб’єкта господарювання; (3) безпосереднього або опосередкованого набуття у власність чи в користування часток (акцій, паїв), що забезпечує можливість чинити вирішальний вплив, у тому числі досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання; та (4) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; та
- створення двома і більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який самостійно здійснюватиме повнофункціональну господарську діяльність протягом тривалого періоду.
Поняття "контролю", набуття якого є найпоширенішим видом концентрації в Україні, тлумачиться досить широко. Контроль виникає, коли фізична чи юридична особа має можливість чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Такий вплив може ґрунтуватися, зокрема, на праві володіння чи користування активами, повноваженнях формувати склад органів управління або приймати важливі рішення щодо господарської діяльності, договірних механізмах, які дають змогу одній стороні визначати умови господарської діяльності чи давати іншій стороні обов'язкові до виконання вказівки, а також на постійному обійманні ключових керівних посад особами, які вже обіймають одну чи кілька таких посад в іншому суб'єкті господарювання. Закон про конкуренцію не встановлює вичерпного переліку форм контролю. Суб'єкти господарювання, пов'язані відносинами контролю, вважаються однією групою суб'єктів господарювання, зокрема для цілей розрахунку вартісних показників, перевищення яких зумовлює необхідність отримання дозволу на концентрацію.
Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу АМКУ, якщо учасники концентрації перевищують такі вартісні показники:
- сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) усіх учасників концентрації, у тому числі за кордоном, перевищують 30 мільйонів євро, при цьому сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) в Україні принаймні двох із них перевищує 4 мільйони євро; або
- вартість активів або обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) в Україні хоча б одного з учасників концентрації перевищує 8 мільйонів євро, і при цьому обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) хоча б одного іншого учасника концентрації, у т.ч. за кордоном, перевищує 150 мільйонів євро.
Вартісні показники розраховуються на рівні всієї групи суб'єктів господарювання з урахуванням відносин контролю. Розрахунок здійснюється на підставі даних за останній фінансовий рік із застосуванням офіційного курсу Національного банку України, що діяв в останній день такого року.
Водночас Закон про конкуренцію передбачає низку винятків із загальних правил контролю за концентраціями. Зокрема, не вважаються концентрацією: (1) створення суб'єкта господарювання, який не здійснюватиме повнофункціональну господарську діяльність протягом тривалого періоду, при цьому такі дії розглядаються як узгоджені дії; (2) придбання часток (акцій, паїв) суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є проведення фінансових операцій чи операцій із цінними паперами, з метою їх подальшого перепродажу за умови дотримання встановлених законом обмежень; (3) дії між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю (внутрішньогрупові операції), якщо такий контроль було набуто з дотриманням вимог Закону про конкуренцію; (4) набуття контролю над суб'єктом господарювання або його частиною арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади; (5) набуття банками або іншими фінансовими установами певних активів у передбачених законом випадках, зокрема в межах фінансової реструктуризації або внаслідок звернення стягнення на предмет застави, іпотеки чи іншого забезпечувального обтяження.
На період дії воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року Закон про конкуренцію передбачає додаткові випадки, у яких отримання дозволу АМКУ на концентрацію не вимагається. До них належать:
- набуття контролю над суб'єктами господарювання або їх частинами у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також господарськими товариствами, у яких державі належить 50 і більше відсотків часток (акцій, паїв), або їх підконтрольними суб'єктами, якщо метою такого набуття є недопущення виникнення або усунення наслідків надзвичайних ситуацій чи збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні, водовідведенні або постачанні природного газу;
- концентрації, що прямо передбачені та здійснюються на умовах, встановлених законом, з метою посилення обороноздатності України і відсічі збройної агресії Російської Федерації, якщо ці концентрації здійснюються між суб'єктами господарювання за межами України з метою розроблення та впровадження технологій і виробництва товарів військового призначення та подвійного використання в Україні; та
- правочини, що вчиняються внаслідок процедури примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів".
Здійснення концентрації без попереднього отримання дозволу АМКУ може призвести до накладення штрафу в розмірі до 5% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року накладення штрафу. Отримати дозвіл на концентрацію можна і після її здійснення, однак це не звільняє від відповідальності за здійснення концентрації без попереднього дозволу. При цьому Закон про конкуренцію не передбачає притягнення до відповідальності продавця або об'єкта придбання.
Огляд за рік
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, суттєво ускладнило роботу органів державної влади, зокрема і АМКУ. Попри постійні обстріли, пошкодження енергетичної інфраструктури, відключення електроенергії та регулярні повітряні тривоги, АМКУ продовжує розглядати заяви про надання дозволу на концентрацію з дотриманням встановлених законом строків.
У 2025 році АМКУ розглянув 1 315 заяв про концентрацію. У 16 випадках дозвіл було надано вже після здійснення концентрації та накладення штрафу за її здійснення без попереднього дозволу АМКУ. Крім того, протягом року АМКУ розпочав 292 справи про концентрацію, що свідчить про активне застосування поглибленого розгляду у складних або потенційно проблемних випадках.
Серед найбільших концентрацій, на які АМКУ надав дозвіл у 2025 році, були: (i) набуття компанією Walt Disney контролю над компанією fuboTV, що було частиною мультиюрисдикційної концентрації у сфері стрімінгових сервісів та цифрових медіа; (ii) набуття Укрнафтою контролю над ТОВ "Альянс Холдинг" (Shell), пов'язане з придбанням мережі АЗС Shell в Україні; (iii) спільне придбання Ощадбанком та Укрексімбанком комплексу комерційної нерухомості в Києві (ТРЦ Gulliver); (iv) набуття компанією Koninklijke Bunge B.V. контролю над компанією Eltorne Limited у сільськогосподарському секторі; (v) набуття компанією Crestline Limited контролю над ТОВ "Фінтех Бенд" у секторі фінансових ІТ-послуг; та (vi) набуття компанією Divinereach Limited спільного контролю над компанією CRH Eastern Europe B.V. у секторі будівельних матеріалів. У кожному з цих випадків АМКУ дійшов висновку, що концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на відповідних ринках України, та надав дозвіл на її здійснення.
Протягом 2025 року АМКУ також розглядав справи щодо концентрацій, здійснених без попереднього дозволу у випадках, коли його отримання було обов'язковим. Комітет ухвалив 66 рішень у справах про здійснення концентрацій без попереднього дозволу, що свідчить про послідовне застосування вимоги щодо обов'язкового отримання дозволу на концентрацію. Найбільші штрафи було накладено на ТОВ "ТБ Фрут Капітал" на загальну суму 39,1 мільйона гривень за здійснення чотирьох концентрацій без попереднього дозволу та ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" на загальну суму 9,7 мільйона гривень за придбання без дозволу активів, що разом становлять єдиний майновий комплекс.
Режим контролю за концентраціями
Періоди очікування та часові рамки
Після подання заяви про надання дозволу на концентрацію АМКУ протягом 15 днів перевіряє її на відповідність встановленим вимогам. Якщо заява відповідає таким вимогам, а концентрація не заборонена санкційним законодавством, АМКУ приймає її до розгляду. На цьому етапі сторони можуть провести консультації з АМКУ щодо обсягу інформації та документів, які необхідно надати, а також усунення недоліків заяви. Водночас рішення щодо проведення таких консультацій або повернення заяви приймає АМКУ.
Після прийняття заяви до розгляду починається Фаза I, тобто розгляд заяви за стандартною процедурою, який може тривати до 30 днів. За результатами такого розгляду АМКУ може надати дозвіл на концентрацію або, якщо є підстави для більш детального аналізу, розпочати розгляд справи про концентрацію (Фаза II). Якщо протягом 30-денного строку АМКУ не розпочне Фазу II та не прийме рішення про заборону концентрації, дозвіл вважається наданим. У такому разі датою надання дозволу є останній день строку розгляду заяви.
Деякі заяви про надання дозволу на концентрацію можуть бути розглянуті за спрощеною процедурою протягом 25 днів з дня їх подання до АМКУ. Така процедура застосовується у випадках, коли:
- лише один учасник концентрації здійснює діяльність на території України; або
- сукупна частка учасників концентрації на відповідному ринку не перевищує 15 відсотків і при цьому частки або сукупні частки учасників концентрації не перевищують 20 відсотків на відповідних ринках вищого або нижчого рівня.
Якщо під час розгляду заяви АМКУ встановить, що заявлена концентрація може призвести до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на відповідному ринку, Комітет розпочинає розгляд справи про концентрацію (Фаза II). Сторони отримують відповідне повідомлення та мають надати додаткову інформацію на запит АМКУ. Строк розгляду справи про концентрацію в межах Фази II становить три місяці та обчислюється з дня отримання АМКУ всієї запитуваної інформації. Якщо протягом цього строку АМКУ не прийме рішення, дозвіл на концентрацію вважається наданим.
Розгляд справи про концентрацію може бути зупинений, якщо прийняття рішення залежить від результатів іншої пов’язаної справи, яку розглядає АМКУ або господарський суд, чи від вирішення пов’язаного питання іншим державним органом. Розгляд також може бути зупинений на час проведення експертизи. У такому разі перебіг строку зупиняється і продовжується після поновлення розгляду справи.
Якщо АМКУ забороняє концентрацію, сторони можуть протягом 30 днів з дня прийняття рішення звернутися до КМУ за дозволом на її здійснення. КМУ може надати такий дозвіл, якщо потенційні переваги концентрації для суспільних інтересів переважають негативні наслідки обмеження конкуренції. Рішення АМКУ також може бути оскаржене в господарському суді протягом двох місяців. При цьому звернення до КМУ не виключає можливості судового оскарження.
Здатність сторін пришвидшити процедуру розгляду; концентрації із застосуванням конкурсних процедур; недружні придбання
Крім спрощеної процедури, про яку йшлося вище, Закон про конкуренцію не передбачає інших спеціальних механізмів для пришвидшення розгляду АМКУ заяв про надання дозволу на концентрацію. Водночас на практиці сторони можуть скористатися попередніми консультаціями з АМКУ. Вони дають змогу заздалегідь уточнити обсяг інформації та документів, необхідних для розгляду заяви, а також виправити можливі недоліки. Це допомагає зменшити ризик повернення заяви або затримки її розгляду, пов’язаної з формальними недоліками. Водночас проведення попередніх консультацій саме по собі не гарантує прийняття заяви до розгляду, якщо вона не відповідає встановленим вимогам.
Спеціальні процедурні особливості мають недружні придбання. Недружнє придбання відбувається, коли особа набуває контроль над суб'єктом господарювання або його активами, що становлять єдиний майновий комплекс чи структурний підрозділ, від осіб, які не повʼязані відносинами контролю з набувачем, а об'єкт придбання відмовляється надати набувачеві інформацію, необхідну АМКУ для оцінки правочину та надання дозволу. Якщо під час недружнього придбання один з учасників концентрації відмовляється надати заявнику необхідні документи або інформацію, заявник може звернутися до АМКУ. У такому разі державний уповноважений АМКУ може зобов’язати відповідного учасника концентрації надати необхідну інформацію у визначений строк. До її отримання заява залишається без руху, а якщо необхідна інформація так і не буде надана, заява залишається без розгляду.
Доступ третіх осіб до матеріалів справи та права на оскарження концентрації
Доступ до матеріалів надається лише після відкриття АМКУ справи про концентрацію та початку її розгляду в межах Фази II. Доступ до них мають лише учасники концентрації та треті особи, залучені до участі у справі, і лише в обсязі, необхідному для захисту їхніх прав та законних інтересів. Комерційна таємниця, конфіденційна інформація та інша інформація з обмеженим доступом не розголошуються. Будь-яка інформація, отримана під час розгляду справи, використовується виключно для цілей її розгляду.
АМКУ може залучити до участі у справі як третіх осіб суб’єктів господарювання, якщо рішення у справі може суттєво вплинути на їхні права або законні інтереси. До цієї категорії можуть належати, зокрема, конкуренти, постачальники, покупці та об’єднання споживачів, якщо концентрація стосується товарів, призначених для кінцевого споживання. Водночас сама по собі діяльність суб’єкта господарювання на відповідному ринку не є достатньою підставою для його залучення до участі у справі. Така особа має обґрунтувати, яким чином рішення АМКУ може вплинути на її права або законні інтереси.
Варто зауважити, що АМКУ має дискреційні повноваження при вирішенні питання про залучення третіх осіб до участі у справі. Прийняте за результатами розгляду цього питання рішення може бути оскаржене в судовому порядку. При цьому тягар доказування покладається на особу, яка оскаржує таке рішення.
У цьому контексті самого лише можливого негативного впливу концентрації на задіяний товарний ринок недостатньо. Позивач має довести, що рішення АМКУ безпосередньо впливає на його права або законні інтереси.
Усунення пов'язаних з обмеженням конкуренції загроз, виявлених органами влади, оскарження та перегляд рішень в судовому порядку
Якщо заявлена концентрація може призвести до обмеження конкуренції, пов’язані з цим питання розглядаються в межах справи про концентрацію. У такому разі АМКУ може зобов’язати учасників концентрації взяти на себе певні зобов’язання, спрямовані на усунення або пом’якшення її можливого негативного впливу на конкуренцію. Обсяг і характер таких зобов’язань залежать від структури ринку, становища його учасників та ризиків для конкуренції, виявлених під час розгляду концентрації.
Рішення АМКУ у справах про концентрацію можуть бути оскаржені до господарського суду протягом двох місяців з дня їх прийняття. Позов може бути поданий заявниками, а також третіми особами, які можуть довести, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на їхні права чи законні інтереси. Як правило, подання позову не зупиняє дії рішення АМКУ, якщо суд не постановить ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення його дії. Водночас АМКУ може визначити, що його рішення не зупиняється у зв’язку з порушенням судом провадження у справі про його оскарження, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів або запобігання негативним та непоправним наслідкам для суб’єктів господарювання. Таке рішення АМКУ може прийняти за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи, якщо суд не зупинив дію оскаржуваного рішення.
Крім того, АМКУ має право переглядати власні рішення у справах про концентрацію як з власної ініціативи, так і за заявою заінтересованої особи. Підставою для перегляду може бути, зокрема: (1) прийняття рішення на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; (2) виявлення суттєвих обставин, які не були відомі АМКУ на момент прийняття рішення та могли вплинути на його законність чи обґрунтованість; або (3) невиконання учасниками концентрації вимог або зобов’язань, якими було обумовлено рішення АМКУ про надання дозволу на концентрацію. За результатами перегляду АМКУ може залишити рішення без змін, змінити або скасувати його чи прийняти нове рішення. Якщо за результатами перегляду АМКУ приймає рішення про заборону концентрації, державна реєстрація суб’єкта господарювання, створеного в результаті такої концентрації, скасовується в судовому порядку за позовом АМКУ.
Наслідки регуляторного перегляду
Рішення про надання дозволу на концентрацію приймає АМКУ. Водночас у виняткових випадках концентрація, яку АМКУ заборонив, може бути дозволена Кабінетом Міністрів України, якщо її позитивний вплив на суспільні інтереси переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.
Концентрація, яка потребує попереднього дозволу АМКУ, не може бути здійснена до його отримання. Зокрема, до цього моменту сторони не можуть набувати контроль або вчиняти інші дії, що призводять до здійснення концентрації. Це обмеження діє до надання дозволу АМКУ або до моменту, коли дозвіл вважається наданим у зв’язку із закінченням установленого законом строку розгляду. Здійснення концентрації до отримання дозволу є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та може мати наслідком накладення штрафу. Якщо концентрація провадиться із застосуванням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після, але не пізніше 30 днів з дати оголошення переможця, якщо інше не передбачено законом.
АМКУ має право переглядати власні рішення, у тому числі рішення про надання дозволу на концентрацію. Строк, протягом якого рішення може бути переглянуте, залежить від підстав для такого перегляду:
- протягом п'яти років з дня прийняття рішення, якщо перегляд ґрунтується на тому, що:
- істотні обставини були невідомі та не могли бути відомі на момент прийняття рішення;
- рішення було прийнято на підставі неточної або недостовірної інформації; або
- суб'єктом господарювання не виконано умов угоди про врегулювання справи щодо припинення порушення та усунення причин його виникнення або наслідків такого порушення;
- протягом строку дії відповідного рішення, якщо:
- учасниками концентрації не було виконано умов або зобов'язань, якими було обумовлене рішення АМКУ про надання дозволу; або
- обставини, з огляду на які було прийнято рішення про надання дозволу на концентрацію, припиняють своє існування; а також
- протягом трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не передбачено законом, за умови, що перегляд ґрунтується на наявності інших підстав, що передбачені законодавством України.
На час перевірки АМКУ може зупинити виконання рішення, письмово повідомивши про це осіб, які беруть участь у справі.
Інші стратегічні міркування
Фінансові труднощі та неплатоспроможність (концепція неплатоспроможного підприємства, якому загрожує банкрутство)
Відповідно до Рекомендаційних роз’яснень щодо оцінки горизонтальних концентрацій, під час оцінки впливу концентрації на конкуренцію АМКУ може враховувати ризик банкрутства одного з її учасників як врівноважуючий чинник. Такий підхід враховує, що за певних обставин концентрація за участю неплатоспроможного суб’єкта господарювання може мати менший негативний вплив на конкуренцію, ніж його вихід з товарного ринку.
Зокрема, АМКУ може дозволити концентрацію за участю неплатоспроможного суб’єкта господарювання, якому загрожує банкрутство, якщо така концентрація забезпечує збереження умов конкуренції. При цьому погіршення конкуренції після концентрації не повинно бути її наслідком. Іншими словами, за відсутності концентрації конкуренція на ринку погіршилася б щонайменше так само.
Для оцінки ризику банкрутства АМКУ враховує три основні критерії:
- неплатоспроможний суб’єкт господарювання найближчим часом буде витіснений з товарного ринку через фінансові труднощі, якщо його не поглине інший суб’єкт;
- відсутня інша, менш антиконкурентна альтернатива заявленій концентрації;
- за відсутності концентрації активи неплатоспроможного суб’єкта господарювання неминуче будуть виведені з товарного ринку.
Довести наявність відповідних обставин мають учасники концентрації. Саме вони повинні надати достатні докази того, що погіршення стану конкуренції не спричиняється концентрацією.
Подібний підхід застосовується і до негоризонтальних концентрацій, про що йдеться в Рекомендаційних роз’ясненнях щодо оцінки негоризонтальних концентрацій.
Володіння міноритарною часткою та концепція контролю
Відповідно до Закону про конкуренцію наявність контролю визначається насамперед можливістю чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання, а не лише розміром частки у його статутному капіталі. Тому АМКУ враховує не стільки розмір частки, скільки права, які вона надає, та можливість їх використання для здійснення вирішального впливу на ключові комерційні рішення. За певних обставин контроль може виникати і внаслідок набуття міноритарної частки, якщо пов’язані з нею права або інші засоби дають інвестору можливість чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання.
На практиці контроль при володінні міноритарною часткою може виникати, зокрема, якщо акціонер:
- має право вето щодо рішень, які визначають стратегічні напрями діяльності суб’єкта господарювання;
- має погоджувати стратегічні рішення, що може призводити до встановлення спільного контролю разом з іншими акціонерами;
- може впливати на призначення або звільнення вищого керівництва чи членів органів управління;
- має право затверджувати або блокувати бюджет, бізнес-план чи значні інвестиції;
- може чинити вирішальний вплив за допомогою договірних, економічних або організаційних механізмів незалежно від кількості належних йому голосів.
АМКУ приділяє особливу увагу правам вето щодо стратегічних питань, зокрема затвердження бюджету та бізнес-плану, здійснення значних інвестицій і призначення вищого керівництва. Наявність таких прав може бути достатньою для встановлення спільного контролю навіть за умови володіння незначною часткою у статутному капіталі.
Водночас не кожне право вето свідчить про наявність контролю. Права, спрямовані переважно на захист фінансових інтересів інвестора, наприклад щодо ліквідації суб’єкта господарювання, зміни розміру його статутного капіталу або внесення змін до установчих документів, самі по собі, як правило, не дають можливості чинити вирішальний вплив на його господарську діяльність.
При цьому для встановлення контролю не обов’язково, щоб міноритарний акціонер фактично користувався відповідними правами. Важливою є сама можливість їх реалізації та здійснення завдяки їм вирішального впливу. Якщо акціонер має декілька таких прав, АМКУ оцінює їх у сукупності. У результаті навіть придбання міноритарної частки може призвести до встановлення спільного контролю і, відповідно, становити концентрацію.
Міжнародна співпраця
АМКУ регулярно співпрацює з конкурентними відомствами інших країн, міжнародними організаціями та неурядовими установами. Україна уклала низку міжнародних договорів, які визначають основні засади співпраці АМКУ з іноземними конкурентними відомствами. Зокрема, двосторонні договори про співпрацю у сфері захисту конкуренції укладено з Австрією, Болгарією, Чехією, Францією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Швейцарією, а також відповідними державними органами Молдови, Грузії та Туреччини.
Крім двосторонньої співпраці, АМКУ бере участь і в регіональних ініціативах. Зокрема, Комітет підписав меморандум про співпрацю з конкурентними відомствами країн Центральної та Східної Європи, який створює основу для координації та обміну інформацією між ними.
АМКУ також співпрацює з міжнародними організаціями та об’єднаннями у сфері конкуренції, зокрема ОЕСР, ЮНКТАД та Міжнародною мережею з питань конкуренції (ICN). Така співпраця сприяє обміну досвідом та формуванню спільних підходів до питань конкурентної політики і контролю за концентраціями.
Окремі міркування
Відновлення розгляду справ про концентрацію після зупинення під час війни
У листопаді 2025 року АМКУ оновив рекомендації щодо діяльності в умовах воєнного стану та відновив розгляд заяв про надання дозволу на концентрацію та узгоджені дії, поданих у період з 30 березня до 17 червня 2022 року. Розгляд цих заяв не здійснювався у зв’язку з тимчасовим зупиненням процесуальних дій у перші місяці повномасштабної війни.
Відповідно до роз’яснень АМКУ заяви, які на той момент залишалися нерозглянутими, необхідно повторно подати у встановлені Комітетом строки. Після цього їх розгляд може бути поновлений. Ця вимога стосується правочинів, які все ще потребують дозволу АМКУ та від здійснення яких сторони не відмовилися протягом періоду зупинення розгляду.
Застосування санкцій в рамках процедури контролю за концентраціями
Важливою складовою режиму контролю за концентраціями в Україні є регулювання операцій за участю осіб, на яких поширюються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), запроваджені відповідно до Закону України "Про санкції" (Закон про санкції). Законодавством встановлено, що АМКУ не має права видавати дозвіл на концентрацію у разі її заборони згідно з Законом про санкції.
Закон про санкції передбачає, що у тому випадку, коли на дії, вчинення яких потребує одержання дозволу АМКУ на концентрацію, поширюються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), передбачені Законом, такі узгоджені дії або концентрація забороняються, дозвіл на їх здійснення АМКУ не надається. Типовим прикладом застосування цих положень є ситуація, коли до суб'єкта господарювання, який є об'єктом придбання, або продавця застосовуються санкції у формі блокування активів. Така концентрація не може бути схвалена АМКУ, а заява на отримання дозволу на концентрацію, якщо її вже було подано, має бути повернута заявнику без розгляду. Якщо санкції запроваджено під час розгляду заяви або справи, АМКУ має зупинити розгляд та або повернути заяву, або закрити справу без винесення рішення по суті. Якщо ж дозвіл було надано раніше, АМКУ може переглянути відповідне рішення та за результатами перегляду змінити або скасувати його, якщо буде встановлено, що концентрація підлягала забороні відповідно до Закону про санкції.
У зв’язку з цим у заяві про надання дозволу заявники мають зазначити, чи застосовано санкції до будь-якого з учасників концентрації, а також до інших осіб, пов’язаних з ними відносинами контролю, зокрема кінцевих бенефіціарних власників. Якщо такі санкції застосовуються, заявники повинні описати їх та пояснити, як вони впливають на можливість здійснення концентрації. Якщо до відповідних осіб санкції не застосовуються, це також має бути чітко зазначено в заяві.
Контроль за концентраціями під час приватизації
У лютому 2024 року АМКУ надав рекомендаційні роз’яснення щодо застосування законодавства про захист економічної конкуренції у сфері приватизації державного і комунального майна. У них АМКУ роз’яснив особливості визначення необхідності отримання дозволу на концентрацію під час приватизації. Зокрема, придбання об’єкта приватизації може становити концентрацію, якщо внаслідок такої операції відбувається набуття контролю над суб’єктом господарювання або його активами. При визначенні необхідності отримання такого дозволу поряд із загальними правилами Закону про конкуренцію враховуються також спеціальні положення законодавства про приватизацію.
Водночас для приватизаційних угод законодавство передбачає спеціальне правило. Дозвіл АМКУ необхідний, якщо хоча б один із таких показників перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро: вартість активів об’єкта приватизації з урахуванням відносин контролю, обсяг реалізації товарів в Україні за останній фінансовий рік або ціна продажу об’єкта приватизації. Водночас саме по собі перевищення цього порогу ще не означає, що концентрація потребує дозволу. Якщо вартісні показники покупця та/або сукупні показники покупця й об’єкта приватизації не перевищують граничних розмірів, установлених Законом про конкуренцію, дозвіл АМКУ не потрібен.
Огляд та висновки
Незважаючи на повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року та введення воєнного стану, АМКУ продовжує безперебійно працювати та здійснювати свої повноваження, у тому числі у сфері контролю за концентраціями. Навіть в умовах воєнного стану АМКУ вдалося зберегти інституційну спроможність, забезпечити безперервність правозастосовної практики у сфері захисту конкуренції та правову визначеність для учасників ринку.
Після набуття Україною у 2022 році статусу кандидата на членство в ЄС розпочався процес подальшого наближення національного законодавства у сфері захисту конкуренції до вимог ЄС. Одним із кроків у цьому напрямі стало прийняття Закону № 3295-IX.
У лютому 2025 року в межах подальшої реформи конкурентного законодавства було зареєстровано законопроєкт № 12440-1. Він передбачає низку змін до законодавства, що регулює діяльність АМКУ, зокрема спрямованих на вдосконалення правозастосування та контролю за концентраціями.
У частині контролю за концентраціями законопроєкт передбачає декілька змін до матеріально-правових положень. Зокрема, він уточнює коло суб’єктів господарювання, які вважаються учасниками концентрації, та запроваджує визначення активів, що охоплює майно та майнові та/або немайнові права, які разом забезпечують провадження економічної діяльності, отримання доходу та присутність на ринку. Крім того, змінюються правила обчислення вартісних показників доходу та активів, зокрема у випадках, коли суб’єкт господарювання, який є об’єктом придбання, не має активів в Україні та не здійснював господарської діяльності на її території.
Законопроєкт також передбачає низку процедурних змін. Зокрема, переглядаються підстави для залишення заяви без розгляду, строк розгляду заяви за спрощеною процедурою скорочується до 20 днів, а замість ринків вищого або нижчого рівня пропонується використовувати поняття суміжних ринків. Водночас зберігається правило, за яким концентрація може вважатися дозволеною, якщо АМКУ у встановлені законом строки не розпочав розгляд справи про концентрацію або не прийняв відповідного рішення. У певних випадках законопроєкт також передбачає можливість продовження строку розгляду.
Зміни стосуються і порядку прийняття та виконання рішень АМКУ. Законопроєкт зберігає правило, за яким концентрація має бути здійснена протягом одного року з дня прийняття рішення про надання дозволу, якщо інше не передбачено самим рішенням. Якщо протягом цього строку концентрацію не здійснено, її учасники можуть повторно звернутися до АМКУ із заявою про надання дозволу. Законопроєкт також змінює перелік рішень, які АМКУ може приймати за результатами розгляду справи, та визначає випадки, коли справа може бути закрита без прийняття рішення по суті.
Очікується, що подальший зміст реформи визначатиметься в межах законодавчого процесу. Запропоновані зміни спрямовані на вдосконалення окремих аспектів контролю за концентраціями та вирішення питань, що виникають на практиці. Загалом вони мають зробити процедуру розгляду концентрацій більш структурованою та передбачуваною, а також сприяти подальшому наближенню українського конкурентного законодавства до підходів ЄС.
Автори: Анна Сісецька, Євгеній Сенченко, Аліна Кондрашова
Джерело: Lexology In Depth: Merger Control, Липень 2026