Поділ майна подружжя – це завжди складний процес. І якщо механізм поділу квартир, готівки, коштів на банківських рахунках чи автомобілів давно відпрацьований судами й зазвичай не викликає проблем, то що робити зі специфічними активами?
Уявіть ситуацію: під час шлюбу дружина створила успішний ІТ-продукт і зареєструвала торговельну марку, а також пара завела золотистого ретривера, який вже став повноцінним членом сімʼї. Чи ділиться все це між подружжям?
У цій статті ми розберемося, як діляться «нетрадиційні активи»: кому дістаються авторські права та як суд визначає, з ким залишиться жити домашній улюбленець.
Чи є інтелектуальна власність спільним майном подружжя?
Якщо коротко, то так.
Сімейним кодексом України (далі – СК України) встановлена чітка презумпція: все майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Це правило діє навіть тоді, коли хтось із партнерів не мав самостійного заробітку з поважних причин, наприклад, через навчання, догляд за дітьми чи ведення домашнього господарства.
Звісно, існують винятки. СК України визначає категорію особистої приватної власності кожного з подружжя: це майно, набуте до шлюбу, отримане в подарунок чи у спадок, або ж придбане за особисті кошти тощо.
Цивільний кодекс України визначає, що майно – це не тільки речі, а й майнові права. Проте обʼєкти інтелектуальної власності є специфічним майном, оскільки права на них завжди поділяються на дві категорії:
1. Особисті немайнові права. Це, наприклад, право людини на визнання її автором книги чи винахідником. Такі права є невіддільними від творця, їх неможливо продати, подарувати чи успадкувати. Відповідно, вони не можуть вважатися спільною сумісною власністю подружжя.
2. Майнові права. Це, наприклад, право видавати ліцензії на використання твору іншим особам та отримувати за це дохід. Саме ці права мають реальну економічну цінність і є відчужуваними.
Отже, тільки майнові права інтелектуальної власності можуть бути спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, ця концепція вже закладена у проєкті нового Цивільного кодексу України, стаття 1590 якого прямо закріплює, що саме майнові права інтелектуальної власності належать до спільного майна подружжя.
Чи є об’єкт інтелектуальної власності, створений фізичною особою-підприємцем (ФОП), спільним майном подружжя?
Презумпція спільності майна, набутого за час шлюбу, встановлена статтями 60–61 СК України, поширюється і на майно, набуте одним із подружжя в результаті підприємницької діяльності як ФОП. Сам по собі статус ФОП цю презумпцію не скасовує.
Додатково на це вказує і ч. 2 ст. 52 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
З огляду на вищевикладене, а також презумпцію спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу, майно, яке набуте фізичною особою-підприємцем за час шлюбу для здійснення підприємницької діяльності чи під час здійснення такої діяльності, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними.
Окремо варто звернути увагу на те, що права на обʼєкт права інтелектуальної власності, які підлягають державній реєстрації, можуть бути зареєстровані саме на фізичну особу, незважаючи на її статус як ФОП.
Отже, майнові права на твір, створений ФОПом, є обʼєктом спільної сумісної власності та підлягають поділу між подружжям.
Як ділити майнові права інтелектуальної власності?
За загальним правилом все майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, ділиться між ними в натурі, що означає, що кожний з подружжя отримує рівні за вартістю індивідуально визначені обʼєкти. Наприклад, якщо на рахунку в одного із подружжя є 20 000 грн, набутих за час шлюбу, кожен отримує по 10 000 грн.
Але як поділити майнові права на інтелектуальну власність на опубліковану книгу чи комп’ютерну програму?
Якщо просто розділити такі права порівну між подружжям, то це не призведе до їхнього реального поділу. Навпаки, це зробить права «мертвими».
Наприклад, дружина-авторка написала книгу під час шлюбу. Після розлучення вона хоче передати права на публікацію видавництву. Але колишній чоловік, якому належить 50% майнових прав, заперечує проти цього. У результаті книга не видана, доходу немає, майно заблоковано.
Майнові права інтелектуальної власності за своєю природою є неподільним майном. Ефективним способом захисту при поділі таких активів є механізм компенсації. Такий підхід призведе до реального поділу, не спричинятиме правової невизначеності й не породжуватиме нових спорів.
Механізм компенсації означає, що суд присуджує всі 100% майнових прав тому з подружжя, хто є автором, і він виплачує грошову компенсацію іншому з подружжя в розмірі половини ринкової вартості цих прав. У прикладі з дружиною-авторкою це означає, що за таким підходом суд має присудити всі майнові права їй як авторці книги, а колишньому чоловіку – грошову компенсацію в розмірі половини ринкової вартості майнових прав.
Такий підхід планується закріпити й в новому Цивільному кодексі України (поділ майнових прав між подружжям здійснюється з урахуванням можливості їх передання другому з подружжя, згоди кредитора (за наявності), інших обставин, що мають істотне значення).
Проте є важливий нюанс: суд може присудити компенсацію половини вартості частки у спільній сумісній власності лише за наявності згоди того з подружжя, кому така компенсація присуджується. Якщо особа відмовляється від компенсації й вимагає саме частку в правах, суд буде змушений визначити «ідеальні частки» (по ½).
За законом співвласники розпоряджаються майном за взаємною згодою. Щоб уникнути ситуації, коли особа блокує будь-яке використання твору, можна звернутися до суду з вимогою встановити порядок користування спільним майном. Наприклад, просити встановити порядок, за яким один із подружжя, наприклад, автор, матиме одноосібне право на використання твору без необхідності щоразу отримувати згоду іншого з подружжя. Натомість інший з подружжя матиме право на отримання пропорційної від його/її частки у майнових правах частини доходу від такої діяльності.
Проте важливо розуміти, що встановлення такого порядку повною мірою залежить від дискреції суду, і 100% вирішення проблеми блокування таких активів не існує.
Чи можна поділити домашніх улюбленців?
З емоційної точки зору домашні улюбленці – це повноцінні члени сімʼї. Проте з юридичного погляду тварини є особливим обʼєктом цивільних прав, що полягає, зокрема, в тому, що вони підлягають захисту від жорстокого поводження, але водночас на них поширюється правовий режим речі. Простіше кажучи, юридично тварина є майном.
Отже, оскільки тварини є майном, то золотистий ретривер чи той пудель, заведені подружжям під час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності, а отже, і підлягають поділу між ними.
Звісно ж, розподілити порівну домашніх улюбленців в класичному розумінні неможливо. Тому стандартний сценарій поділу у суді буде виглядати так: тварину залишать одному з подружжя, а іншому присудять грошову компенсацію за його «частку» (тобто половину ринкової вартості улюбленця).
Як вже згадано вище, суд може присудити компенсацію лише за згодою особи. Якщо ж обидва партнери категорично відмовляються брати гроші й вимагають залишити улюбленця собі, то суд змушений буде залишити тварину у спільному користуванні.
Є цікава судова практика. В одній зі справ колишнє подружжя ділило трьох шпіців. Оскільки жодна зі сторін не погоджувалася на грошову компенсацію, суд був змушений визначити «ідеальні частки» (по ½ кожному). Але найцікавіше те, що своїм рішенням суд одночасно встановив порядок спільного користування цими тваринами: кожен із колишнього подружжя отримав право забирати собак до себе жити рівно на один тиждень[1].
Висновки
Таким чином, як майнові права інтелектуальної власності, так і домашні улюбленці, набуті за час шлюбу, підлягають поділу між подружжям.
Класична схема поділу таких специфічних активів у суді виглядає так: одному з подружжя присуджується майно в цілому, а іншому – грошова компенсація за його частку в такому майні. Проте, якщо той із подружжя, кому просять присудити компенсацію, не погоджується на неї, то майнові права інтелектуальної власності та домашні улюбленці залишаються у спільному користуванні з визначенням «ідеальних часток» (по ½ кожному).
Практична порада: судові процеси про поділ майна подружжя можуть тривати роками та, як показує практика, не завжди призводять до реального поділу активів. Тому рекомендуємо завчасно подбати про своє майно: укласти шлюбний договір або договір про поділ майна подружжя ще до того, як відносини припинилися і почалися виснажливі війни за майно.
Авторка: Мілана Нечваль[1] Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 грудня 2017 року у справі № 742/2687/17.