З 1 липня 2020 року компанії-нерезиденти, які продають українські компанії або іноземні компанії, що опосередковано володіють нерухомим майном в Україні, повинні сплачувати податок на прибуток нерезидентів в Україні.
Більшість угод щодо продажу бізнесу в Україні структурується за кордоном з багатьох причин: застосування гнучких механізмів англійського права, застосування арбітражних застережень, уникнення рейдерства.
Податкове навантаження під час продажу зазвичай мінімальне або взагалі відсутнє. Однак з 1 липня 2020 року правила змінилися.
Компанії-нерезиденти повинні сплачувати в Україні податки з будь-якого прямого продажу українських компаній та опосередкованого продажу українських компаній, які володіють нерухомістю в Україні. Навіть якщо такі угоди укладаються між двома нерезидентами за кордоном.
Кого це стосується
Це стосується компаній-нерезидентів, які отримують прибуток від продажу або іншого виду відчуження цінних паперів, часток або інших корпоративних прав в статутному капіталі українських компаній, а також акцій іноземних компаній, що володіють частками в статутному капіталі українських компаній, за двох умов.
Перша – вартість таких акцій іноземної компанії на 50% і більше утворюється з вартості корпоративних прав у статутному капіталі українських компаній.
Друга – вартість корпоративних прав у статутному капіталі української компанії на 50% і більше утворюється з вартості нерухомого майна, яке розташоване в Україні і належить такій українській компанії на праві власності чи користування.
Для обрахування вартості таких інвестиційних активів використовується їх найвища балансова вартість за останні 365 днів, що передують відчуженню. Балансова вартість визначається на підставі даних бухгалтерського обліку та підлягає порівнянню з балансовою вартістю іншого майна відповідної компанії.
Хто не платить
Формально не підпадають під вказані нововведення компанії-нерезиденти, які продають або іншим чином відчужують три види акцій.
- Акції іноземних фірм, що володіють корпоративними правами в українських компаніях, у вартості яких українська нерухомість становить менше 50%.
- Акції іноземних компаній, що безпосередньо володіють нерухомістю в Україні.
- Акції іноземних та українських компаній, які перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, що входять до затвердженого Кабміном переліку.
При цьому незрозуміло, хто відповідальний за сплату податку у випадку відчуження корпоративних прав українських компаній між нерезидентами, у жодного з яких немає постійного представництва в Україні.
Скільки доведеться платити
15%, якщо інша ставка податку або інший підхід до оподаткування таких доходів не передбачений конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, укладеною між Україною та країною, де зареєстрована компанія, яка опосередковано відчужує українську нерухомість.
Більшість норм міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування дублюють положення модельної конвенції ОЕСР і мають єдиний підхід до оподаткування прибутку від продажу інвестиційних активів.
Зазвичай за такими конвенціями продаж українських компаній оподатковується тільки в країні резидентства продавця, а непряме відчуження української нерухомості – в Україні та країні, резидентом якої є продавець.
В останньому випадку конвенції надають продавцю змогу зменшити податкове зобов'язання у своїй юрисдикції на суму податків, сплачених в Україні. Наприклад, саме таке податкове навантаження буде виникати у британських та швейцарських компаній, які відчужують українські інвестиційні активи.
Однак деякі конвенції мають винятки.
Наприклад, конвенція між Кіпром та Україною передбачає, що прибуток кіпрської компанії від опосередкованого продажу української нерухомості буде оподатковуватися тільки на Кіпрі, якщо нерухоме майно, з якого відчужувані акції отримали свою вартість, є об'єктом господарської діяльності.
В інших випадках податкові наслідки кіпрської компанії будуть такими ж, як і для британських чи швейцарських фірм. Такий загальний підхід був запроваджений в останні кілька років. Отже, конвенції, які були укладені понад 10-15 років тому, можуть передбачати принципово інший підхід до оподаткування.
Наприклад, відповідно до положень конвенції між Туреччиною та Україною, прибуток турецької компанії від продажу українських інвестиційних активів буде оподатковуватися тільки в Туреччині.
Якщо ж між придбанням і продажем активів пройшло менше року, то прибуток турецької фірми буде оподатковуватися в обох юрисдикціях, а сума сплаченого в Україні податку може бути зарахована як сплата частини турецького податку.
Хто сплачує
Якщо продавцем є нерезидент, який має в Україні постійне представництво, то податок сплачує продавець. Якщо він не має постійного представництва в Україні, то податок сплачує покупець, у тому числі нерезидент.
Якщо відчужуються акції іноземної компанії, то покупцю-нерезиденту необхідно до укладення договору стати на облік у податковій за місцем розташування української компанії, яка володіє нерухомістю і вартість корпоративних прав якої формує вартість інвестиційного активу, що відчужується.
Інакше покупець не зможе вчасно сплатити податок і може отримати штраф.
Як розраховується база оподаткування
Податком обкладається прибуток продавця, який розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим від відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на його придбання.
Якщо податок сплачує покупець, то продавець повинен надати йому копії документів, що підтверджують видатки продавця на придбання такого активу, які покупець потім надасть податковій. Якщо покупець не матиме змоги надати такі документи податковій та підтвердити витрати покупця, то оподатковуватися буде вся вартість, за якою інвестиційний актив було відчужено.
Коли сплачувати
Податок сплачується протягом десяти днів після настання граничного строку подання декларації з податку на прибуток, якщо податок сплачує продавець, і в день здійснення виплати продавцю, якщо податок сплачує покупець.
Закон 466-ІХ не визначає, коли в покупця виникає обов'язок сплатити податок, якщо угода про відчуження передбачає сплату авансу, поступове здійснення розрахунків між сторонами або коригування ціни активу після закриття угоди.
Враховуючи це, податкові органи можуть дійти висновку, що обов'язок виникає під час здійснення покупцем кожної виплати в рамках однієї угоди.
Відповідальність
Нерезидент-платник податку на прибуток сплачує такі штрафи: 10% від суми податкового зобов'язання, якщо нерезидент затримує сплату податку на 30 або менше днів з дати, коли необхідно було сплатити податок, і 20%, якщо нерезидент затримує сплату податку на строк понад 30 днів.
Таким чином, компанії-нерезиденти повинні зважено підходити до вибору юрисдикції під час структурування угод з українськими інвестиційними активами. Перш за все, необхідно перевірити співвідношення ціни акцій іноземної компанії, що відчужуються, і ціни нерухомості, яка формує ціну акцій.
Якщо прибуток від продажу оподатковується в Україні, то сторони повинні обирати юрисдикцію угоди, виходячи з наявності і змісту конвенцій з Україною.
Також компанії-нерезиденти повинні структурувати платежі за договором, враховуючи строки та порядок сплати податку на прибуток в Україні, щоб уникнути штрафів за невчасну сплату податку.
Опубліковано: Економічна правда, 9 липня 2020 р.