Практика генпідрядних відносин: про ризики генпідрядника та засоби їх подолання
22/07/2009
21 липня у прес-центрі Інформаційного агентства ЛІГАБізнесІнформ відбулася прес-конференція на тему: «Практика генпідрядних відносин: про ризики генпідрядника та засоби їх подолання», у якій взяли участь старший юрист ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Наталія Доценко-Білоус та голова Спостережної ради ТОВ «Укрбудконтракт» Олексій Луганов.
В умовах «світової фінансової кризи» генеральні підрядники зіткнулися із проблемою масового припинення и призупинення угод генерального підряду замовником. Однак, і з такої ситуації можна знайти правомірний вихід та захистити свої інтереси.
За словами Наталії Доценко-Білоус, багато замовників були змушені зупинити будівельні проекти, причому абсолютно несподівано для генпідрядників. Чинне законодавство не використовує таку термінологію як «заморожування» будівельного проекту, оперуючи терміном «консервація». В умовах, коли виникла необхідність вдатися до «консервації» або призупинення об’єктів, кожний із замовників намагався знайти більш оптимальний засіб врегулювання відносин із генпідрядником.
В результаті склалося три основних способи, за допомогою яких замовники врегульовують такі відносини:
1) можливість визнання у судовому порядку угод неукладеними;
2) відмова від подальшого виконання угод генпідряду (при цьому має бути здійснена оплата за виконану роботу та компенсовані збитки генпідрядника). Однак, у цьому варіанті у генпідрядника виникає практична проблема – замовник може не прийняти роботу, відповідно, спірним стає право генпідрядника на належну оплату;
3) компенсація збитків (в цьому випадку генпідряднику також необхідно надати обґрунтований розрахунок).
Крім того, з боку замовників, щоб призупинити будівництво, спостерігається стійка тенденція до визнання факту настання обставин непередбачуваної сили. «Вельми злободенне питання – наскільки є правомірним розглядати світову фінансову кризу “непереборною”. Більшість юристів, як теоретиків, так і практиків, схиляються до думки, що законодавство не дає таких підстав», - підкреслила Н.Доценко-Білоус.
Таким чином, замовник переслідує дві основні мети – можливість призупинити свої фінансові зобов’язання та можливість позбавитися від відповідальності перед генпідрядником. Яким чином відреагувати та попередити такий розвиток подій на майбутнє, коли не тільки припиняться договірні відносини і виникне ризик того, що практично виконана робота, але не закрита актами, не буде оплачена, а втрачений прибуток стане ефемерним поняттям, право на який буде неможливо реалізувати?
Як зазначив голова Наглядової ради ТОВ «Укрбудконтракт» Олексій Луганов: «На практиці ця проблема не нова, їй вже багато років. Вона полягає в тому, що практично замовник не гарантує генпідряднику оплату повної суми вартості контракту генерального підряду, що робить, в свою чергу, нереальними довгострокові можливості придбання техніки у лізинг, а на це потрібно мінімум 4-6 років. Це не дає можливості нормального розвитку генпідрядної компанії, і відповідно, коли на ринок вийдуть потужні іноземні компанії, ми не знаємо, яка буде можливість конкуренції на цьому ринку».
«У своїй юридичній практиці ми рекомендуємо застосовувати такий засіб як право на утримання результату будівельних робіт, будівельної техніки, матеріалів. Це право прямо передбачене ст. 856 Цивільного кодексу України, та дозволяє генпідряднику забезпечити свій інтерес у подібній ситуації», - говорить Н. Доценко-Білоус.
Також, пані Доценко-Білоус вважає за можливе в цій ситуації визнання прав власності генпідрядника на об’єкт незавершеного будівництва у судовому порядку: ст.331 ЦК передбачає, що до завершення будівництва об’єкт являє собою сукупність матеріалів та обладнання, використаних у процесі будівництва, і власник матеріалу є власником об’єкта незавершеного будівництва.
В умовах «світової фінансової кризи» генеральні підрядники зіткнулися із проблемою масового припинення и призупинення угод генерального підряду замовником. Однак, і з такої ситуації можна знайти правомірний вихід та захистити свої інтереси.
За словами Наталії Доценко-Білоус, багато замовників були змушені зупинити будівельні проекти, причому абсолютно несподівано для генпідрядників. Чинне законодавство не використовує таку термінологію як «заморожування» будівельного проекту, оперуючи терміном «консервація». В умовах, коли виникла необхідність вдатися до «консервації» або призупинення об’єктів, кожний із замовників намагався знайти більш оптимальний засіб врегулювання відносин із генпідрядником.
В результаті склалося три основних способи, за допомогою яких замовники врегульовують такі відносини:
1) можливість визнання у судовому порядку угод неукладеними;
2) відмова від подальшого виконання угод генпідряду (при цьому має бути здійснена оплата за виконану роботу та компенсовані збитки генпідрядника). Однак, у цьому варіанті у генпідрядника виникає практична проблема – замовник може не прийняти роботу, відповідно, спірним стає право генпідрядника на належну оплату;
3) компенсація збитків (в цьому випадку генпідряднику також необхідно надати обґрунтований розрахунок).
Крім того, з боку замовників, щоб призупинити будівництво, спостерігається стійка тенденція до визнання факту настання обставин непередбачуваної сили. «Вельми злободенне питання – наскільки є правомірним розглядати світову фінансову кризу “непереборною”. Більшість юристів, як теоретиків, так і практиків, схиляються до думки, що законодавство не дає таких підстав», - підкреслила Н.Доценко-Білоус.
Таким чином, замовник переслідує дві основні мети – можливість призупинити свої фінансові зобов’язання та можливість позбавитися від відповідальності перед генпідрядником. Яким чином відреагувати та попередити такий розвиток подій на майбутнє, коли не тільки припиняться договірні відносини і виникне ризик того, що практично виконана робота, але не закрита актами, не буде оплачена, а втрачений прибуток стане ефемерним поняттям, право на який буде неможливо реалізувати?
Як зазначив голова Наглядової ради ТОВ «Укрбудконтракт» Олексій Луганов: «На практиці ця проблема не нова, їй вже багато років. Вона полягає в тому, що практично замовник не гарантує генпідряднику оплату повної суми вартості контракту генерального підряду, що робить, в свою чергу, нереальними довгострокові можливості придбання техніки у лізинг, а на це потрібно мінімум 4-6 років. Це не дає можливості нормального розвитку генпідрядної компанії, і відповідно, коли на ринок вийдуть потужні іноземні компанії, ми не знаємо, яка буде можливість конкуренції на цьому ринку».
«У своїй юридичній практиці ми рекомендуємо застосовувати такий засіб як право на утримання результату будівельних робіт, будівельної техніки, матеріалів. Це право прямо передбачене ст. 856 Цивільного кодексу України, та дозволяє генпідряднику забезпечити свій інтерес у подібній ситуації», - говорить Н. Доценко-Білоус.
Також, пані Доценко-Білоус вважає за можливе в цій ситуації визнання прав власності генпідрядника на об’єкт незавершеного будівництва у судовому порядку: ст.331 ЦК передбачає, що до завершення будівництва об’єкт являє собою сукупність матеріалів та обладнання, використаних у процесі будівництва, і власник матеріалу є власником об’єкта незавершеного будівництва.