У Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону №4051 від 04.09.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи".
Бізнес давно чекав того, щоби дистанційна робота нарешті була врегульована на законодавчому рівні. Той факт, що багато компаній вже тривалий час дозволяють працівникам виконувати роботу дистанційно, уже перестав бути секретом. Однак, законодавча неврегульованість породжувала скептичне ставлення бізнесу, зокрема щодо дотримання охорони праці при дистанційній роботі.
З початком карантину питання дистанційної роботи набуло нової актуальності. Не лише компанії були готові направляти працівників на дистанційну роботу, але й уряд у своїх постановах прямо вказував на доцільність дистанційки. Тому на самому початку жорсткого карантину дистанційну, надомну роботу та гнучкий графік було все ж нашвидкуруч врегульовано. Але тоді нова стаття до Кодексу законів про працю лишила більше питань, аніж відповідей. Яким чином ознайомлювати працівників з документами? Чи достатньо поставити якусь задачу через електронну пошту? Як діяти, якщо працівник не повертає обладнання, видане йому для виконання роботи дистанційно? І нарешті, чи відповідає роботодавець за нещасні випадки, що можуть статися з працівниками під час дистанційної роботи?
На початку вересня народні депутати зареєстрували новий законопроект щодо дистанційної, надомної роботи та гнучкого графіку. Цього разу до питання підійшли більш комплексно. Зокрема, було чітко розмежовано надомну роботу (виконання роботи у чітко визначеному місці, однак поза офісом роботодавця) та дистанційну роботу (виконання роботи в будь-якому місці за вибором працівника). Автори законопроекту запропонували і вирішення питання щодо ознайомлення працівників з документами: за допомогою засобів електронного зв’язку, що погоджені у трудовому договорі.
На перший погляд, законопроект не дає чіткої відповіді щодо відповідальності роботодавця за нещасні випадки. Однак, автори законопроекту пропонують при укладенні трудового договору на дистанційну роботу ознайомлювати працівника лише з правилами охорони праці, що стосуються користування обладнанням, що видане або рекомендоване для дистанційної роботи. У перспективі це дозволить відмежувати побутові нещасні випадки від тих, що дійсно пов’язані з виконанням роботи дистанційно. Для надомників же ситуація з охороною праці буде аналогічною, що й при виконанні роботи на звичному робочому місці. Це обумовлено тим, що при надомній праці робоче місце буде фіксованим, працівнику будуть передані інструменти та обладнання, які він зазвичай використовує у своїй роботі. В такому випадку на роботодавця покладається обов’язок вести облік надомників (окремо жінок та чоловіків) та реєстраційні листки робочих завдань. Вимога про обстеження житлово-побутових умов на робочому місці надомника залишається.
У разі ж дистанційної роботи працівник буде персонально відповідати за створення безпечних та нешкідливих умов праці на робочому місці, яке він самостійно обрав для виконання роботи. Працівникові гарантуватиметься так званий «період відключення», тобто час відпочинку. Цікавою є норма, що працівник може вимагати переведення його на дистанційну роботу строком на два місяці у випадку, якщо щодо нього вчинено акт дискримінації на робочому місці. Якщо ж працівник, який працював дистанційно, звільнився та не повернув передане йому обладнання, вартість такого обладнання може бути вирахувана з сум, що підлягають виплаті йому при звільненні. З дистанційним працівником можна буде укласти договір про повну матеріальну відповідальність.
Загалом запропоновані зміни можна охарактеризувати як доволі прогресивні. Очікується, що вони будуть позитивно сприйняті бізнесом.
Опубліковано: Юридична Газета, 11 вересня 2020 р.