Дійсність іноземного шлюбного договору в Україні

Ця стаття покликана відобразити загальний огляд проблематики дійсності в Україні шлюбних договорів, які були укладені за кордоном.

Повномасштабна війна, як і загальна глобалізація у світі, спричинили виникнення все більшої кількості міжнародних шлюбів та подібних партнерств. Разом з цим явищем збільшилася й кількість пар, які бажають вирішити в договірному порядку майнові, і не тільки, питання подружжя.

Шлюбний договір – це дуже зручний інструмент, завдяки якому можна зберегти як ментальне здоровʼя, так і фінансові інтереси кожного партнера при розірванні шлюбу.

Але в сучасних умовах важливо розуміти чи буде шлюбний договір, укладений за кордоном, чинним в Україні, чи потрібно укладати окремий шлюбний договір у кожній юрисдикції, в якій потенційно буде виконуватися такий договір, і як убезпечити себе від довгих судових спорів щодо поділу майна подружжя.

Все описане нижче буде актуальним як і для звичайних ситуацій, коли громадяни України планують одруження з іноземцями і хочуть мирно домовитися про розподіл майбутніх статків, так і для людей, які вже є фінансово успішними (high-net-worth individuals/ ultra-high-net-worth individuals) та хочуть переконатися, що в Україні, як у одній з потенційних юрисдикцій спору, шлюбний договір буде точно дійсним. 

Що таке шлюбний договір?

За своєю суттю, шлюбний договір – це домовленість подружжя, або осіб, які планують одружитися, про майнові аспекти перебування у шлюбі. До вказаних майнових аспектів відноситься, наприклад, визначення правового режиму власності на майно, набуте одним із подружжя під час шлюбу. Тобто сторони вирішують чи буде таке майно спільною власністю подружжя, чи приватною власністю того, хто буде титульним власником. Також шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

Проте, все написане вище стосується розуміння шлюбного договору в контексті права України. У інших юрисдикціях розуміння суті шлюбного договору може відрізнятися. Так, наприклад, у Франції шлюбним договором регулюються також і питання спадкування між подружжям. Також у окремих юрисдикціях шлюбним договором можливо врегулювати особисті немайнові відносини подружжя, що в Україні є прямо заборонено.

Тепер до більш практичних речей.

Уявімо, що громадянка України одружилася з громадянином Франції, і пара уклала шлюбний договір у Франції та передбачила, що цей договір регулюється правом Франції. Згідно з умовами шлюбного договору, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є особистою власністю того з подружжя, хто є титульним власником. Крім цього, договором визначено, що подружжя буде спільно проживати у будинку чоловіка в Києві. 

Розглянемо потенційну ситуацію, у якій чоловік подасть позов до жінки в українському суді, у якому вимагатиме поділити у рівних частках все майно, набуте дружиною за час шлюбу. Звісно український суд буде виходити з презумпції спільності майна подружжя, яка закріплена у Сімейному кодексі України. На практиці суди майже ніколи самостійно не ставлять питання застосовуваного права у справах з іноземним елементом, а користуються добре знайомим Сімейним кодексом України.
В описаній ситуації, для захисту свого права власності на майно, у дружини виникне необхідність подати до суду копію шлюбного договору і довести суду, що цей договір є дійсним в Україні.

Критерії дійсності іноземного шлюбного договору в Україні

Для розкриття цього розділу статті потрібно звернутися до Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон). Також релевантними джерелами права, в контексті дійсності в Україні іноземних шлюбних договорів, є двосторонні угоди між Україною та іншими державами про правову допомогу у цивільних справах. Проте такі угоди не надто поширені. Наприклад, між Україною та Францією подібного договору не було укладено.

Для того, щоб іноземний шлюбний договір був дійсним в Україні, право, яким регулюється цей договір, має відповідати вимогам українського закону. Закон визначає, що сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору¹. Це може бути або право особистого закону (право держави громадянства/постійного місця проживання) одного з подружжя або право держави, у якій один з подружжя має звичайне місце перебування, або, стосовно нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться².

Крім цього, для дійсності іноземного шлюбного договору в Україні, договір має відповідати вимогам законодавства щодо форми правочину. 
За загальним правилом, форма договору має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту договору. Проте для дійсності договору також буде достатнім дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони знаходяться в різних державах при укладенні договору, тоді достатньо дотримання права держави місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором³.

Дійсність договору, його тлумачення та правові наслідки недійсності договору визначаються правом, що застосовується до змісту договору⁴.

У свою чергу, зміст договору може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом⁵.

Тобто в умовній судовій справі, описаній вище у статті, український суд має врахувати французький шлюбний договір при ухваленні рішення, за умови якщо договір є дійсним відповідно до права Франції (тому що сторони визначили в договорі, що він регулюється правом Франції), а також  за умови, що форма договору відповідає вимогам права Франції.

Окремо варто звернути увагу на те, що в такій категорії спорів, не варто очікувати, що суд самостійно вчинятиме дії для з’ясування змісту та тлумачення норм іноземного права. Аби досягти успіху, сторона у справі має бути проактивною та самостійно подавати відповідні докази. Наприклад, доказом може бути афідевіт іноземного адвоката щодо норм відповідного іноземного права.

Темний ліс a.k.a застереження про публічний порядок

Є ситуації, у яких навіть якщо іноземний шлюбний договір відповідає всім формальним вимогам законодавства, він може бути повністю, а частіше частково, недійсним в Україні. Причиною є порушення публічного (законного) порядку України.

Українське законодавство не містить визначення публічного порядку. Проте Законом визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України⁶.

Відповідно до висновків Пленуму Верховного Суду України⁷, під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи та засади, які становлять основу сформованого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Тож публічний порядок доволі гнучка правова категорія. А на питання «чи порушують умови іноземного шлюбного договору публічний порядок України?» не завжди можна надати точну відповідь. Отже, внутрішнє переконання суду відіграватиме важливу роль у таких категоріях справ.

Повернемося до нашої умовної справи про дійсність в Україні французького шлюбного договору. Як міг помітити уважний читач, у цьому шлюбному договорі врегульовано не лише питання режиму власності на майно подружжя. Сторони також погодили, що вони спільно проживатимуть у будинку чоловіка в Києві.

Так от виникає питання чи «живе» це положення договору з точки зору права України. Тобто, якщо дружина відмовляється проживати у визначеному будинку, то чи може чоловік через суд в Україні примусити дружину до цього або ж стягнути з дружини штраф, якщо такий передбачений договором?

Відповідь – ні! Причиною власне і є порушення публічного порядку України. 

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання⁸.

Отже, положення договору про визначення місця проживання подружжя, у випадку спроби примусового його виконання, суперечитимуть основним конституційним правам та свободам одного з подружжя, тобто суперечитимуть публічному порядку України.

У підсумку, положення французького шлюбного договору щодо визначення місця проживання подружжя будуть недійсними в Україні. Проте, звісно, в іншій частині договір буде дійсним.

Висновки і поради

Іноземний шлюбний договір – це завжди комплексний правовий інструмент, який потенційно може визнаватися та/або виконуватися у щонайменше двох юрисдикціях. 
Головними умовами визнання іноземного шлюбного договору в Україні є 1) відповідність застосовуваного права вимогам українського закону, 2) відповідність форми договору вимогам застосовуваного права або права держави укладення договору, 3) відсутність порушення публічного порядку України.

Найважливіша порада для потенційного подружжя, яке буде складатися з громадянина України та іноземця, в тому, щоб наперед проконсультуватися чи буде дійсним їхній шлюбний договір в усіх потрібних юрисдикціях. Це шлях успіху і шлях сімейного спокою. Також у такому випадку можна підготувати шлюбний договір таким чином, щоб уникнути необхідності підписувати дзеркальні договори у кожній юрисдикції. У випадку, коли шлюбний договір підписано без належного попереднього консультування, це шлях потенційних проблем.

Обирайте вірний шлях!

________________________

¹ ч. 1 ст. 59 Закону України «Про міжнародне приватне право».
² ч. 1 ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право».
³ ч. 1 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право».
⁴ ч. 1 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право».
⁵ ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право».
⁶ ч. 1 ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право».
⁷ п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24.12.1999.
⁸ ст. 33 Конституції України.

Автор: Ярослав Наконечний