30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла в цілому Проєкт Закону № 3275 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», наразі не опублікований (надалі також – «Проєкт № 3275»). Загалом це комплексний закон, який вносить зміни до низки нормативно-правових актів: Податкового кодексу, всіх процесуальних кодексів, Кодексу законів про працю та інших.
До теми нашої статті мають відношення зміни, які стосуються сфери праці та зайнятості.
Зміни до Кодексу законів про працю України
Проєкт № 3275 ввів до Кодексу законів про працю України (надалі також – «КЗпП України») поняття Гнучкого режиму робочого часу та Дистанційної (надомної) роботи.
На жаль, редакція статті має ряд неузгодженостей по змісту, що не буде спонукати її широкому застосуванню. В певних частинах ст. 60 КЗпП України мова йде про Гнучкий режиму робочого часу та Дистанційну (надомну) роботу як два окремих поняття (наприклад, це випливає з ч. 3 та ч. 9, де наводяться визначення обох понять, які починаються однаково «(…) це форма організації праці (…)»), проте сама назва ст. 60 має назву «Гнучкий режим робочого часу», з чого має випливати, що Дистанційна (надомна) робота є підвидом Гнучкого режиму робочого часу. Це, в свою чергу, ставить питання – чи застосовні вимоги одного режиму також і до іншого.
Так, ч. 1 статті визначає, що Гнучкий режим робочого часу встановлюється за погодженням між працівником і власником підприємства. Яким же чином має встановлюватися режим Дистанційної (надомної) роботи та чи потрібна в такому разі згода обох сторін – стаття інформації не містить.
Такі ж «неспівпадіння» містяться і в ч. 2 статті, де зазначено: «на час загрози поширенню епідемії, пандемії (…) умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу». Тобто, умова про гнучкий режим робочого часу може встановлюватися без укладення договору про дистанційну (надомну) роботу? Не зазначено також чи зобов’язаний роботодавець у випадку загрози поширенню епідемії отримати згоду працівника на встановлення такого режиму.
Незрозуміло також логіку законодавця чому відповідно до змін до ст. 24 КЗпП України додержання письмової форми є обов'язковим лише у випадку укладення трудового договору про дистанційну (надомну) роботу і не є таким при укладенні договору про гнучкий режим робочого часу.
Проте ми аналізуємо лише загальнодоступний проект закону (хоч і доопрацьований). Можливо, у опублікованому законі техніко-юридичні неузгодженості будуть враховані.
Також зазнала змін ст. 113 КЗпП України, а саме було встановлено, що час простою на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Таке уточнення вважаємо слушним, адже могла виникнути дискусія, яка частина статті 113 має застосовуватися – ч. 1 (з оплатою 2/3) чи ч. 3 (де за працівником зберігається середній заробіток).
Також Проєкт № 3275 продовжив строки, передбачені ст. 233 КЗпП України, на період карантину, а саме строк на звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору.
Зміни до Закону України «Про зайнятість населення»
Проєктом № 3275 вносяться зміни до загального підходу до надання допомоги по частковому безробіттю та запроваджується спеціальна норма стосовно допомоги по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникнення та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Загалом позитивно оцінюємо такий крок Парламенту, проте варто наголосити, що допомога по частковому безробіттю надається лише підприємствам, які займаються виробництвом продукції (тобто норма не поширюється на сферу послуг), а дією спеціальної норми зможуть скористатися лише суб’єкти малого та середнього підприємництва.
Таким чином, на наш погляд, зміни у сфері праці та зайнятості є незначними та, за такої редакції Проєкту № 3275, малозастосовними на практиці.