Вступ
Використання мережі фізичних осіб-підприємців (ФОПів) для ведення бізнесу — поширена в Україні модель «податкової оптимізації», яка давно привертає увагу податкової служби. Наприклад, у ресторані чеки за бар і кухню оформлюють на різних підприємців. Замість оформлення трудових відносин компанії також укладають договори про надання послуг із десятками ФОПів, через яких проводять частину господарських операцій.
Проте ризики такої моделі не обмежуються податковими перевірками та штрафами. Юридичне дроблення бізнесу може ускладнити поділ майна подружжя та передачу бізнесу спадкоємцям: фактичний контроль над ним не завжди означає право розпоряджатися всіма його складовими.
Розглянемо, як ці ризики впливають на сім’ю власника бізнесу: на оцінку частки в товаристві, поділ доходів і майна та спадкове планування.
Поділ майна подружжя: частка, дивіденди та активи
Уявімо ситуацію. Під час шлюбу чоловік заснував ресторанний бізнес — ТОВ «А», у якому йому належить 100% статутного капіталу. Внесок у розмірі 100 грн зроблено зі спільних коштів подружжя. Для «оптимізації» чоловік залучив мережу ФОПів: замість найму працівників укладав договори з підприємцями, а чеки оформлював на різних осіб. У результаті ТОВ «А» майже не має прибутку й на папері є збитковим, хоча бізнес загалом процвітає.
Економічно ресторан працює як єдиний бізнес. Юридично ж його діяльність розподілена між самостійними суб’єктами — ТОВ «А» та ФОПами. Саме ця відмінність має ключове значення під час поділу майна подружжя.
Уточнення до прикладу. У моделі з ТОВ «А» під ФОПами маються на увазі підприємці, які не є жодним із подружжя. Окремо нижче розглянемо випадок, коли підприємцем є чоловік або дружина.
Поділ частки в товаристві: внесок і ринкова вартість
Згідно із законом частка у статутному капіталі господарського товариства, набута за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними. При цьому важливо розмежовувати внесок до статутного капіталу та частку у статутному капіталі. Після внесення вкладу його власником стає товариство, а учасник натомість на відповідну частку у статутному капіталі.
Тому поділу між подружжям підлягає не внесок до статутного капіталу, а частка. Останнім часом, а саме після прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, судова практика виходить з того, що при поділі частки у статутному капіталі той із подружжя, який не є учасником господарського товариства, може вимагати від іншого виплати половини ринкової вартості такої частки. Водночас суд виходить із презумпції відповідності вартості частки розміру внеску, якщо сторона не доведе, що вартість частки змінилася.
Розмір внеску до статутного капіталу та ринкова вартість частки можуть суттєво відрізнятися. Для визначення вартості частки може проводитися експертиза. Під час якої експерт враховує фінансову звітність товариства, активи, доходи, грошові потоки та інші показники діяльності. На цьому етапі й виникає складність з оцінкою «дробленого» бізнесу.
За класичної бізнес-моделі, у якій доходи, активи та витрати зосереджені в одній компанії, фінансова звітність та інші показники товариства значною мірою відображають економічну цінність усього бізнесу. Тому оцінка частки в товаристві дає змогу врахувати цю цінність.
Натомість за «дробленої» бізнес-моделі економічну цінність бізнесу формує не лише товариство, а й інші суб’єкти господарювання, зокрема ФОПи. Оцінюється ж частка в конкретному товаристві, а не весь бізнес навколо нього. Якщо значну частину доходів отримують інші підприємці, офіційні показники товариства можуть бути низькими. Відповідно, вартість частки може не відображати економічної цінності всього бізнесу.
Ця розбіжність є ключовою проблемою під час поділу майна. Майно й доходи сторонніх ФОПів не стають спільним майном подружжя лише тому, що забезпечують роботу одного бізнесу. ФОП є самостійним суб’єктом господарювання — його майно юридично не належить товариству. Як наслідок, фактично єдиний бізнес не можна просто «зібрати» в один об’єкт поділу. Це ускладнює отримання компенсації, яка відповідала б вартості всього бізнесу.
Поділ дивідендів
Дроблення впливає не лише на вартість частки, а й на доходи учасника товариства. За такої бізнес-структури, як у ТОВ «А», дивіденди можуть бути значно меншими за дохід усього бізнесу або взагалі не виплачуватися.
Виплата дивідендів здійснюється виключно за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до розміру часток учасників. Якщо весь реальний дохід компанії йде на рахунки низки ФОПів, то прибутку у товариства формально немає, і виплачувати дивіденди немає з чого.
Дивіденди, отримані одним із подружжя під час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Другий із подружжя може вимагати компенсації, якщо ці кошти використано не в інтересах сім’ї. Однак для цього дивіденди мають бути фактично отримані. Якщо учасник товариства їх не отримував, то немає і відповідного доходу, який можна поділити, а отже, і підстав для компенсації саме цих коштів.
Бізнес без юридичної особи
Окремий випадок — бізнес без юридичної особи. Наприклад, партнери ведуть спільну справу через ФОПів, але не створюють товариства, щоб залишатися на спрощеній системі оподаткування. Якщо одним із цих підприємців є чоловік або дружина, потрібно розмежовувати його чи її власні доходи й майно та активи інших партнерів.
Як зазначалося вище, за загальним правилом, будь-які доходи, отримані один із подружжя під час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Статус ФОП цього правила не скасовує: дохід від підприємницької діяльності одного з подружжя так само підлягає поділу, як і дохід від найманої. Якщо такі доходи були приховані чи використані не в інтересах сімʼї, інший із подружжя може претендувати на компенсацію.
Те саме стосується і майна, яке один із подружжя купує для здійснення своєї підприємницької діяльності. Річ, яка придбана за час шлюбу і використовується для здійснення підприємницької діяльності, присуджується тому з подружжя, хто використовував її для здійснення професійної діяльності, але її вартість враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя3.
Наприклад, дружина під час шлюбу придбала за спільні кошти професійне обладнання для своєї приватної клініки вартістю 10 млн грн. Обладнання, яке використовується нею для підприємницької діяльності, під час поділу майна може бути присуджене їй. Половину його вартості враховують на користь чоловіка: шляхом компенсації або передання йому іншого спільного майна відповідної вартості.
Отже, майно, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності й було набуте під час шлюбу, вважається спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними. Проте поділ відбувається не в натурі, а шляхом присудження такого майна тому з подружжя, хто використовує його для підприємницької діяльності, а іншому – компенсації за частку у такому майні. Дохід від підприємницької діяльності також є спільним і підлягає поділу.
Спадкування: юридичні права та фактичний контроль
Що входить до спадщини
Відповідно до Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обовʼязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
Заповіт дає змогу розпорядитися майном на випадок смерті, але не дає права передати те, що юридично належить іншим особам. Якщо діяльність бізнесу розподілена між ТОВ і сторонніми ФОПами, власник може передати у спадщину свою частку в товаристві, а не весь бізнес як єдиний актив.
Спадкоємець отримує частку в товаристві. Водночас доходи, які сторонні ФОПи отримували на власні рахунки, до спадщини власника бізнесу не входять. Якщо майно, обладнання чи ТМ оформлені на таких ФОП, а не на спадкодавця або господарське товариство, частка в якому успадковується, ці активи залишаються поза межами успадкованого бізнесу. Отже, успадкування частки не гарантує доступу до всіх активів і доходів, які забезпечували роботу бізнесу.
Чому частка не гарантує контролю над бізнесом
Робота «дробленого» бізнесу часто залежить від особистих ділових зв’язків власника та домовленостей із контрагентами й іншими особами, які самі собою не переходять до спадкоємця разом із часткою в товаристві. Тому юридичне володіння часткою не гарантує збереження фактичного контролю над усім бізнесом після смерті його власника.
Обмеження спадкового планування
Тому під час спадкового планування важливо розмежовувати фактичний бізнес і юридичні права власника. Передати «дроблений» бізнес як цілісний актив не вдасться, якщо його складові належать різним самостійним особам.
Це обмеження стосується і передання бізнесу до трасту чи іншої структури спадкового планування. Власник не може розпорядитися активами, доходами та правами інших осіб лише тому, що вони забезпечують роботу його бізнесу.
Що успадковується після підприємця
Якщо бізнес працює через ФОПів без юридичної особи, спадкодавець може заповісти належне йому майно, зокрема, майнові права, які використовуються в підприємницькій діяльності. Водночас сам статус ФОП не успадковується: він припиняється у зв’язку зі смертю підприємця.
Висновки
Отже, «дроблена» бізнес-структура – це прямий ризик для сімʼї власника бізнесу: економічно єдиний бізнес юридично перестає бути єдиним об’єктом, яким можна розпорядитися у повному обсязі.
Під час поділу майна подружжя це створює два основні ризики для того з подружжя, хто не є титульним власником бізнесу:
Заниження компенсації. Вартість частки в господарському товаристві, яку визначає експерт на підставі офіційної фінансової звітності, часто не відображає реальної економічної цінності бізнесу, якщо основний дохід генерується через мережу ФОПів, а отже, саме той із подружжя, хто розраховує на компенсацію за частку, отримає суму, що не відповідає фактичній вартості всього «дробленого» бізнесу.
Декларативність права на дивіденди. Через акумуляцію прибутку на ФОПах у господарського товариства формально відсутній прибуток, а отже, немає і дивідендів, які можна було б поділити між подружжям. Як наслідок, право на поділ дивідендів є декларативним для того з подружжя, хто може на них претендувати
На жаль, наразі ні законодавство України, ні судова не передбачають механізмів захисту прав одного з подружжя у випадку ведення іншим із подружжя «дробленого» бізнесу.
При спадкуванні бізнесу:
Розрив цілісності активу. Спадкодавець не може заповісти бізнес як єдине ціле, оскільки юридично володіє лише часткою в ТОВ.
Втрата контролю та доходів. Спадкоємці отримують лише «голу» частку в статутному капіталі компанії. Ключові активи (обладнання, ТМ, нерухомість) та операційні доходи, оформлені на пов'язаних ФОП, залишаються поза межами спадкової маси.
Авторка: Мілана Нечваль