Уявіть, що ваш бізнес щороку переплачує мільйони через картель постачальників, завищені тарифи монополіста чи змову на тендерах. Невже штраф Антимонопольного комітету України (АМКУ) після декількох років розгляду справи, протягом яких порушник продовжував заробляти на вас, – це все, що загрожує порушнику? Відповідь: ні.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" (Закон) прямо дозволяє потерпілій стороні стягнути завдані збитки, а в окремих випадках – навіть у подвійному розмірі. Утім, попри такі законодавчі можливості, позови про відшкодування збитків у сфері конкурентного права досі залишаються скоріше винятком, аніж усталеною практикою в Україні.
Давайте розберемося, що насправді передбачає закон, як механізм працює на практиці та що варто зробити компанії, права якої було порушено.
Що каже закон?
Стаття 55 Закону надає потерпілій стороні право звернутися до господарського суду з вимогою про відшкодування збитків. Розмір відшкодування залежить від виду порушення.
За порушення, передбачені частиною другою статті 55 Закону – на практиці це переважно зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії – збитки відшкодовуються у подвійному розмірі. Такий законодавчий підхід забезпечує не лише компенсацію збитків потерпілій стороні, а й виконує превентивну функцію щодо порушника на майбутнє.
У разі недобросовісної конкуренції, зокрема неправомірного використання позначень, копіювання зовнішнього вигляду товару та введення в оману, відшкодування здійснюється в одинарному розмірі відповідно до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та має виключно компенсаційний характер і покриває лише реально понесені втрати.
Спеціального порядку розрахунку конкуренційних збитків не існує. Незважаючи на те, що законодавство прямо передбачає можливість їх відшкодування, усталеного механізму їх обчислення досі немає. Це підтверджує і судова практика: суди застосовують загальні норми Цивільного кодексу України (ЦК України), зокрема статтю 1166 щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду.
Що потрібно довести у суді?
Для успішного стягнення збитків потерпіла сторона має довести існування трьох ключових елементів:
1. Протиправність поведінки порушника – підтверджується рішенням АМКУ у справі про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції. АМКУ є єдиним органом влади, уповноваженим кваліфікувати дії суб’єкта господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суд не може перейняти на себе відповідні повноваження АМКУ.
2. Факт заподіяння збитків та їх розмір – потребують економічного обґрунтування та доказової бази. На практиці переважає так званий "метод порівняння": розмір шкоди визначається як різниця між вартістю, яку потерпіла сторона фактично сплатилаза товар в період порушення, і вартістю, яку вона мала б сплатити за умови відсутності порушення з боку відповідача, тобто за нормальних ринкових умов.
3. Причинно-наслідковий зв'язок – необхідно довести, що збитки були завдані потерпілій стороні саме внаслідок антиконкурентної поведінки відповідача, а не через дію ринкових чи інших факторів. Це один із найскладніших елементів доказування, оскільки відповідач, як правило, намагається пояснити збитки позивача альтернативними причинами.
При цьому доводити вину порушника окремо не потрібно, оскільки стаття 1166 ЦК України закріплює презумпцію вини: саме відповідач зобов'язаний довести відсутність вини, а не позивач – її наявність. Це суттєво полегшує становище потерпілої сторони в судовому процесі.
Яку позицію займають суди?
На сьогодні вітчизняна судова практика залишаєтьсямалочисельною, однак наявна тенденція до зростання позовів про відшкодування збитків, завданих порушенням конкурентного законодавства.
Серед знакових успішних кейсів слід виокремити наступні:
1. Нібулон проти Укрзалізниці (№ 910/4425/16)
У цій справі АМКУ визнав Укрзалізницю такою, що зловживала монопольним становищем на загальнодержавному ринку перевезень вантажів транспортом загального користування: замість внутрішнього тарифу на перевезення зернових вантажів компанія застосовувала до позивача експортний, що завдало збитків СП "Нібулон" на суму понад 60 мільйонів гривень.
Основу доказової бази позивача у суді склали: (1) рішення АМКУ, (2) накладні та (3) акти звірки. Застосувавши згаданий вище "метод порівняння", суд відповідно до статті 55 Закону стягнув з Укрзалізниці відшкодування у подвійному розмірі, а саме: понад 120 мільйонів гривень, що є рекордною сумою для цієї категорії справ.
2. Укррічфлот проти АМПУ (№ 910/1925/21)
Передумовою судового розгляду стало рішення АМКУ, яким регулятор встановив, що ДП "Адміністрація морських портів України", займаючи монопольне становище на ринку послуг з надання доступу до об'єктів портової інфраструктури, нав'язувало контрагентам оплату послуг, витрати на які за звичайних умов мали б покриватися портовими зборами.
Спираючись на рішення АМКУ та дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження збитків (зокрема договір, рахунки та акти виконаних робіт), суд стягнув з відповідача понад 7 мільйонів гривень.
Проте поряд з успішними кейсами існують також випадки, де судвідмовив у задоволенні позовних вимог:
3. Укртранслогістика-2 проти Укрзалізниці (№ 910/19444/21)
Суд відмовив ТОВ "Укртранслогістика-2" у задоволенні позовних вимог, встановивши, що позивач як експедитор-посередник перекладав вартість спірних послуг на своїх клієнтів через додаткові угоди, чим фактично компенсував завдані йому реальні збитки. За таких умов суд дійшов висновку, що позивач не зазнав збитків, а тому відсутні підстави для відшкодування відповідно до статті 55 Закону.
4. Інтер Транс Лоджістікс проти Євротерміналу (№ 916/3578/20)
Через недоведеність розміру збитків суди всіх інстанцій відмовили ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Євротермінал", яке відповідно до рішення АМКУ займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг, пов'язаних з обслуговуванням (обробкою) вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд до Одеського морського торговельного порту є неможливим.
Так, позивач не зміг виокремити вартість тих послуг, які йому не надавалися відповідачем або які не були потрібні, із загальної суми, сплаченої позивачем за договором на користь відповідача. Оскільки позивач фактично користувався інфраструктурою відповідача, задоволення позову у формі повернення усіх сплачених за договором коштів означало б, що позивач користувався майном відповідача безкоштовно, що суперечить закону та суті укладеного договору.
Наведені вище кейси підтверджують, що за наявності трьох ключових елементів (1 – рішення АМКУ, 2 – обґрунтованих збитків та 3 – причинно-наслідкового зв'язку) успішне стягнення збитків за порушення конкурентного законодавства є цілком реальним.
Що робити компанії, права якої порушені?
Якщо ви вважаєте, що ваш бізнес зазнав збитків внаслідок порушення іншим суб'єктом господарювання законодавства про захист економічної конкуренції, ваш порядок дій має бути наступний.
Крок 1. Перевірте наявність рішення АМКУ
Рішення АМКУ – обов'язкова передумова позову. Встановіть, чи розглядалась справа, чи оскаржувалось рішення та який його поточний правовий статус.
Якщо рішення ще немає, зверніться до АМКУ із відповідною заявою. Пам'ятайте, що АМКУ має виключну компетенцію щодо встановлення факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Таке рішення стане доказом протиправної поведінки порушника.
Крок 2. Відстежте строк позовної давності
Загальний строк – три роки з дати рішення АМКУ. Пропуск строку на практиці означає втрату права на відшкодування збитків.
Крок 3. Зберіть та збережіть докази
Зафіксуйте всі фінансові операції та документацію за період порушення: рахунки-фактури, платіжні доручення, договори, прайс-листи, листування з порушником тощо.
Це все може бути використано як докази.
Крок 4. Підготуйте економічне обґрунтування
Суд вимагає конкретного розрахунку збитків.
Базовий підхід – метод порівняння: різниця між фактично сплаченою та гіпотетичною конкурентною ціною. За потреби можна використовувати альтернативні методи: метод регресії, метод симуляції, метод на основі витрат, фінансовий метод, метод ефекту обсягу, метод виключення та ін.
Крок 5. Визначте ступінь перекладення збитків
Якщо ваша компанія є посередником або не кінцевим споживачем – підготуйте економічне обґрунтування того, які збитки реально залишились на рівні вашого бізнесу, а які – були перекладені далі по ланцюжку на клієнтів. Нагадуємо, що суди дозволяють відшкодувати відповідно до статті 55 Закону лише реальні збитки.
Крок 6. Перевірте підстави для подвійного відшкодування
Якщо АМКУ визнав вчинення відповідачем порушення, яке згадане у частині другій статті 55 Закону, – вимагайте відшкодування збитків у подвійному розмірі.
Що у підсумку?
Можливість відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення конкурентного законодавства, – це не академічна норма, а реальний інструмент захисту бізнесу. Хоч цей інструмент існує в українському законодавстві вже понад 20 років, кількість позовів досі залишається невеликою. На нашу думку, причин кілька: з одного боку – недостатня обізнаність бізнесу з можливостями, які надає закон, з іншого – нехтування збором доказів із самого початку порушення.
Компанії нерідко починають думати про доказову базу лише після отримання рішення АМКУ, тоді як найцінніша документація (рахунки-фактури, платіжні доручення, договори, цінові пропозиції та листування) має фіксуватися ще на етапі виявлення перших ознак порушення. Саме від якості доказової бази залежить, чи вдасться довести розмір збитків та причинно-наслідковий зв’язок між ними та діями порушника, а це, як свідчить наведена судова практика, є найуразливішою частиною позову.
Водночас за наявності рішення АМКУ, належного економічного обґрунтування завданих збитків та причинно-наслідкового зв'язку, а також чіткої правової позиції існують гарні перспективи отримати позитивне судове рішення та відшкодувати збитки у подвійному розмірі. Верховний Суд вже підтвердив законність таких рішень у кількох справах.
Ми б радили не нехтувати цим правом на отримання відшкодування, адже йдеться не лише про повернення втрачених коштів, а й про здійснення реального впливу як на подальшу поведінку порушника на ринку, так і на правила функціонування ринку в цілому.
Автори: Євгеній Сенченко, Маркіян Когут