Уже майже рік, як набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який започаткував процедуру банкрутства (відновлення платоспроможності) фізичної особи. Перші сміливці отримали можливість скористатися новою процедурою, раніше не опрацьованою ні суддями, ні адвокатами, та спробувати реструктурувати проблемні борги. Що з цього вийшло, розкаже судова практика.
Більш як половину заяв повертають через недоліки
Право ініціювати справу про неплатоспроможність Кодекс надав лише боржнику. Щоб розпочати процедуру, боржнику необхідно подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом зі значною кількістю документів. Виконання цих вимог, як засвідчує практика, є першою й найголовнішою перешкодою для боржника.
На відміну від юридичних осіб, для яких належне діловодство та зберігання первинних документів є обов'язковим, фізичні особи не завжди належно зберігають свої документи, щоб за потреби надати їх до суду.
Найбільше труднощів у заявників виникає з поданням декларації про майновий стан. Боржники часто-густо не можуть надати вичерпну інформацію про банківські рахунки, майно членів сім'ї, у зв'язку із чим припускаються помилок у декларації про майновий стан.
Ба більше, боржник також зобов'язаний подати план реструктуризації, конкретизований перелік кредиторів, боржників, копії документів про вчинені боржником правочини щодо належного йому нерухомого майна, із чим також виникають проблеми. Немає і прикладів або методик складання плану реструктуризації, які б допомагали боржникам підготувати відповідний проєкт плану.
Не меншою проблемою для заявників є дотримання всіх формальних вимог до заяви, зокрема зазначення в ній усіх обов'язкових реквізитів.
Зважаючи на значний перелік документів, які необхідно долучити до заяви, і необхідність систематизації документів та інформації про активи й пасиви боржника, без допомоги фахівця в галузі права боржникам не обійтися.
Ще одна проблема – це судові витрати на справу. Подання заяви про відкриття провадження вимагає авансування винагороди арбітражному керуючому (цьогоріч у розмірі 31530 грн).
Для фізичної особи – боржника, яка не може не лише погасити, а й обслуговувати свої борги, судові витрати у справі можуть стати вагомою перешкодою. Боржники часто подають клопотання про розстрочення авансування чи авансування за рахунок кредиторів, проте суди не задовольняють такі клопотання й вимагають повного авансування винагороди арбітражному керуючому як умови відкриття провадження.
Не варто забувати також про витрати на правничу допомогу для підготовки заяви й пакета документів, які також збільшують витрати боржника на процедуру.
На щастя для боржників, судовий збір за подання заяви про неплатоспроможність законом не встановлено.
Отже, належна підготовка пакета документів для ініціювання справи про неплатоспроможність і пов'язані із цим судові та інші витрати виявилися досить відчутною перепоною для боржників, які першими спробували пройти нову процедуру.
Хто подає заяви про неплатоспроможність?
Процедуру неплатоспроможності застосовують як до фізичних осіб, так і до фізичних осіб – підприємців. Під час ухвалення Кодексу точилися жваві дискусії щодо того, хто і як зможе скористатися цією процедурою та чи даватиме вона значний соціальний ефект.
Як демонструє судова практика, значну частину справ ініціювали боржники з боргами до 1 млн грн (частіше навіть – до 500 тис. грн). Це звичайні громадяни, наймані працівники, пенсіонери, які мали необережність оформлювати так звані "швидкі кредити" або "кредити до зарплати" під величезні відсотки. Як наслідок – у певний момент, після неодноразового "перекредитування", такі особи не мають фінансової можливості погасити отримані позики й нараховані штрафні санкції.
Інша категорія боржників – це фізичні особи – підприємці, які зазнали невдачі у своїй господарській діяльності. Такі особи зазвичай мають більші грошові зобов'язання перед кредиторами (від 1 млн грн). Фізичні особи – підприємці мають борги не лише перед фінансовими установами, а й перед контрагентами в бізнесі.
Розробники Кодексу, просуваючи процедуру неплатоспроможності фізичних осіб, також розраховували на використання цієї процедури насамперед боржниками за валютними кредитами. Однак продовження мораторію на стягнення іпотеки за валютними кредитами не сприяє інтересу до нової процедури в цієї категорії боржників, оскільки таким боржникам під час мораторію фактично не загрожує втрата іпотечного майна.
Чим боржники збираються погашати борги?
Як засвідчує судова практика, зазвичай боржники неправильно розуміють суть і мету процедури банкрутства фізичних осіб, оскільки сприймають її як можливість просто списати борги й жити далі. Проте процедура має на меті передусім погашення боргів, їх реструктуризацію, а не повне списання. Саме тому боржник зобов'язаний надавати інформацію про все наявне майно та проєкт плану реструктуризації. Якщо фінансовий стан боржника не дає йому змоги погасити борги, то він має бути готовий опанувати нову професію, збільшити власні доходи, продати частину майна, а також бути готовим до нового розстрочення боргу.
Не всі доведуть справу до кінця
Кодекс захищає права кредиторів від недобросовісних боржників, які намагатимуться приховати майно або нададуть недостовірну інформацію про свій майновий стан. У цих випадках кредитори можуть поставити перед судом питання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, що позбавить боржника можливості досягти бажаної мети. Наприклад, у справі № 922/3911/19 боржник не надав інформацію щодо наявного в нього житла, автомобіля, свідоцтва на знак для товарів і послуг. Кредитори у зв'язку із цим подали клопотання про закриття провадження, яке суд задовольнив.
Так, Кодекс також передбачає додатковий строк для виправлення декларації про майновий стан, якщо боржник десь помилився або хоче доповнити список задекларованого майна.
Іншою підставою для закриття провадження у справі є відсутність кредиторів. Суди закривають провадження у зв'язку з тим, що ніхто з кредиторів не висунув вимоги до боржника протягом установленого строку.
Перші "фінішери"
Одним із можливих шляхів процедури є реструктуризація боргів. План реструктуризації має на меті вирішити проблему із заборгованістю через взаємні поступки з боку кредиторів і боржника. Кілька прикладів затверджених планів реструктуризації вже є.
Зокрема, у справі № 910/16331/19 план реструктуризації передбачав погашення частини заборгованості й укладення договору комісії з фінансовою установою, яка придбає право вимоги до боржника (з передбаченням у плані реструктуризації умов придбання грошових вимог кредитора). У справі № 923/1116/19 за планом реструктуризації боржник був зобов'язаний виплачувати борг частково протягом 60 місяців до його повного погашення.
У разі недосягнення сторонами справи згоди щодо умов реструктуризації керуючий реалізацією продає майно боржника на аукціоні (зазвичай це продаж нерухомості, транспортних засобів, часток у статутному капіталі). Майна боржника зазвичай недостатньо для задоволення всіх вимог кредиторів, тому непогашені вимоги списують. Проте також трапляються випадки, коли в боржника взагалі немає майна, яке підлягає стягненню (див., наприклад, справу № 908/1787/19). У такому разі списують усі борги.
Отже, за перший рік чинності Кодексу України з процедур банкрутства було напрацьовано першу судову практику в новій процедурі неплатоспроможності фізичних осіб. Як і очікували, процедура в перший рік не стала масовою передусім через її складність для самих боржників і значні витрати. Сподіваємося на подальший розвиток процедури неплатоспроможності як у сфері судової практики, так і в удосконаленнях законодавства.
Опубліковано: Ліга:Закон, №36, 1 жовтня 2020 р.