публікації

«Маленька» революція, яку ви точно пропустили…

Частина І – неналежний позивач


24/01/2025

Єгор Свідло

Старший юрист, адвокат

Національний судовий процес,
Податкові спори

Аліна Ратушна

Юристка

Національний судовий процес,
Оподаткування,
Податкові спори

Схоже, нарешті в питанні процесуального статусу непостійних (некомерційних) представництв іноземних компаній як учасника-позивача адміністративного процесу поставлено крапку.

Матеріальна частина питання

Як відомо, головним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Це твердження, зафіксоване в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, можливо не зовсім очевидно, але все ж дає зрозуміти, що далеко не кожен суб’єкт може захищати свої права та інтереси в адміністративних судах.

Бути учасниками адміністративних справ можуть лише ті суб’єкти, які мають адміністративну процесуальну правосуб’єктність.

Стаття 43 Кодексу досить чітко визначає, що таку правосуб’єктність мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, органи державної влади та місцевого самоврядування, інші державні органи, а також підприємства, установи та організації (юридичні особи).

Тоді як суб’єкти, які не мають статусу юридичної особи (наприклад, непостійні представництва іноземних компаній), такою адміністративною процесуальною правосуб’єктністю не наділені, а отже, не можуть бути учасниками адміністративного процесу.

Тепер про «маленьку» революцію та її наслідки

Незважаючи на досить чіткі норми Кодексу, суди тривалий час «закривали очі» на участь НЕюридичних осіб в адміністративних справах у ролі позивача.

Так, наприклад, за наслідками проведеної податкової перевірки непостійного представництва іноземної компанії податковий орган приймав ППР про донарахування податку на прибуток підприємств, яке надалі оскаржувалось таким непостійним представництвом до суду – без жодної участі материнської компанії.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень можна з легкістю знайти такі справи – № 826/10603/15, № 826/7675/18, № 640/35881/21 …

Водночас, у липні 2024 відбулась та сама «маленька» революція.

Розглядаючи податковий спір між непостійним представництвом нерезидента та податковим органом, Верховний Суд залишив позовну заяву представництва без розгляду (постанова від 25.07.2024 р. у справі № 640/31489/21).

Обґрунтовуючи своє рішення, Верховний Суд зазначив, що представництво не є юридичною особою, а отже, не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності, що у свою чергу позбавляє його права на звернення до суду з позовною заявою. Подання позову особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, має наслідком його повернення (п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу), а якщо провадження у справі відкрито – залишення без розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 240 Кодексу).

На думку Верховного Суду виключно материнська компанія непостійного представництва має право звертатися до суду з позовом про скасування ППР, прийнятого щодо представництва, та, відповідно, бути позивачем у справі.

Одразу після оприлюднення вищезазначена позиція Верховного Суду почала активно використовуватися адміністративними судами.

Отримавши позовні заяви представництв, які не мають статусу юридичної особи, суди повертали їх або залишали без розгляду (постанова Верховного Суду від 10.10.2024 р. у справі № 640/32099/21, ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року у справі № 380/16184/23, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 р. у справі № 640/4439/22).

Схоже в питанні з належним позивачем поставлено крапку. 

А що ж до відповідача? Це питання ми детально розкриємо в наступній публікації.

Автори: Єгор Свідло, Аліна Ратушна

Що нового?

Найважливіша аналітика у вашій пошті.

більше аналітики

14/02/2025

Частина 2 – неналежний відповідач

Єгор Свідло, Аліна Ратушна

09/01/2025

Після шокуючого 2022 і більш-менш лайтових 2023−2024, наступний рік обіцяє бути «насиченим і цікавим» для платників податків.

Єгор Свідло, Аліна Ратушна