Lexology In-Depth: Домінуюче становище та монополії в Україні, 2026 

Це розділ для Lexology In-Depth від юристів Василь Кісіль і Партнери про правовове регулювання монопольного (домінуючого) становища на ринку України станом на 2026 рік, про санкції й способи усунення порушень, а також нову методику АМКУ та реформи.

ВСТУП

Закон України «Про захист економічної конкуренції» (надалі – «Закон про конкуренцію») є основним джерелом правового регулювання монопольного (домінуючого) становища на ринку та зловживання ним в Україні. Він також встановлює загальні нормативно-правові засади розслідування порушень законодавства про захист економічної конкуренції та визначає санкції, що застосовуються до порушників.

Антимонопольний комітет України (надалі – «АМКУ») – це єдиний орган, що відповідає за запобігання, розслідування, а також притягнення до відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а також єдиний орган, який відповідно до Закону про конкуренцію уповноважений визначати, чи займає суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. При здійсненні своїх повноважень АМКУ може: (1) вимагати від суб'єктів господарювання, державних органів та фізичних осіб надання інформації будь-якого характеру (у тому числі конфіденційної); (2) надавати рекомендаційні роз'яснення з питань застосування норм законодавства про захист економічної конкуренції; а також (3) проводити виїзні перевірки.

Формальні роз'яснення щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог конкурентного законодавства як такі відсутні, за винятком окремих групових виключень та інших актів АМКУ, які переважно стосуються узгоджених дій. У 2002 році АМКУ затвердив Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (надалі – «Методика щодо монопольного становища»), яка наразі залишається чинною. АМКУ визначає наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища у суб'єкта господарювання на ринку на основі критеріїв та правил, передбачених Методикою щодо монопольного становища. 11 червня 2026 року АМКУ прийняв нову Методику визначення товарного ринку та монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ньому, яка на момент написання цієї статті ще не була опублікована та не набула чинності.

Закон про конкуренцію передбачає рівне застосування його положень до приватних та державних суб'єктів господарювання, у тому числі державних органів та державних підприємств, які за відповідних умов можуть бути визнані такими, що зловживають монопольним (домінуючим) становищем, та притягнуті до відповідальності.

Для окремих ринків, що мають істотне значення для держави та на яких існують природні монополії, діє спеціальний режим. Наприклад, природні монополії існують на ринках транспортування нафти та газу, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Основним законодавчим актом, що регулює природні монополії, є Закон України «Про природні монополії».

ОГЛЯД ЗА РІК 

Повномасштабна війна, що триває з лютого 2022 року, продовжує впливати на здатність усіх державних органів, у тому числі Антимонопольного комітету України (АМКУ), виконувати свої функції. Ситуація ускладнюється внаслідок масштабних обстрілів міст та пошкоджень теплових електростанцій, що призводить до масових відключень електроенергії та частих повітряних тривог. Незважаючи на ці виклики, АМКУ вдалося забезпечити здійснення своєї діяльності, у тому числі тієї, що пов'язана з розслідуванням порушень та дій, що мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Протягом 2025 року АМКУ розглядав справи про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, зосереджуючись переважно на ринках енергетики, природного газу, житлово-комунальних послуг та інших ринках послуг. Оприлюднені АМКУ у 2022 році матеріали щодо практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі у справах про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, надали корпоративним юристам додаткові орієнтири щодо кваліфікації таких порушень та оцінки їхнього впливу на конкуренцію. Втім, при визначенні конкретних дій, які становлять зловживання монопольним (домінуючим) становищем у конкретних випадках, зокрема, в галузі ІТ та інших високотехнологічних секторах економіки, корпоративні юристи все ще стикаються з низкою невирішених питань.

Ключові рішення АМКУ у 2025 році

ВИЗНАЧЕННЯ РИНКУ ТА РИНКОВА ВЛАДА 

Згідно із Законом про конкуренцію суб'єкт господарювання вважається таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, у наступних двох випадках:

• на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; або
• він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За загальним правилом, суб'єкт господарювання вважається таким, що займає монопольне (домінуюче) становище, якщо його частка на ринку товару перевищує 35%. Втім, це правило не застосовуватиметься, якщо суб'єкт господарювання доведе, що він зазнає значної конкуренції на відповідному ринку.

У Законі про конкуренцію також передбачено поняття «колективного домінування». Зокрема, якщо сукупна частка на ринку (1) не більше ніж трьох суб'єктів господарювання перевищує 50% або (2) не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання перевищує 70%, кожен з цих суб'єктів господарювання вважається таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку. Це правило не застосовуватиметься, якщо такі суб'єкти господарювання доведуть, що вони зазнають значної конкуренції на відповідному ринку.

У Законі про конкуренцію відсутнє чітке визначення «відносного домінування». Однак стан економічної залежності постачальників або замовників від одного суб'єкта господарювання може свідчити про відсутність істотної конкуренції на ринку, а тому монопольне становище відповідного суб'єкта господарювання може бути встановлено за загальним правилом.

При визначенні монопольного (домінуючого) становища Антимонопольний комітет України (АМКУ) керується розробленою ним методикою визначення монопольного (домінуючого) становища, що ґрунтується на економічному аналізі, яка передбачає детальну процедуру оцінки ринкового становища, включаючи перелік дій та факторів, які слід здійснити або врахувати під час прийняття рішення про те, чи займає суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. У рамках процедури оцінки монопольного (домінуючого) становища АМКУ аналізує різні фактори, у тому числі товарні та територіальні межі ринку, його основних учасників та потенційних конкурентів, обсяг товару, що обертаються на ринку, та бар'єри вступу на ринок.

Водночас АМКУ не обмежується методами та інструментами, які може використовувати для визначення монопольного (домінуючого) становища, а для визначення товарних меж ринків останнім часом почав застосовувати SSNIP-тест, який полягає у визначенні невеликого, але значного та тривалого підвищення цін.

Підходи до визначення ринку є подібними до тих, що застосовуються в інших юрисдикціях, у тому числі в Європейському Союзі та Сполучених Штатах Америки. Втім, ключова відмінність стосується розміру частки на ринку, яка є індикатором потенційної ринкової влади. Згідно з існуючою практикою в Україні суб'єкту господарювання достатньо мати частку на ринку більше 35%, щоб його могли визнати таким, що займає монопольне (домінуюче) становище. Водночас, практика як Європейського Союзу, так і Сполучених Штатів Америки вказує на те, що ринкова частка розміром 35% сама по собі, як правило, не свідчить про наявність домінуючого становища на відповідному ринку.

ЗЛОВЖИВАННЯ 

Огляд

Згідно із Законом про конкуренцію «зловживанням» визнається будь-яка дія чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призводить або може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Перелік практик, які можуть бути визнані зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, не є вичерпним. Деякі практики самі по собі є зловживанням (наприклад, встановлення необґрунтовано завищених цін, відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел, дискримінація суб'єкта господарювання). Інші практики також можуть бути визнані зловживанням за умови, що Антимонопольним комітетом України (АМКУ) буде встановлено за результатами «аналізу наслідків» (effects-based analysis), що такі практики призводять або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, можуть вважатися зловживанням незалежно від його наміру. Розмір штрафу наразі визначається згідно з порядком визначення розміру штрафів АМКУ (надалі – «Порядок визначення штрафів»), який був прийнятий у 2023 році. Згідно з Порядком визначення штрафів АМКУ спочатку встановлює базовий розмір штрафу, враховуючи ступінь тяжкості правопорушення та пов'язаний з ним дохід (виручку), а потім коригує відповідну суму з урахуванням обтяжуючих та пом'якшуючих обставин. Водночас наявність вини правопорушника є однією з чотирьох сукупних умов, які мають бути виконані для відшкодування шкоди у межах приватного стягнення.

Наскільки нам відомо, український підхід до визначення та кваліфікації зловживань значною мірою відповідає тому, що застосовується в Європейському Союзі, проте відрізняється від режиму США. Наприклад, у межах антимонопольного регулювання США допускається визнання зловживанням дій як потенційних, так і фактичних монополістів, тоді як в українському законодавстві йдеться лише про фактичних монополістів.

Зловживання, пов'язані з витісненням конкурентів

У Законі про конкуренцію згадується відмова від придбання або реалізації товарів за відсутності інших джерел або каналів реалізації чи придбання як практика, що становить зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Порушення складається з двох основних складових, а саме: (1) наявність відмови та (2) відсутність альтернативних джерел постачання. Втім, відмова не вважається незаконною за наявності об'єктивно виправданих причин. Наприклад, відмова суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище, постачати товар покупцю, який не здійснив узгоджену попередню оплату, не вважається незаконною.

Ще однією практикою, що підпадає під визначення зловживання, пов'язаного з витісненням конкурентів, є нав'язування договірних умов, які не мають жодного стосунку до предмета договору. Розслідування зловживань такого виду завжди включають ретельний юридичний та економічний аналіз відповідного договору з метою визначення того, чи пов'язана спірна умова з предметом відповідного договору. Крім того, згідно із Законом про конкуренцію суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання без об'єктивно виправданих на те причин є ще одним видом зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Новітня практика АМКУ також охоплює справи, що стосуються доступу до критично важливих об'єктів інфраструктури. В одній з таких справ суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з використання об'єкта критичної інфраструктури, було відмовлено в наданні доступу до об'єкта та встановлено економічно необґрунтовані ціни на відповідні послуги. На думку АМКУ, така поведінка порушувала інтереси споживачів і була б неможливою за умов існування значної конкуренції.

Інша справа стосувалася ринку послуг з централізованого водовідведення (приймання стічних вод). Порушення полягало у вимозі до споживачів отримувати та щорічно продовжувати умови на скидання стічних вод, а також у стягненні додаткової плати у разі відсутності таких умов. АМКУ дійшов висновку, що така практика призводила до невиправданих витрат для споживачів і була б неможливою за умов існування значної конкуренції.

Ще один приклад зловживання монопольним (домінуючим) становищем, пов'язаним з витісненням конкурентів, мав місце на ринках послуг з надання доступу до портової інфраструктури та стивідорних послуг. Порушення полягало в усуненні конкурента з ринку стивідорних послуг та затвердженні і застосуванні дискримінаційної договірної політики. Встановлені таким чином вимоги та критерії позбавили деяких контрагентів можливості укладати договори та отримувати відповідні послуги, що негативно вплинуло на їхню здатність надалі провадити свою господарську діяльність у морському порту та призвело до встановлення надмірних тарифів для певних замовників. АМКУ встановив, що такі практики обмежували доступ до ринку та дозволяли суб'єкту господарювання-монополісту застосовувати умови, які не могли б існувати за умов значної конкуренції.

Дискримінація (у тому числі встановлення дискримінаційних цін)

Застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод без об'єктивно виправданих на те причин є ще одним з видів зловживань монопольним (домінуючим) становищем, перелік яких наведений у Законі про конкуренцію. Одним із прикладів зловживань такого виду стала справа одного з найбільших українських виробників солі «Артемсіль», який встановлював різні ціни за фактично рівнозначними угодами без об'єктивного обґрунтування. Зокрема, підприємством було створено систему дистрибуції, що передбачала надання 5% знижки авторизованим дилерам, які відповідали критерію щодо обсягу закупівель протягом певного періоду. Втім, на практиці підприємство надавало 5% знижку дилерам, які не відповідали цьому критерію, та прямим покупцям, які не мали статусу дилера. Після проведення розслідування така практика була визнана АМКУ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод без об'єктивно виправданих на те причин.

Схоже рішення було ухвалено АМКУ щодо групи компаній «Інтерстарч», українського виробника кукурудзяного крохмалю, мальтозних та глюкозно-фруктозних сиропів. Зокрема, ціни для різних покупців зі схожими договорами відрізнялися до 24%.

Нещодавнім прикладом зловживання такого виду, на який варто звернути увагу, є рішення АМКУ у справі 2025 року проти ПП «Касові системи та технології» та ТОВ «Завод Резонанс», які діяли на ринку послуг із реалізації реєстраторів розрахункових операцій для реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі. АМКУ встановив, що суб'єкти господарювання сукупно займали монопольне становище на відповідному ринку та застосовували різні ціни до рівнозначних угод без об'єктивно виправданих на те причин. Зокрема, суб'єктам господарювання не вдалося надати переконливого економічного обґрунтування застосування значних націнок при продажі реєстраторів розрахункових операцій та встановлення різних цін для різних покупців за аналогічних умов. За результатами розслідування АМКУ дійшов висновку, що така поведінка є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод без об’єктивно виправданих причин та встановлення необґрунтованої ціни реалізації, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції.

Нам невідомі випадки, коли АМКУ у своїх розслідуваннях використовував тест «однаково ефективного конкурента» (as-efficient competitor test).

Зловживання, пов'язані з надмірною експлуатацією ринкової влади (у тому числі встановлення завищених цін)

Згідно із Законом про конкуренцію встановлення цін або умов, які суб'єкт господарювання не зміг би встановити, якби на ринку була значна конкуренція, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем. Розслідування справ такого виду передбачає поглиблену оцінку ринку, у тому числі аналіз практик, що застосовуються іншими учасниками ринку.

Один із найвідоміших прикладів зловживання монопольним (домінуючим) становищем такого виду був розглянутий АМКУ у справі «Зеонбуду». Справа стосувалася цінової поведінки ТОВ «Зеонбуд», одного з найбільших українських провайдерів загальнонаціональної мережі цифрового телебачення, в частині встановлення тарифів на надання телекомунікаційних послуг. Унікальність цієї справи полягає в тому, що розслідування АМКУ тривало майже 8 років. Під час розслідування було встановлено, що компанія підвищувала тарифи без належного економічного обґрунтування для цього. АМКУ також дійшов висновку, що «Зеонбуд» не підвищував би свої тарифи за умов існування значної конкуренції на ринку. У серпні 2024 року Верховний Суд ухвалив остаточне рішення у справі, не знайшовши підстав для скасування рішення АМКУ та залишивши його в силі в повному обсязі.

Нещодавній приклад стосувався ринку реалізації запірно-пломбувальних пристроїв, що використовуються для пломбування вагонів та контейнерів при перевезенні вантажів у внутрішньому й міжнародному сполученнях, на якому діє ТОВ «Міська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт». АМКУ встановив, що суб'єкт господарювання необґрунтовано підвищив та утримував ціни на запірно-пломбувальні пристрої «Варта Універсал М» L-550мм. За висновком АМКУ, такі ціни неможливо було б встановити та утримувати за умов існування значної конкуренції на ринку. Таким чином, АМКУ дійшов висновку, що суб'єкт господарювання вчинив зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення завищених цін.

Ще один випадок, на який слід звернути увагу, виник на ринках послуг з надання доступу до портової інфраструктури та стивідорних послуг. У цій справі АМКУ встановив, що домінуючий суб'єкт господарювання застосовував надмірні тарифи для певних замовників стивідорних послуг. На думку АМКУ, ці тарифи не могли б існувати на конкурентному ринку та призвели до ущемлення інтересів споживачів (замовників). Крім того, АМКУ встановив, що суб'єктом господарювання було усунуто конкурента з відповідного ринку стивідорних послуг.

Остання практика також охоплює справи, пов'язані з послугами з централізованого водовідведення (приймання стічних вод). АМКУ дійшов висновку, що домінуючий суб'єкт господарювання вчинив зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення додаткової плати для споживачів у зв'язку з необхідністю одержання умов на скидання стічних вод. За висновком АМКУ, така практика призвела до невиправданих витрат для споживачів, які б не виникли за умов значної конкуренції на рику.

ЗАСОБИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТА САНКЦІЇ

Санкції

Закон про конкуренцію встановлює п'ятирічний строк давності притягнення до відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Максимальний розмір штрафу, який може бути накладений на суб'єкта господарювання за зловживання монопольним (домінуючим) становищем, становить 10% його доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі за кордоном, за рік, що передує року накладення штрафу. За загальним правилом штраф накладається на суб'єкта господарювання, який вчинив порушення. Втім, якщо суб'єкт господарювання вчинив порушення в результаті дій своїх афілійованих осіб, Антимонопольний комітет України (АМКУ) також може накласти штраф на відповідних афілійованих осіб або осіб, які отримали вигоду від порушення (наприклад, кінцевих бенефіціарних власників).

При визначенні конкретного розміру штрафу, що має бути накладений у кожному окремому випадку, АМКУ керується Порядком визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (надалі – «Порядок»), затвердженим 14 грудня 2023 року. Цей новий Порядок було прийнято на виконання змін до Закону про конкуренцію, запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 9 серпня 2023 року № 3295-IX (надалі – «Закон № 3295»). Порядок замінив рекомендаційні роз'яснення щодо визначення розміру штрафів, які мали радше дорадчий характер. Новий Порядок передбачає триетапний процес розрахунку розміру штрафу.

На першому етапі АМКУ визначає базовий розмір штрафу, який розраховується з урахуванням необхідності вилучення доходу (виручки), отриманого внаслідок порушення (за наявності та можливості його обрахунку у грошовому виразі), та забезпечення стримуючого ефекту.

Після визначення базового розміру штрафу АМКУ переходить до другого етапу – коригування штрафу з урахуванням відповідних обставин. У межах нової процедури оновлено підхід до оцінювання впливу та розширено перелік обтяжуючих та пом'якшуючих обставин.

Порядок визначає перелік підстав, які можуть вплинути на збільшення розміру штрафу, а саме:

• відповідач був ініціатором антиконкурентних узгоджених дій та здійснював їх координацію;
• порушення охоплювало більше ніж два регіони України;
• повторне вчинення порушення протягом визначеного строку; а також
• монополізація або суттєве обмеження конкуренції на товарних ринках відбулися на території, що охоплює більше ніж два регіони України.

Базовий розмір штрафу зменшується у разі наявності таких обставин:

• припинення відповідачем дій (бездіяльності) до дня направлення органами АМКУ подання з попередніми висновками;
• відшкодування шкоди, завданої порушенням, чи усунення наслідків порушення іншим способом до дня прийняття органом АМКУ рішення у справі про порушення;
• недотримання учасником узгоджених дій їх умов та наявність доказів того, що суб'єкт господарювання конкурував на ринку протягом періоду, під час якого тривало порушення;
• співпраця під час розгляду справи з органами АМКУ;
• вчинення порушення внаслідок схилення до його вчинення органом влади або органом місцевого самоврядування;
• звернення до початку розгляду справи про порушення за отриманням дозволу на концентрацію, якщо така концентрація була здійснена без необхідного дозволу; а також
• вчинення відповідачем дій, спрямованих на пом'якшення негативних наслідків порушення для економічної конкуренції, інтересів суб'єктів господарювання, споживачів.

Крім того, у випадку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) або можливості банкрутства чи ліквідації суб'єкта господарювання в результаті накладення на нього штрафу, органи АМКУ застосовують та обґрунтовують у своєму рішенні зменшення розміру штрафу порівняно з розміром, визначеним з урахуванням пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.

На третьому, завершальному етапі визначається граничний розмір штрафу, який не повинен перевищувати максимальний розмір штрафу, передбачений Законом про конкуренцію, а саме 10% від доходу (виручки) суб'єкта господарювання, який вчинив порушення, від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі за кордоном, за рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Поведінкові заходи (у тому числі тимчасові заходи)

За результатами розгляду справи АМКУ може надати рекомендації суб'єкту господарювання, дії якого були предметом розгляду. Відповідно до Закону про конкуренцію цей суб'єкт господарювання зобов'язаний розглянути рекомендації і повідомити АМКУ про результати їх розгляду у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій. У своїх рекомендаціях АМКУ зазвичай пропонує суб'єкту господарювання скоригувати свою поведінку на ринку, зокрема, шляхом зміни умов договорів. Згідно з існуючою практикою, у разі невиконання суб'єктом господарювання рекомендацій АМКУ, останній може продовжити розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Наприклад, АМКУ надав рекомендації, обов'язкові для розгляду, компанії ТОВ «І-ТРЕВЕЛС», оператору онлайн-платформи спільних автомобільних поїздок Blablacar, щодо припинення дій, які полягали у встановленні сервісного збору без належного економічного обґрунтування, та визначенні чітких умов повернення цього сервісного збору пасажирам. На думку АМКУ, дії компанії містили ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Зокрема, АМКУ рекомендував ТОВ «І-ТРЕВЕЛС» припинити стягнення необґрунтованого сервісного збору і запровадити прозору та послідовну політику повернення коштів пасажирам. У 2025 році АМКУ підтвердив, що ТОВ «І-ТРЕВЕЛС» виконало рекомендації і привело свої дії у відповідність до вимог АМКУ.

Крім того, ще до прийняття рішення особи, в діях яких вбачаються ознаки порушення, можуть бути зобов'язані вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (попереднє рішення). Такий захід може застосовується лише у разі подання іншим суб'єктом господарювання заяви до АМКУ, в якій зазначається, що ці заходи необхідні для відвернення негативних та непоправних наслідків. Однак такий засіб майже не застосовується на практиці.

Структурні заходи

Закон про конкуренцію також передбачає примусовий поділ як додаткову санкцію, яка може бути застосована до суб'єкта господарювання, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем. Однак чіткої процедури застосування цього виду санкції не передбачено, що, своєю чергою, створює ситуацію, в якій суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, повинен самостійно визначати, як здійснити поділ. Через складність реалізації цього виду санкцій АМКУ не застосовував її протягом останніх двох десятиліть, за винятком справи щодо групи компаній Ostchem 2019 року, в якій АМКУ застосував примусовий поділ до Групи Ostchem, до складу якої входили 4 основні українські заводи-виробники азотних мінеральних добрив, у зв'язку із завищеними та економічно необґрунтованими цінами на реалізацію азотних мінеральних добрив та обмеження їх виробництва. Проте Верховний Суд скасував це рішення, і поділ так і не було застосовано на практиці.

Водночас Законом про конкуренцію передбачено винятки для випадків, коли АМКУ не може застосувати примусовий поділ до суб'єктів господарювання. Відповідно до цих винятків примусовий поділ не застосовується у разі: (1) неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць; або (2) наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, що використовується суб'єктом господарювання, перевищує 30% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Згідно із Законом про конкуренцію АМКУ зобов'язаний надати суб'єкту господарювання щонайменше шість місяців для проведення поділу.

ПРОЦЕДУРА

Розслідування Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо порушень Закону про конкуренцію може бути розпочате одним із чотирьох способів:

• за заявами третіх осіб про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, що містять ознаки порушення Закону про конкуренцію;
• за поданням органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших уповноважених органів;
• за власною ініціативою органів АМКУ; або
• за фактом включення особи, яка є власником, контролером або бенефіціаром власника засобу масової інформації, що має значний вплив на телерадіоінформаційний ринок, до Реєстру олігархів.

Якщо АМКУ, розглянувши відповідну заяву або подання органу влади, виявить ознаки порушення Закону про конкуренцію, він відкриває справу та повідомляє про це заявника. Однак, якщо АМКУ не виявить ознак порушення Закону про конкуренцію або вважатиме, що відповідні дії чи бездіяльність не справляють або не можуть справляти відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, він відмовляє у розгляді заяви або початку розгляду справи, про що також повідомляє заявника.

Під час розслідування АМКУ має право збирати інформацію та докази кількома способами, зокрема:

• вимагати інформацію від суб'єктів господарювання, органів влади та третіх осіб;
• залучати експертів та отримувати експертні висновки;
• отримувати доступ до приміщень та інших володінь суб'єктів господарювання, у тому числі транспортних засобів, та проводити їх огляд;
• опитувати службових чи посадових осіб та працівників суб'єктів господарювання та отримувати пояснення від третіх осіб;
• вилучати докази або накладати арешт на майно, предмети, документи чи інші носії інформації; та
• залучати органи поліції, митні та інші правоохоронні органи.

Ненадання інформації за вимогою АМКУ або подання неповної чи недостовірної інформації є порушенням Закону про конкуренцію, що може призвести до накладення штрафу в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі за кордоном.

АМКУ також має право проводити перевірки (dawn raids). Підстави та порядок проведення таких перевірок дещо змінилися з набранням чинності Законом № 3295. АМКУ проводить перевірки на підставі розпорядження органу АМКУ або керівника територіального відділення АМКУ, прийнятого на підставі рішення господарського суду.

Підставами ініціювання перевірок можуть бути:

• розгляд заяв (громадян, суб'єктів господарювання, об'єднань, установ, організацій) про порушення їх прав унаслідок дій чи бездіяльності, визначених як порушення Закону про конкуренцію;
• розгляд подання органів влади;
• безпосереднє виявлення органами АМКУ ознак порушення Закону про конкуренцію;
• розгляд справ про порушення Закону про конкуренцію; та
• потреба у перевірці інформації.

Процедурні правила проведення перевірок визначені Порядком проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями, затвердженим розпорядженням АМКУ від 7 грудня 2023 року № 21-рп.

Під час проведення перевірок АМКУ має право на безперешкодний доступ до приміщень, інших володінь та інших місць зберігання інформації, а також має право одержувати копії або витяги з документів, вилучати майно, предмети, документи та інші носії інформації, проводити огляд володінь, використовувати предмети огляду та вимагати пояснень.

Права суб'єктів господарювання під час перевірок можна узагальнити наступним чином:

• користуватися послугами адвоката;
• подавати клопотання про повернення оригіналів письмових доказів, про розпломбування (розпечатування) приміщення (іншого володіння);
• надавати усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо змісту протоколів, складених під час проведення перевірки;
• одержувати акт про проведення перевірки;
• подавати скарги на дії посадових осіб під час проведення перевірки.

При цьому суб'єкт господарювання не повинен перешкоджати проведенню перевірки, вилученню доказів чи накладенню арешту на них та повинен виконувати законні вимоги АМКУ під час перевірки.

Процедура врегулювання – це доступний суб'єкту господарювання спосіб врегулювання справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в межах справи АМКУ. В обмін на визнання порушення та згоду його припинити суб'єкт господарювання може отримати зменшення штрафу на 15%. Цю процедуру можна використовувати у більшості справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у формі антиконкурентних узгоджених дій або зловживання монопольним (домінуючим) становищем, але з певними винятками.

Процедура врегулювання регулюється Порядком врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку від 30 листопада 2023 року. Також АМКУ затверджено методичні рекомендації щодо оформлення угоди про врегулювання.

Процедура врегулювання складається з таких етапів:

• подання суб'єктом господарювання, що вчинив порушення, заяви з усією необхідною інформацією до АМКУ;
• розгляд заяви АМКУ; та
• якщо АМКУ погоджується розпочати процедуру врегулювання – узгодження умов проєкту угоди про врегулювання та її укладення.

Закон про конкуренцію не передбачає жодної процедури отримання дозволу чи повідомлення щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Водночас суб'єкти господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, можуть звернутися до АМКУ за рекомендаційними роз'ясненнями щодо того, чи можна вважати їхні дії порушенням Закону про конкуренцію.

Будь-який суб'єкт господарювання, на якого було накладено штраф за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, може оскаржити рішення АМКУ до господарського суду протягом 60 днів з дня одержання ним рішення.

ПРИВАТНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до Закону про конкуренцію особи, яким заподіяно шкоду внаслідок зловживання суб'єктом господарювання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, можуть звернутися до суду із позовом про її відшкодування. Якщо суд визнає достатніми докази позивача, що підтверджують наявність шкоди та її розмір, він може задовольнити позов без повторного встановлення порушення Закону про конкуренцію. Згідно із Законом про конкуренцію, суб'єкт господарювання, що вчинив порушення, зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду у подвійному розмірі. Можливим є подання колективних позовів, але усталеної судової практики з цього питання немає.

Як правило, шкода визначається як різниця між фактично понесеними позивачем витратами внаслідок і в період вчинення відповідачем порушення та витратами, які позивач обґрунтовано поніс би у разі відсутності такого порушення.

Відповідно до сформованої на сьогодні судової практики Верховного Суду для відшкодування шкоди позивач має довести наявність чотирьох елементів складу правопорушення, а саме:

• протиправна поведінка порушника, підтверджена відповідним рішенням Антимонопольного комітету України (АМКУ);
• наявність шкоди;
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; а також
• вина порушника.

Справи у сфері приватного правозастосування антимонопольного законодавства стають дедалі поширенішими в Україні, а кількість вирішених судами спорів цієї категорії зростає. Українські суди продовжують застосовувати підходи, сформовані у практиці попередніх років, зокрема у знакових справах, таких як за позовом ТОВ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (МАУ) до ТОВ «Амік Авіейшен Україна» (АМІК) та у спорі між ТОВ «Нібулон» та ПАТ «Укрзалізниця».

Серед нещодавніх примітних справ було кілька справ щодо відшкодування шкоди з КП «Київтранспарксервіс», яке займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві (оскільки не має конкурентів на цьому ринку). АМКУ встановив, що КП «Київтранспарксервіс» порушило Закон про конкуренцію, зловживаючи своїм монопольним (домінуючим) становищем на відповідному ринку шляхом встановлення таких умов придбання, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання полягало в нав'язуванні умов переможцям електронних аукціонів на право експлуатації паркувальних майданчиків у Києві. Ці умови включали обов'язок сплатити одноразовий платіж за право укладення договору про передачу паркувальних майданчиків в експлуатацію, гарантійний внесок та штрафи за відмову від укладення зазначеного договору або підписання актів приймання-передачі щодо таких майданчиків. Розгляд українськими судами подібних спорів продовжився і в 2025 році. Найбільш показові судові рішення протягом року передбачали відшкодування шкоди у розмірі приблизно 701 000 гривень, 507 000 гривень та 418 000 гривень відповідно.

Ще однією знаковою справою в цій категорії спорів є позови до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування шкоди у зв'язку зі зловживанням її монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, де вона займає 100% частку ринку. Порушення стосувалося класифікації певних вантажних станцій як малодіяльних та запровадження послуги під назвою «подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням», а також встановлення її вартості. У 2025 та 2026 роках українські суди продовжили розглядати позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок цього порушення. Найбільші суми відшкодування, присуджені судами в цей період, становили приблизно 2,2 мільйона гривень та 0,9 мільйона гривень відповідно. Верховний Суд продовжив формувати відповідну судову практику у 2025 році, ухваливши рішення на користь позивача та присудивши 1,5 мільйона гривень відшкодування шкоди. Цими рішеннями Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення шкоди у подвійному розмірі за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

ОКРЕМІ МІРКУВАННЯ 

Серед нещодавніх подій – 11 червня 2026 року АМКУ прийняв нову Методику визначення товарного ринку та монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ньому. На момент написання цього огляду вона ще не була опублікована і не набрала чинності. Ця методика має на меті замінити Методику щодо монопольного становища та запровадити оновлені підходи до визначення ринку, що відповідають найкращим практикам ЄС. Проєкт цієї методики, який раніше був оприлюднений для публічного обговорення, спрямований на модернізацію існуючої системи визначення товарних ринків та оцінки монопольного (домінуючого) становища на них шляхом врахування правозастосовного досвіду АМКУ, останніх напрацювань ЄС та сучасних аналітичних інструментів. Серед іншого, очікується, що новою методикою буде запроваджено оновлені підходи до взаємозамінності з боку попиту та пропозиції, врівноважувальної ринкової влади покупця та можливого застосування SSNIP-тесту у відповідних випадках.

ОГЛЯД ТА ВИСНОВКИ 

Попри дію воєнного стану в Україні, введеного 24 лютого 2022 року, законодавство про захист економічної конкуренції продовжує застосовуватися і розвиватися. Антимонопольний комітет України (АМКУ) повноцінно виконує свої функції єдиного органу у сфері захисту економічної конкуренції в Україні так само, як і в довоєнний час.

З огляду на отримання Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі у 2022 році, АМКУ вжив активних заходів для гармонізації чинного конкурентного законодавства з нормами ЄС. Реформування конкурентного законодавства та його застосування в Україні є частиною вимог для членства в ЄС.

У серпні 2023 року було прийнято Закон № 3295 для приведення конкурентного законодавства України у відповідність до стандартів ЄС. Законом № 3295, серед іншого, запроваджено процедуру звільнення від відповідальності (leniency) та порядок врегулювання (settlement), а також розширено повноваження АМКУ щодо проведення перевірок та вилучення доказів. Закон № 3295 набрав чинності з 1 січня 2024 року.

У лютому 2025 року було зареєстровано проєкт Закону № 12440-1 як наступний етап реформування конкурентного законодавства, спрямованого на подальшу гармонізацію конкурентного законодавства України з нормами права ЄС та впровадження низки принципів, відображених у системі конкурентного права ЄС. Законопроєктом передбачено суттєві зміни до матеріальних і процесуальних норм, що регулюють антимонопольні розслідування, контроль за концентраціями та інституційну структуру та засади діяльності АМКУ. Що стосується зловживання монопольним (домінуючим) становищем, законопроєктом передбачено запровадження кількох важливих інструментів правозастосування. Зокрема, ним розмежовано поведінкові та структурні заходи захисту конкуренції та уточнено обставини, за яких такі заходи можуть бути застосовані. Законопроєкт також запроваджує процедуру прийняття зобов'язань, яка дозволяє суб'єктам господарювання усунути занепокоєння щодо стану конкуренції без ухвалення остаточного рішення про наявність порушення, а також тимчасові заходи, спрямовані на запобігання заподіянню серйозної шкоди конкуренції під час розслідування. Крім того, ним передбачено періодичні штрафні санкції та додаткові механізми, спрямовані на забезпечення виконання рішень АМКУ.

Очікується продовження цієї реформи в рамках законодавчого процесу. Запропоновані зміни мають на меті посилити механізми правозастосування у справах про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, розширити спектр засобів правового захисту, доступних АМКУ, та вирішити низку практичних проблем, виявлених останніми роками. Їх загальна мета полягає в тому, щоб зробити застосування норм, що регулюють питання зловживання монопольним (домінуючим) становищем, більш ефективним та передбачуваним, водночас продовжуючи гармонізацію конкурентного законодавства України з нормами ЄС.

Автори: Анна Сісецька, Євгеній Сенченко