Протягом останніх кількох місяців тема оподаткування ФОПів та застосування РРО не зникає з заголовків ЗМІ. Проте історія фіскалізації операцій у сфері торгівлі та надання послуг набагато довша.
Серйозним кроком у цьому напрямі було ухвалення Кабміном у березні 2017 року постанови, яка встановила перелік груп технічно складних побутових товарів, при реалізації яких обов’язковим є застосування РРО. Противники цієї постанови використовували всілякі методи для її скасування, зокрема звернулися з позовом до адміністративного суду з вимогою про визнання її незаконною та про її скасування. У цьому спорі ми представляли інтереси Європейської бізнес асоціації як третьої особи на боці Уряду. Нам вдалося переконати суд не лише в тому, що сама процедура ухвалення нормативного акта відповідала закону, але також у тому, що мета постанови – сприяти цивілізованому веденню бізнесу та добросовісній реалізації товарів в Україні. Як наслідок, завдяки цьому рішенню суду постанова досі чинна.
Після початку роботи парламенту IX скликання реформа набрала нових обертів. 20 вересня Верховна Рада ухвалила два закони, що вносять зміни до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 128-IX) та Податкового кодексу України (Закон № 129-IX). Обидва закони стосуються застосування суб’єктами господарської діяльності реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та послуг.
Дискусія навколо доцільності існування цих законів триває вже кілька місяців. За цей час новели щодо застосування РРО обросли міфами як з боку критиків стосовно їхньої недоцільності, так і з боку прихильників змін щодо позитивного ефекту в майбутньому. Ми спробували проаналізувати, які конкретно зміни принесуть закони підприємцям та покупцям.
Ключова новела ухвалених законів – поширення вимоги стосовно застосування реєстратора розрахункових операцій на більшу кількість підприємців. З 1 жовтня 2020 року окремі підприємці другої, третьої та четвертої груп єдиного податку будуть зобов’язані використовувати РРО. До згаданої окремої категорії належать суб’єкти господарювання, які займаються наступними видами діяльності:
- реалізація товарів чи надання послуг через Інтернет;
- реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (планшети, холодильники, смарт-годинники тощо). Повний перелік цих товарів затверджений постановою Кабміну;
- реалізація лікарських засобів, ювелірних виробів;
- діяльність кафе, ресторанів, турагентств, готелів тощо.
З 1 січня 2021 року всі підприємці другої, третьої та четвертої груп платників єдиного податку будуть зобов’язані використовувати РРО. Вимога стосовно застосування РРО не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які належать до першої групи платників єдиного податку.
Закон передбачає запровадження програмних РРО. Таким чином, суб’єкт господарювання зможе обирати, чи використовувати класичний РРО (який застосовується сьогодні), чи користуватися окремим програмним рішенням, яке можна завантажити на комп’ютер, планшет, смартфон. Таку програму має розробити Державна податкова служба України, вона має бути безкоштовною. Однак застосування програми передбачає використання мережі Інтернет, а сьогодні велика частина території України (зокрема, частина сільської місцевості) не забезпечена безперебійним покриттям.
Закони запроваджують так званий «кешбек» для товарів (робіт, послуг), вартість яких перевищує 850 грн. Суть цього механізму можна продемонструвати на прикладі. Ви купили в магазині смартфон вартістю 10 тис. грн, а продавець видав вам чек. Повернувшись додому, ви перевірили справжність такого чека в електронному кабінеті на сайті Державної податкової служби. З'ясувалося, що товар вам продали з порушенням порядку проведення розрахункових операцій (чек не внесений до бази, сума в виданому вам чеку менша від суми чеку в базі тощо). У зв’язку з цим до податкового органу можна подати скаргу. Отримання такої скарги є підставою для надсилання податковим органом запиту до підприємця стосовно порушення порядку проведення розрахункових операцій.
Далі за результатами проведення перевірки підприємця податковий орган може накласти на нього штрафні санкції, які становлять 100% вартості товару за перше порушення та 150% вартості за кожне наступне правопорушення. До відповідальності притягуватимуть продавця товару, зокрема й того, який реалізовує товар через Інтернет.
Після цього існує кілька варіантів розвитку ситуації. Підприємець добровільно сплачує суму штрафу, а покупець отримує компенсацію частини суми застосованих штрафних санкцій, що і є згаданим «кешбеком». Ця сума становить 100% вартості товару. А можливий інший варіант. Платник оскаржує рішення про застосування санкцій у межах адміністративної процедури, а згодом звертається до суду. З урахуванням існуючих реалій це може тривати роками. Згодом окремим процесом буде стягнення такого штрафу з платника.
Крім того, очікуємо певних організаційних проблем на рівні Державної податкової служби України, адже посадові особи податкових органів будуть зобов’язані реагувати на кожну скаргу покупця, надсилати запити до платника та вчиняти дії (приймати рішення) в межах процедур оскарження, що фінансово обійдеться достатньо дорого.
Згадані вище штрафні санкції починають діяти з 1 жовтня 2020 року. До цієї дати санкції застосовуються в розмірі 10% вартості проданого з порушеннями товару за перше порушення та в розмірі 50% – за кожне наступне порушення. Таким чином, штраф у розмірі 1 гривня за перше порушення скасовується.
Отже, закони спрямовані на те, аби унеможливити торгівлю товарами чи надання послуг без їхнього оподаткування (оподаткування не повним обсягом). Задля цього держава розширила перелік суб’єктів, які повинні застосовувати РРО, збільшила розміри санкцій та задля стимулювання цього процесу запровадила механізм «кешбеку». Проте власне ці кроки не дадуть потрібного результату, якщо держава не зменшить податкове навантаження на підприємців та не полегшить істотно процедуру адміністрування податків.
Автори: Тетяна Бережна, радниця
Опубліковано: The Page, 25 жовтня 2019 р.